Постанова

від 15.06.2020 по справі 340/241/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/241/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. (суддя Пасічник Ю.П.) в справі № 340/241/20 за позовом ОСОБА_1 до Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за його заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010; зобов`язання не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. позов задоволено, визнано бездіяльність Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010 протиправною; зобов`язано Червонокам`янську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010; стягнуто на користь ОСОБА_1 здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на неправильний висновок суду першої інстанції про доведеність бездіяльності з боку відповідача, оскільки заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подана позивачем сільському голові, а не сільській ради, а повноваження сільського голови не є тотожними повноваженням сільської ради. Оскільки до сільської ради Листопадом О.М. не подавалось жодних заяв, відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність саме сільської ради. Також зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Тобто, вважає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно не прийняття рішення за заявою особи не має наслідком порушення прав та інтересів особи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2019 р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010.

До заяви додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копія наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідач листом №499 від 17.12.2019 року відмовив у задоволенні заяви.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач протиправно, всупереч положенням Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві на розгляд сесії ради не виніс, відповідне рішення радою не приймалось, відповідач обмежився лише направленням позивачеві листа, дійшов висновку, що в порушення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо прийняття в межах повноважень рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.12.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Червонокам`янської сільської ради шляхом подання заяви на ім`я Червонокам`янського сільського голови про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0010.

До заяви позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копія наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Листом № 499 від 17.12.2019 р. відповідачем повідомлено позивача, що Червонокам`янська сільська рада відмовляє в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки рішенням 50 сесії сільської ради від 06.12.2019 р. земельна ділянка надана у власність.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За при приписами частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлені статтею 121 Земельного кодексу України, згідно з пунктом б частин 1 якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Оскільки ОСОБА_1 є громадянином України, він має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

В цьому випадку відповідачем, органом місцевого самоврядування, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без внесення питання на розгляд сесії місцевої ради, без прийняття компетентним органом, яким є власне місцева рада, відповідного рішення.

Фактично відповідачем заява позивача не розглянута компетентним органом, рішення не прийнято, а позивача повідомлено листом про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України та Закону № 280/97-ВР у питанні надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем у спосіб, передбачений законом, питання, ініційоване позивачем, не розглянуто, рішення по суті заяви не прийнято.

Суд визнає безпідставними доводи апелянта про неправильний висновок суду першої інстанції про доведеність бездіяльності з боку відповідача, оскільки заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подана позивачем сільському голові, а не сільській ради, а повноваження сільського голови не є тотожними повноваженням сільської ради, а оскільки до сільської ради Листопадом О.М. не подавалось жодних заяв, відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність саме сільської ради.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Частиною 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР визначені повноваження сільського, селищного, міського голови, до яких, зокрема, належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади (пункт 1); організація в межах, визначених цим Законом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету (пункт 2); підписання рішень ради та її виконавчого комітету (пункт 3); скликання сесії ради, внесення пропозиції та формування порядку денний сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради (пункт 8); забезпечення підготовки на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднення затверджених радою програми, бюджету та звітів про їх виконання (пункт 9).

Таким чином, звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім`я сільського голови як головної посадової особи територіальної громади відповідного села та особи, що очолює відповідну сільську ради, свідчить про звернення позивача до належного органу - сільської ради.

Посилання апелянта на те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, є незмістовними, оскільки наявність у особи права на замовлення проекту землеустрою не позбавляє орган місцевого самоврядування обов`язку із розгляду заяви особи про надання такого дозволу відповідно до вимог законодавства.

Також є цілком необґрунтованими доводи відповідача, що дозвіл на розробку проекту землеустрою не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно не прийняття рішення за заявою особи не має наслідком порушення прав та інтересів особи.

Як вказано вище, частиною другої статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом зроблено висновок про недотримання відповідачем при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою порядку та способу, що передбачені законодавством, чим власне й порушено право позивача на отримання у власність земельної ділянки. При цьому за процедурою, встановленою Земельним кодексом України, розроблення проекту землеустрою з питання відведення земельної ділянки у власність є обов`язковим етапом отримання у власність земельної ділянки, без якого неможлива реалізація цього права особи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. в справі № 340/241/20 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 р. в справі № 340/241/20 за позовом ОСОБА_1 до Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 15.06.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.06.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко