Ухвала

від 27.05.2020 по справі 902/249/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/249/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020

у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., Миханюк М.В. , Дужич С.П.

та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019

у складі судді Лабунської Т.І.

у справі № 902/249/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражний керуючий Кіцул Сергій Богданович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/249/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.03.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/249/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2020 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України у зв`язку з тим, що скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, а також доказів надсилання копії касаційної скарги учасникам справи про банкрутство.

На підставі статей 174, 292 ГПК України ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражному керуючому Кіцулу Сергію Богдановичу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, шляхом надання суду оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн., а також доказів надсилання копії касаційної скарги учасникам справи про банкрутство листом з описом вкладення в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

15.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17, а у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги до 200 грн., продовжити строк для усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, яке мотивоване тим, що боржник перебуває у скрутному матеріальному становищі, відшкодування витрат арбітражного керуючого не здійснено, фонд авансування витрат у межах справи не створено.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати є вичерпним.

Водночас, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення/зменшення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 12.02.2020 та ухвалу суду першої інстанції від 01.11.2019 у справі №902/249/17, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про звільнення/зменшення сплати судового збору, оскільки в порушення вимог статей 74, 76, 79 ГПК України ліквідатором не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище боржника покращиться протягом визначеного статтею 306 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням державного органу, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції.

Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено можливість продовження судом встановленого судом процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду, про що суд постановляє ухвалу.

Відтак, за змістом зазначеної у частині 2 статті 119 ГПК України норми вбачається, що за заявою учасника справи може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою про продовження такого процесуального строку. Тобто процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Зазначене узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2018 у справі №904/5995/16 (пункти 20-23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, якими, зокрема, продовжено обмежувальні заходи в Україні - карантин, до 22.06.2020.

Відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, не може обмежуватись за умови оголошення карантину Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності, що полягає в обов`язку суду здійснювати розгляд справи не інакше як за зверненням особи , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Отже, вирішуючи питання про можливість продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, який не сплив на дату звернення заявника із клопотанням про продовження такого процесуального строку, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності, повинен оцінити доводи заявника та з`ясувати, чи доведено ним існування об`єктивних обставин, які перешкоджають йому вчинити відповідну процесуальну дію у встановлений касаційним судом строк.

З огляду на установлення Кабінетом Міністрів України на усій території України в період з 12.03.2020 по 22.06.2020 карантину з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції COVID-19, взявши до уваги доводи скаржника про неможливість своєчасного усунення недоліків поданої ним касаційної скарги внаслідок не погодження створення комітетом кредиторів боржника фонду на оплату відповідного судового збору за подання касаційної скарги у справі №902/249/17 та з урахуванням приписів пункту 4 Розділу X Прикінцеві положення, яким ГПК України доповнено Законом України №540-IX від 30.03.2020, щодо визначення тривалості процесуального строку, який встановлює суд в умовах дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича та продовження йому процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 12.02.2020 та ухвалу суду першої інстанції від 01.11.2019 у справі №902/249/17 до 05.07.2020.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 14, 42, 46, 119, 174, 232, 234, пунктом 4 Розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17 про звільнення/зменшення сплати судового збору.

2. Продовжити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" арбітражному керуючому Кіцулу Сергію Богдановичу строк на усунення недоліків касаційної скарги на постанову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17 до 05 липня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський