Постанова

від 10.06.2020 по справі 916/3843/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/3843/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2020 року, повний текст якого складено та підписано 02 березня 2020 року,

у справі №916/3843/19

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в розмірі 66 871,87 грн.,

головуючий суддя Шаратов Ю.А.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 66 871,87 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ст.ст. 22, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п.п. 21.1 ст. 21, ст.ст. 33, 35, 36, 38, 40, п.п. 39.1 ст. 39, п.п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV та мотивовані тим, що 30.10.2018 з вини водія ОСОБА_1 сталась ДТП, цивільно-правова відповідальність водія не була застрахована, власником транспортного засобу є відповідач - Військова частина НОМЕР_1 . Позивач вказує, що ним було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 66 061,87 грн. з урахуванням ПДВ. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як володілець транспортного засобу, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2020р. (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 66 871,87 грн та 1921 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що шкода, завдана водієм Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов`язків, підлягає відшкодуванню саме відповідачем, як законним володільцем транспортного засобу, тобто особою, якій джерело підвищеної небезпеки належить на підставі права оперативного управління (речового права).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/3843/19 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог МТСБУ до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим внаслідок, зокрема, неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом встановлено та застосовано до спірних правовідносин, зокрема ст.1172 ЦК України, разом з тим судом не було встановлено чи виконував завдавач шкоди ОСОБА_1 службові обов`язки на момент вчинення ДТП, яка трапилась 30.10.2018 та чи на законній підставі він керував автомобілем УРАЛ, військовий номер НОМЕР_2 , а тому зобов`язання стягнути з відповідача 66 871,87 грн. сплаченого страхового відшкодування є незаконним та не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи та рішенні суду.

Крім того, скаржник, з посиланням на ч.7 ст.81 ГПК України зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували належне виконання умов договору, що як наслідок могли бути підставою для оплати наданих послуг у сумі 810 грн. витрат. Наявність платіжного доручення №462215 від 18.01.2019 не може бути доказом належного надання послуг щодо оцінки вартості матеріального збитку. Також, на думку скаржника, вимоги позивача про стягнення 810 грн. не підлягали задоволенню, так як вказані кошти не є сумою страхового відшкодування в розумінні ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак не підлягають відшкодуванню в порядку регресу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 року у справі № 916/3843/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2020 року у справі №916/3843/19; призначено розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на 11 червня 2020 року о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив закрити апеляційне провадження, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 року по справі №916/1310/18 залишити без змін.

В судове засідання 11.06.2020 представники сторін не з`явились, про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2018 у справі №496/4594/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Вищезазначеною постановою встановлено, що 30.10.2018 о 09:00 в м. Миколаєві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Урал», державний номер НОМЕР_2 з причепом державний номер НОМЕР_3 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічну справність транспортного засобу, а саме гальма, не врахував дорожню обстановку та не стежив за справністю транспортного засобу, не врахував та не обрав безпечної дистанції через, що здійснив зіткнення з рухаючимся попереду у попутному напрямку, по вулиці Велеселинівська в районі будинку №15, автомобілем марки «ГАЗ» державний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого зупинившись на світлофорному об`єкті, здійснив самовільний рух та зіткнувся з автомобілем «Lexus LX 570» державний номер НОМЕР_5 , що зупинився на світлофорному об`єкті, попереду автомобіля марки «ГАЗ» у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

В діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №281461 від 30.10.2018р. та іншими матеріалами справи.

Як вбачається із Довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 30.10.2018 №3018304433722913 станом на 30.10.2018, у транспортного засобу «УРАЛ», державний номер НОМЕР_2 , на час скоєння ДТП був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «Lexus LX 570», номерний знак НОМЕР_5 подано до МТСБУ Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 30.10.2018 та заяву про виплату йому страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту №191/11-18 від 08.12.2018 вартість матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер НОМЕР_5 внаслідок ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу, складає 76 575,86 грн.

Вищезазначений Звіт складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УЦПЗ «Експерт Сервіс» ОСОБА_2 , який в свою чергу діяв на замовлення МТСБУ.

Згідно Наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04.03.2019 №2098 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 » вирішено сплатити остаточну суму відшкодування, що підлягає сплаті, у розмірі 66 061,87 грн. Платіжним дорученням від 05.03.2019 № 935672 МТСБУ на підставі наказу від 04.03.2019 № 2098 перерахувало на рахунок ОСОБА_3 суму у розмірі 66 061,87 грн.

Окрім того, платіжним дорученням від 18.01.2019 № 462215 МТСБУ сплатило ТОВ «УЦПЗ «Експерт Сервіс»» за послуги із визначення (оцінки) розміру шкоди автомобілю «Лексус», реєстраційний № НОМЕР_5 , суму у розмірі 810,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога МТСБУ стягнути з ВЧ НОМЕР_1 66 871,87 (66 061,87 грн. сума сплаченого страхового відшкодування та 810 грн. витрати на встановлення розміру збитків) з тих підстав, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, на дату скоєння якої цивільно-правова відповідальність НОМЕР_6 не була застрахована, а заподіяна шкода внаслідок ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог МТСБУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".

Згідно із частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно із частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Таким чином, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що шкода, завдана водієм Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов`язків, підлягає відшкодуванню саме відповідачем, як законним володільцем транспортного засобу, тобто особою, якій джерело підвищеної небезпеки належить на підставі права оперативного управління (речового права).

Щодо доводів скаржника про те, що не було встановлено чи виконував завдавач шкоди ОСОБА_1 службові обов`язки на момент вчинення ДТП, яка трапилась 30.10.2018 та чи на законній підставі він керував автомобілем УРАЛ, військовий номер НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2018, водій автомобіля марки «Урал» державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на час скоєння ДТП працював водієм у ВЧ НОМЕР_1 електрик апарату П249К.

Доказів того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП неправомірно заволодів автомобілем «Урал» матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, саме ВЧ НОМЕР_7 має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Щодо доводів скаржника про те, що понесені позивачем витрати в сумі 810 грн. за встановлення розміру збитків не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки такі витрати не віднесені до переліку ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат. (п. 41.4. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову МТСБУ, стягнення з ВЧ НОМЕР_1 суми сплаченого страхового відшкодування та суми, понесеної позивачем на встановлення розміру збитків.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/3843/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/3843/19 - без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

15.06.2020р

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький