Постанова

від 16.06.2020 по справі 400/2033/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2033/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В.,Танасогло Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Держархбудінспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 за адміністративним позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю РСУ-7 про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зі змінами, внесеними згідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності №1817-VIII, просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 106-С від 21 червня 2019 Про скасування .

За наслідком розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 31 жовтня 2019 ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення № 106-С від 21 червня 2019 Про скасування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі Держархбудінспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ РСУ-7 в своїх поясненнях на апеляційну скаргу підтримала вимоги Держархбудінспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 106-С від 21 червня 2019 Про скасування , яким, у свою чергу, скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 11 червня 2019 №204 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 грудня 2011 №08311100335 на об`єкт: Будівництво комплексу 9-ти поверхових житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами (ІІІ черга) за адресою: АДРЕСА_1 .. 12-Поздовжня в м. Миколаєві (замовник - ТОВ РСУ7 ).

З аналізу вище перелічених законодавчих актів, та вимог сторін, суд приходить до висновку, що у даному випадку предметом спору є не розмежування компетенції між повноваженнями Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області та Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, а незгода позивача з прийнятим рішенням № 106-С від 21 червня 2019 Про скасування , а відтак, такий спір не можна віднести до компетенційного спору.

Наведена правова позиція узгоджується з рішенням Великої Палати Верховного Суду № 826/3115/17 від 13 листопада 2019. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спір у подібній справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції. Позивач звертається з вимогою визнати частково пункти Рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та нечинними, якому він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію, своїм рішенням визначив порядок і процедуру реалізації свого рішення.

Зважаючи на те, що право Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішень Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, суд приходить до висновку, що Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради у цій справі не має права на звернення до суду.

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки викладеним вище законодавчим актам, не застосував норми Закону, що врегульовують правовідносини, які виникли між суб`єктами владних повноважень на час заявленого позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що при прийнятті рішення від 31 жовтня 2019порушено норми процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення повністю та закрити провадження у справі.

Частина 1 ст. 239 КАС України в цьому випадку не застосовується оскільки у суб`єкта звернення і суб`єкта дії якого оскаржуються відсутня адміністративно процесуальна правоздатність - здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві.

Керуючись: ст. ст. 43, 238, 239, 293, 308, 311, 315, 319, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - Держархбудінспекції в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю РСУ-7 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: