Рішення

від 29.05.2020 по справі 640/7470/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2020 року №640/7470/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" (далі - позивач, АБ "Адвокатська фірма Богдана Стасюка") до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України) , в якому просив визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні адвокатського запиту позивача від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р. про надання інформації стосовно подання громадянином ОСОБА_1 документу(ів) виданого(их) уповноваженим органом Республіки Азербайджан котрим(ми) підтверджується відмова ОСОБА_1 від громадянства такої держави та здача паспорта громадянина цієї держави та зобов`язати відповідача надати позивачу наступну інформацію та документи:

- інформацію чи подавав громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 26.04.2016 р., декларацію про відмову від громадянства Республіки Азербайджан та/або про припинення громадянства Республіки Азербайджан та документ виданий повноважним органом Республіки Азербайджан на підтвердження припинення/втрату громадянства Республіки Азербайджан громадянином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та здачу ним паспорту громадянина Республіки Азербайджан;

- копію документів наданих громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 26.04.2016 р., на підтвердження відмови від громадянства Республіки Азербайджан та здачі паспорта громадянина Республіки Азербайджан.

Ухвалою суду від 02.05.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/7470/19 (далі - справа) , яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні інформації на адвокатський запит позивача від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р., чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії (рішення) вчинені (прийняте) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

03.12.2018 р. між АБ "Адвокатська фірма Богдана Стасюка", як адвокатським бюро, та ОСОБА_2 , як клієнтом, укладено Договір про надання правової допомоги.

З метою виконання умов вказаного вище договору, позивач звернувся до відповідача з Адвокатським запитом від 14.12.2018 р. (далі - Запит від 14.12.2018 р.) , в якому просив, для належного виконання покладених на адвоката Законом України "Про адвокатуру" та нормами ЦПК України обов`язків по наданню ОСОБА_2 правової допомоги, надати наступну інформацію:

- чи подавав громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 26.04.2016 р., до органів ДМС України відповідний документ, як то передбачено статтею 9 Закону, виданий уповноваженим органом Республіки Азербайджан, про припинення громадянства Республіки Азербайджан, та/або

- чи припинено громадянство Республіки Азербайджан громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 26.04.2016 р.

Крім того, в порядку уточнення, додатково до Запиту від 14.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 17.12.2018 р., в якому додатково до інформації вказаної в Запиті від 14.12.2018 р. просив повідомити:

- за яких умов та коли громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято до громадянства України, та

- на яких підставах громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Печерським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 26.04.2016 року видано паспорт громадянина України НОМЕР_1 26.04.2016 р.

За результатами розгляду Запиту від 14.12.2018 р. ДМС України листом від 19.12.2018 р. №6-9141/1-18 повідомлено позивача, що враховуючи те, що доданий до адвокатського запиту договір від 03.12.2018 р. про надання правової допомоги містить інформацію про надання правової допомоги ОСОБА_2 , надати відомості щодо ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону №5076-VI, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону №5076-VI, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов`язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

За визначенням ч. 1 ст. 24 Закону №5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №5076-VI, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною 1 ст. 6 Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону №2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Так, частиною 1 ст. 6 Закону №2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

За визначенням ч. 1 ст. 7 Закону України №2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій ст. 13 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону №2657-XII, інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Суд звертає увагу, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, відповідно до положень Закону №2657-XII, належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Поряд з цим, запитувана позивачем інформація у Запиті від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р. не віднесена до конфіденційної інформації про фізичну особу.

Так, частиною 1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою ст. 19 цього Закону.

Також, при вирішенні даної справи суд враховує, що ні Закон №2939-VI, ні Закон №2939-VI не встановлюють обмежень щодо надання запитуваної в межах спірних правовідносин позивачем інформації, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірителя на доступ до інформації та положення ст. 24 Закону №5076-VI, у зв`язку з чим відмова відповідача в задоволенні Запиту від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р. є протиправною.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію та документи підлягає частковому задоволенню, оскільки в Запиті від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р. запитувалась лише інформація (без документів), при цьому в іншій редакції, ніж у позовних вимогах, у зв`язку з чим, за переконанням суду, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надати АБ "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" інформацію на Запит від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 1440,75 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 56-А, кв. 15; код ЄДРПОУ 38570424) до Державної міграційної служби України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Державної міграційної служби України в задоволенні адвокатського запиту Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р., викладену в листі Державної міграційної служби України від 19.12.2018 р. №6-9141/1-18.

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України надати Адвокатському Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" інформацію на його адвокатський запит від 14.12.2018 р. з урахуванням уточнень від 17.12.2018 р.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь Адвокатського Бюро "Адвокатська фірма Богдана Стасюка" частину сплаченого ним судового збору у розмірі 1440,75 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень сімдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко