Рішення

від 17.06.2020 по справі 380/2367/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2367/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівської обласної організації Товариства Сприяння Оборони України до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕС ЛТД, про скасування запису, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить скасувати запис в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3112369 від 17.04.2006 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул.Чмоли І., буд.2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД (код ЄДРПОУ: 20809376), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнятої ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я.

Посилається на те, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, загальною площею 0,8312 га, цільове призначення якої - для обслуговування будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позивачу, а саме: будівля навчального корпусу (літ. А-4 ), загальною площею 3101,9 м.кв., реєстраційний номер майна 17740891; та приміщення гаражів А-1 , загальною площею 49,6 м.кв. (пл. І - 14,8 м.кв., пл. II - 14,3 м.кв., пл. III - 20,5 м.кв.), реєстраційний номер майна 6659321. Однак, як стало відомо позивачу, 17.04.2006 року реєстратором Львівської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України за реєстраційним номером 3112369 зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД. Реєстрація вказаного обтяження здійснена на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнятої ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я. Поряд з тим, зазначив, що позивач є єдиним користувачем земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, а також згідно листа Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №Юр.1/297 від 10.07.2019 року за вказаною адресою (м.Львів, вул.Чмоли, 2) зареєстровані лише 2 об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу, об'єкти нерухомого майна, які б належали третім особам - відсутні. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача, Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підставою обтяження нежитлової будівлі по вул.Чмоли, 2 у м.Львові була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.04.2006 року, яка винесена ДВС у Галицькому районі м.Львова, однак позов подано до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Враховуючи викладене, Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) не може бути відповідачем у даній справі. А тому, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача, Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що останній не може бути належним відповідачем у даній справі, вул.Чмоли не належить до територіальної підвідомчості відділу та в подальшому не буде виконавцем щодо звільнення майна з-під арешту за номером запису 3112369. Тому, просить відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування судових витрат.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕС ЛТД - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Ухвалою судді від 14.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду та поновлено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 11.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Львівська обласна організація Товариства сприяння обороні України є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2. Вказане підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №377694.

Згідно Державного акта на право постійного користування серії І-ЛВ №000863, виданого Департаментом землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради народних депутатів 15.09.1998 року, позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка за цією ж адресою (м.Львів, вул.Чмоли, 2), загальною площею 0,8312 га, цільове призначення - для обслуговування будівель і споруд.

На вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позивачу, а саме:

- будівля навчального корпусу (літ. А-4 ), загальною площею 3101,9 м.кв., реєстраційний номер майна 17740891 (згідно свідоцтва про право власності № С-01786 від 06.12.2006 року, виданого Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням №1955 від 29.12.2006 року);

- приміщення гаражів А-1 , загальною площею 49,6 м.кв. (пл. І - 14,8 м.кв., пл. ІІ - 14,3 м.кв., пл. ІІІ - 20,5 м.кв.), реєстраційний номер майна 6659321 (згідно рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2004 року).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис №3112369 про накладення арешту на майно, а саме нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнятої ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я.

У відповідь на адвокатський запит адвоката позивача Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) листом від 24.02.2020 року №17136 повідомив, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень складає 3 роки, а тому останній не може повідомити про правові підстави внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт майна - нежитлової будівлі, яка ніби-то належить ТОВ АРТЕС ЛТД та знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірним записом, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Між тим, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 826/14603/17), за якою …коли судом ухвалено рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави презюмувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень. Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду .

Таким чином, становище, в якому опинився позивач, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави вважати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон №606-XIV) (діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону №606-XIV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

За змістом ч.2 ст.55 Закону №606-XIV, державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що арешт майна є одним із засобів забезпечення виконання виконавчого документу, який застосовується державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження, в порядку, визначеному законом України.

Тобто існування арешту, накладеного державним виконавцем, дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Разом з тим, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем, має чітко окреслені граничні строки - з прийняття відповідної постанови про накладення арешту і до завершення виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для накладення заборони та внесення запису про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2 є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнята ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я.

Водночас, згідно Державного акта на право постійного користування серії І-ЛВ №000863, виданого Департаментом землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради народних депутатів 15.09.1998 року, саме позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка за цією ж адресою - м.Львів, вул.Чмоли, 2. І об'єкти нерухомого майна, що розташовані на вказаній земельній ділянці, також належать на праві власності позивачу, а саме: будівля навчального корпусу (літ. А-4 ), загальною площею 3101,9 м.кв., реєстраційний номер майна 17740891 та приміщення гаражів А-1 , загальною площею 49,6 м.кв. (пл. І - 14,8 м.кв., пл. ІІ - 14,3 м.кв., пл. ІІІ - 20,5 м.кв.), реєстраційний номер майна 6659321.

Крім того, як видно зі змісту наявного в матеріалах справи листа Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №Юр.1/297 від 10.07.2019 року, за вказаною адресою (м.Львів, вул.Чмоли, 2) зареєстровані лише 2 об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу. Об'єкти нерухомого майна, які б належали третім особам, відсутні.

Однак, як встановив суд, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис №3112369 про накладення арешту на майно, а саме нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД. Підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнята ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я.

З даного приводу Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (правонаступник ДВС у Галицькому районі м.Львова) листом від 24.02.2020 року №17136 повідомив, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень складає 3 роки, а тому надати інформацію про правові підстави внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №3112369 щодо арешту нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі за адресою: м.Львів, вул.Чмоли, 2, власник - ТОВ АРТЕС ЛТД, код ЄДРПОУ 20809376, немає можливості.

Таким чином, виконавче провадження, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно, яке нібито належить ТОВ АРТЕС ЛТД, знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Водночас суд враховує, що відповідачами не надано доказів існування будь-яких незавершених виконавчих проваджень щодо позивача - Львівської обласної організації Товариства Сприяння Оборони України, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на її майно арешту.

Згідно з п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до п.9.10 цього ж Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження. При цьому, закінчення строку зберігання матеріалів виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача.

Отже, з огляду на завершення виконавчого провадження, спірний запис підлягає скасуванню.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки ідеологія ст.1 Першого протоколу Конвенції з захисту прав людини відображена у Конституції України, судам слід враховувати правові позиції Європейського Суду з прав людини під час вирішення питань щодо втручання у право власності осіб, а також посилатися на висновки Суду як на безпосереднє джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 року у справі Україна-Тюмень проти України у п.49 Суд вказав, що найважливіша вимога ст.1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (subject to conditions provided by law), а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. У п.55 надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу (fair balance) між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних свобод особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що оскаржуваний запис в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3112369 від 17.04.2006 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул.Чмоли І., буд.2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД (код ЄДРПОУ: 20809376), внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнятої ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я., є безпідставним та таким, що порушує права позивача. А тому, позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то позивач заявив клопотання, що такий слід не стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів та залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №3112369 від 17.04.2006 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю за адресою: м.Львів, вул.Чмоли І., буд.2, яка належить ТОВ фірмі АРТЕС ЛТД (код ЄДРПОУ: 20809376), внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 12.04.2006 року, прийнятої ДВС у Галицькому районі м.Львова, державний виконавець Кобілєва І.Я.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.