Рішення

від 17.06.2020 по справі 240/5433/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/5433/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за вислугу років із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з моменту подачі заяви про призначення такої пенсії, а саме: з 21 січня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", маючи, на її думку, для цього необхідний трудовий стаж та надавши усі необхідні та наявні у неї підтверджуючі документи. В свою чергу, відповідач листом повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, з чим позивач не погоджується.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку подав відзив на позовну заяву №0600-0802-7/18927 від 19.05.2020, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що до спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 29.08.1990 по 11.10.1990, на посаді санітарки-ванщиці, оскільки дана посада не передбачена переліком посад медичних працівників, що дають право на пенсію за вислугу років, а також з 01.04.1990 по 18.05.1993 на посаді медичної сестри по дієтичному харчуванню в Коростенському територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів, оскільки дана організація не передбачена Переліком закладів охорони здоров`я, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

А тому, загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 2 місяці 2 дні, в тому числі стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 10 місяців 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного спеціального стажу.

Вважає, що дії управління щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років є правомірними та вмотивованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказів від 27.04.2020 №01-31В та від 26.05.2020 №01-46В головуючий суддя Шуляк Л.А. в період з 28.04.2020 по 08.05.2020 та в період з 01.06.2020 по 15.06.2020 перебувала у щорічній оплачуваній відпустці.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та надавши необхідні документи для призначення пенсії (а.с.9).

Листом від 27.02.2020 №0600-0329-8/3885 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Роз`яснено, що до спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 29.08.1990 по 11.10.1990, на посаді санітарки-ванщиці, оскільки дана посада не передбачена переліком посад медичних працівників, що дають право на пенсію за вислугу років, а також з 01.04.1990 по 18.05.1993 на посаді медичної сестри по дієтичному харчуванню в Коростенському територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів, оскільки дана організація не передбачена Переліком закладів охорони здоров`я, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним вище особам пенсії призначають за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого в Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), із змінами, внесеними відповідно до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 01.01.2016 право на пенсію за вислугою років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).

Згідно із розділом 2 Переліку № 909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно із п. 3 примітки до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, із наведених вище норм Закону №1788-ХІІ та Переліку№909 слідує, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, які працювали, зокрема, у лікарняних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) (в редакції, чинній на час роботи позивача у центрі соціального обслуговування пенсіонерів) визначено, що заклад охорони здоров`я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Крім того, суд зазначає, що Закон №2801-ХІІ не містить поняття лікарняний заклад, а надає визначення закладу охорони здоров`я, що, у розумінні норм Закону №2801-ХІІ є загальним визначенням всіх закладів, які надають медичні послуги, наведених у Переліку № 909.

Також суд відмічає, що Закон №2801-ХІІ не ставить віднесення медичних закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік №909 не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров`я, визначеного цим Переліком.

Характер спірних правовідносин у даній справі визначається саме тим, що Перелік №909 не містить такого закладу охорони здоров`я, як територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів.

При цьому відповідач не оспорює той факт, що позивач працювала медичною сестрою по дієтичному харчуванню, тобто належала до середнього медичного персоналу, характер виконуваних робіт якої на зазначеній посаді віднесений до тих посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до записів №4 та №5 в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач працювала на посаді медсестри по дієтичному харчуванні в період з 12.10.1990 по 18.05.1993 (а.с.6), про що також свідчить довідка Комунальної установи "Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці" Житомирської обласної ради №3 від 17.01.2020 (а.с.8).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальна установа "Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці" Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 37909225) має вид діяльності код КВЕД 87.30 - надання послуг щодо догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів (основний).

Відповідно до визначення кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2005 та КВЕД-2010 код КВЕД 87.30 включає в себе надання послуг догляду за особами похилого віку та інвалідами, що не мають змоги цілком піклуватися про себе і/або які не бажають жити самостійним життям. Догляд зазвичай включає надання кімнати, харчування, нагляду, допомоги в побуті, такої як прибирання тощо. У деяких випадках такі заклади надають допомогу медсестер в окремих приміщеннях.

Тобто, Комунальна установа "Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці" Житомирської обласної ради - це заклад, який також включає в себе надання допомоги медсестрами.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 12.10.1990 по 18.05.1993 працювала в закладі Комунальної установи "Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці" Житомирської обласної ради на посаді сестри по дієтичному харчуванню, тобто виконувала роботу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В свою чергу, що стосується зарахування до спеціального стажу роботи позивача період роботи з 29.08.1990 по 11.10.1990, на посаді санітарки-ванщиці, суд зазначає наступне.

Посади та заклади, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, визначені в розділі XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, а посади та заклади, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, визначені в розділі ХІХ Списку № 1, затвердженого цією самою постановою.

В свою чергу, посада "санітарка-ванщиця" не відноситься до переліку посад медичних працівників, що дають право на пенсію за вислугу років, а тому відповідачем правомірно не зараховано до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 29.08.1990 по 11.10.1990, на посаді санітарки-ванщиці.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 12.10.1990 по 18.05.1993 на посаді медсестри з дієтхарчування необхідно зарахувати позивачці до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправними підлягають задоволенню.

У той же час, саме орган Пенсійного фонду після зарахування пільгового стажу за рішенням суду повинен здійснити повторний перерахунок усього наявного та необхідного для призначення пенсії стажу пенсіонера, встановивши його достатність, після чого прийняти рішення про призначення пенсії.

Суд, в свою чергу, не повинен підміняти уповноважений орган, самостійно перераховуючи стаж роботи особи, а тому в цій частині вимог саме відповідач повинен реалізувати власні дискреційні повноваження, повторно розглянувши питання призначення пенсії.

Зважаючи на це, суд вважає належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення пільгової пенсії позивачці з обов`язковим урахуванням встановлених судом обставин та того стажу, який підтверджений в межах розгляду цієї справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставин у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років відповідно до вимог п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугу років з урахуванням встановлених судом обставин справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 17 червня 2020 року.

Суддя Л.А.Шуляк