Постанова

від 09.06.2020 по справі 910/15755/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 910/15755/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 (повний текст складено 03.02.2020)

у справі №910/15755/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна"

про стягнення 449500 грн,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" (далі - відповідач) про стягнення 449 500,00 грн боргу з оплати за товар, поставлений згідно накладної від 22.05.2019 №РН-0000404.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

З Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елемент 449500 грн заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6742 грн 50 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, а між сторонами відсутній договір, укладений в належній законній формі (тобто, письмовий, який породжує правові наслідки для сторін).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом прийняття до виконання замовлення; відповідач у скарзі не спростовує факт поставки товари, перелік та вартість якого була погоджена сторонами, а факт передання зафіксовано шляхом підписання відповідної видаткової накладної, відповідач також не спростовував факт направлення листа від 11.09.20219, у якому він повідомив про намір оплатити товар у два етапи.

Сторони представників у судове засідання не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем, як постачальником, та відповідачем, як одержувачем було укладено договір поставки в спрощений спосіб, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар (труба 820х12 код 7305 в кількості 17,98) на загальну суму 449500 грн.

Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури №СФ-0000472 від 22.05.2019 та видаткової накладної №РН-0000404 від 22.05.2019, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт поставки товару за вказаною видатковою накладною.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату вартості поставленого товару, у відповідь на яку відповідачем було направлено лист №119-К від 11.09.2019, в якому зазначив, що зобов`язується здійснити оплату вартості поставленого товару в сумі 449500 грн в два етапи: до 28.09.2019 - 250тис. грн. та до 20.10.2019 - залишок

Оскільки відповідач товар не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 449 500,00 грн основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, поставлений по якому товар не був оплачений у повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За нормою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов юридично вірного висновку, що 22.05.2019 між сторонами був укладений письмовий договір поставки шляхом виписки позивачем рахунку-фактури (оферти), де були вказані всі істотні для договору поставки умови: назва товару, кількість, ціна, вартість, строк оплати, та прийняття відповідачем пропозиції (акцепту) шляхом прийняття рахунку-фактури та одержання товару на підставі видаткової накладної №РН-0000404.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, видатковою накладною, яка є первинним документом згідно положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару у травні 2019 року. Відповідачем не спростовано факт отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме, ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Вказані правові позиції висловлені Верховним Судом України (постанова від 30.09.2014 у справі №3-121гс14) та в подальшому підтримані Верховним Судом, зокрема у постанові від 12.03.2020 у справі №906/232/19.

Таким чином, підписання відповідачем видаткової накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару, тобто, з 22 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар грошові кошти в сумі 449500,00 грн, строк сплати яких настав, є вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.06.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук