Рішення

від 15.06.2020 по справі 803/392/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року ЛуцькСправа № 803/392/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Валюха В.М.,

суддів Димарчук Т.М., Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2017 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2019, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, ДСА України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю (а. с. 41-45, 83-85, 116-120).

18.05.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 127-128).

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у даній справі в задоволенні позову було відмовлено з огляду на те, що Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), яким було виключено статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), що передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII.

Відтак, оскільки при розгляді справи суд застосував положення Закону № 1166-VII, які рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому постанова суду від 19.04.2017 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Заявник просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у даній справі скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю, зобов`язати ДСА України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги, визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов`язати Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, ДСА України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ухвалено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, колегією у складі трьох суддів, у справі призначено судове засідання на 12:00 15.06.2020 (а. с. 146).

В поданих до суду поясненнях від 26.05.2020 № 1.77/20/20 відповідач Апеляційний суд Волинської області просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки вони виникли до прийняття вказаного рішення, яке не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (а. с. 153-154).

12.06.2020 до суду надійшов відзив ДСА України від 04.06.2020 № 10-10965/20, у якому зазначений відповідач також просить залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення (08.09.2016) та воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (а. с. 157-163).

В судове засідання, призначене на 12:00 15.06.2020, учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 149-152), при цьому, позивач ОСОБА_1 та відповідач Апеляційний суд Волинської області заявили письмові клопотання про розгляд справи без їх участі (а. с. 154 зворот, 168).

Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно із частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, з урахуванням вимог частини другої статті 368, частини четвертої статті 229 КАС України, клопотання про зупинення провадження у справі розглянуто судом в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Ухвалою суду від 15.06.2020 в задоволенні клопотання Апеляційного суду Волинської області про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, ДСА України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено (а. с. 173).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, поясненнях та відзиві, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.12.1992 по 19.08.2008 працював на посаді члена військового трибуналу, судді, голови суду військового суду Західного регіону, з 20.08.2008 по 15.09.2016 - на посаді судді Апеляційного суду Волинської області, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а. с. 7-8, 12).

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII Про звільнення суддів ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а. с. 35-36).

Згідно із пунктом 5 наказу Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 № 9.7/15 Про звільнення суддів ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений з посади судді Апеляційного суду Волинської області, та відраховано його зі штату працівників апеляційного суду 15.09.2016 (а. с. 10-11).

При цьому, при звільненні з посади судді 15.09.2016 позивачу не було нарахована та не виплачена вихідна допомога, що не заперечується учасниками справи.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2019, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, ДСА України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю (а. с. 41-45, 83-85, 116-120).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив з відсутності правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, оскільки на час його звільнення така допомога чинним законодавством не передбачалась. При цьому, суди виходили з такого.

Так, статтею 136 Закону №2453-VI передбачалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Водночас, Законом № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону № 2453-VI та виключено статтю 136 даного Закону. Отже, починаючи з 01.04.2014 судді, які вийшли у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги відповідно до Закону № 2453-VI.

Згідно з фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 було звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016, тобто, у той час, коли положення про виплату вихідної допомоги, передбаченої статтею 136 Закону № 2453-VI, втратили чинність.

Так, 30.09.2016 набрав чинності Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), положеннями частини першої статті 143 якого відновлено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги (в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою). Однак, положення вказаної статті набрали чинності після виходу позивача у відставку. Зважаючи на те, що право на отримання відповідної вихідної допомоги нерозривно пов`язане саме з датою виходу судді у відставку, а не з датою набуття суддею права на відставку чи подання заяви про відставку до Вищої ради юстиції, тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України № 1166-VII, в частині виключення статті 136 із Закону України № 2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Отже, у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову та виплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у даній справі за виключними обставинами, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 №1166-VII, тобто, того положення, яким із Закону № 2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

На думку Конституційного Суду України, встановлений перехідний період, пов`язаний з набранням чинності оспорюваним положенням Закону № 1166, з 31 березня по 1 квітня 2014 року є очевидно недостатнім, оскільки не охоплює фактичної тривалості встановленого законодавством порядку реалізації суддею права на відставку. Внаслідок цього судді, які станом на 1 квітня 2014 року вже мали право на відставку та вихідну допомогу, але продовжували перебувати на посаді судді, стимульовані вихідною допомогою, не змогли належним чином підготуватися до нового юридичного регулювання. Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України констатував, що перехідний період між опублікуванням Закону № 1166 та набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166 (менше одного дня) був явно недостатнім для того, щоб суб`єкти права (судді, які на момент набрання чинності Законом № 1166 мали право на вихід у відставку, але станом на 1 квітня 2014 року ще ним не скористалися) змогли адаптуватися до законодавчих новел та скоригувати свої дії для реалізації права на відставку і, відповідно, отримати вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством до внесення змін Законом № 1166. Наведене дає підстави стверджувати, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166 суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

Відповідно до статті 151-1 Конституції України конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

За приписами статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

В пункті 1.6 постанови Конституційного Суду України від 29.03.2018 № 17-п/2018 Про затвердження тексту щорічної інформаційної доповіді Конституційного Суду України за 2017 рік зазначено, що визнання закону (його окремих положень), щодо неконституційності якого звернувся суб`єкт права на конституційну скаргу, неконституційним означає задоволення конституційної скарги і відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втрату ним чинності з дня ухвалення Судом відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Однак це не є підставою для автоматичного скасування судового рішення у справі суб`єкта права на конституційну скаргу. Згідно з процесуальним законодавством рішення Суду щодо неконституційності положень закону віднесено до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Наприклад, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами згідно зі статтею 423 Цивільного процесуального кодексу України є встановлена Судом неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини третьої). Аналогічні норми містять пункт 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України, за сукупності таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.

Судом встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136 (частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою), яке було застосоване Волинським окружним адміністративним судом при вирішенні справи № 803/392/17, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року у справі №803/392/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Позивач звернувся з заявою до суду 18.05.2020, після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), тобто з дотриманням строку звернення до суду з відповідною заявою, встановленого пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення. При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, закону, щодо якого не дотримано вимоги щодо його якості. У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.

На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку із застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.

Крім того, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може з великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому, жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.

Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

На думку суду, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі № 803/392/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з огляду на таке.

У постанові від 19.04.2017 Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що на день звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку із поданням заяви про відставку у Законі №2453-VI була відсутня норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, тому у відповідача Апеляційного суду Волинської області не було правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд зазначив, що Закон № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону №2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.

Постанова Волинського окружного адміністративного від 19.04.2017 набрала законної сили.

Суд враховує, що частиною першою статті 136 Закону №2453-VI було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, у Законі №2453-VI статтю 136 виключено.

Законом України Про судоустрій і статус суддів в редакції від 28.03.2015, яка визначена Законом України Про забезпечення права на справедливий суд № 192-VIIІ від 12.02.2015 не передбачено виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою.

У зв`язку з прийняттям Закону № 1402-VIIІ, який набув чинності з 30.09.2016, статтею 143 відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 по 30.09.2016 було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, були позбавлені права на отримання вихідної допомоги.

Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII, тобто, положення, яким із Закону № 2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відтак, оскільки відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи № 803/392/17, суд застосував положення Закону № 1166-VII, яке рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, тому суд вважає заяву позивача про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 за виключними обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 набув право на виплату вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат ще до прийняття законодавчих змін, якими було виключено статтю 136 Закону № 2453-VI, що вбачається із розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а. с. 12).

Відтак, позивач, набувши право на відставку, мав законні сподівання (очікування), що в разі виходу у відставку йому буде нарахована та виплачена вихідна допомога. Позбавленням позивача права на отримання вихідної допомоги порушується принцип правової визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права.

Суд відхиляє покликання відповідачів на постанови Верховного Суду, зазначені у поясненнях та відзиві, оскільки рішення у таких справах ухвалені в інших категоріях справ.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі № 803/392/17 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, погодившись із обраним позивачем способом захисту порушених прав: зобов`язати ДСА України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги; визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Апеляційного суду Волинської області необхідно стягнути судовий збір в сумі 640,00 грн, сплачений квитанцією від 30.03.2017 (а. с. 17).

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 368, 369 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 803/392/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язати Апеляційний суд Волинської області (43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 10, ідентифікаційний код 02890400) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Стягнути з Апеляційного суду Волинської області (43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 10, ідентифікаційний код 02890400) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 640 гривень 00 копійок (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.М.Валюх

суддя Т.М.Димарчук

суддя В.В.Дмитрук