Постанова

від 17.06.2020 по справі 300/2428/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2428/19 пров. № А/857/4239/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка Верховинської районної ради Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 300/2428/19 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка Верховинської районної ради Івано-Франківської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Скільським І.І. в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області 19.02.2020 року в порядку письмового провадження, дата складення повного тексту рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (надалі також - УДСНС в Івано-Франківській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка (надалі також - ДНЗ, відповідач), в якому просило суд застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка (село Голови, Верховинський район, Івано-Франківська область) шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував і не надав будь-якої правової оцінки аргументам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву, ще до закінчення встановленого у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки тримісячного строку для усунення виявлених недоліків виніс рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судом першої інстанції не враховано те, що в силу конкретних, індивідуальних обставин виявлені під час перевірки приміщень ДНЗ порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки у даному випадку не можуть бути визнані такими, що загрожують життю та здоров`ю людей, які перебувають у приміщенні.

Судом також залишено поза увагою той факт, що дитячий садок Ластівка є бюджетною установою комунальної форми власності, а тому обробка дерев`яних конструкцій горища вогнетривким розчином та обладнання приміщень протипожежною сигналізацію можливі тільки за умови виділення коштів органами місцевої влади на ці роботи.

Крім цього, позивач вважає, що судом першої інстанції не вірно надано правову оцінку та безпідставно не враховано доводи щодо необхідності об`єктивного оцінювання при розгляді справи питання, чи є захід реагування співмірним до мети його застосування, чи таке втручання у права дитячого навчального-виховного закладу буде пропорційним і, таким чином, чи буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу УДСНС в Івано-Франківській області Про затвердження плану заходів державного нагляду (контролю) від 01.10.2019 № 291, графіку здійснення заходів державного нагляду, посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю), працівниками відділу запобігання надзвичайним ситуаціям УДСНС в Івано-Франківській області у період з 14.11.2019 по 21.11.2019 проведено планову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка , за адресою: село Голови, Верховинський район, Івано-Франківська область.

За результатами проведеного планового заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено ряд порушень, які висвітлені та зафіксовані в акті від 21.11.2019 № 267. В ході здійснення перевірки виявлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, а саме:

1. Дерев`яні конструкції горища не оброблено вогнетривким розчином (п. 3.5 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417 (надалі також - ППБ);

2. Не демонтоване опорядження (облицювання) стін шляхів евакуації із матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (оздоблення стін та стелі на шляхах евакуації горючими матеріалами) (п. 2.23, розділ III ППБ);

3. Шляхи евакуації не забезпечені евакуаційними освітленням (п. 2.31 розділу III ППБ);

4. В коридорі установи відгалужувальні коробки не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів (п. 1.7 розділу IV ППБ);

5. Електромережа в приміщеннях ДНЗ прокладена по горючій основі без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за її габарити не менше ніж на 0,01 м (п.1.12 розділу IV ППБ);

6. Електророзетки та вимикачі у приміщеннях ДНЗ встановлено на горючу основу без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за їх габарити не менше ніж на 0,01 м (п. 1.12 розділу IV ППБ);

7. Будівлю ДНЗ не захищено від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (п. 1.21 розділу IV ППБ);

8. В столовому залі ДНЗ під топковими дверцятами відсутній металевий лист розміром 0,7 х 0,5м (п. 2.6 розділу IV ППБ);

9. В ігровій кімнаті ДНЗ відсутні протипожежні розділки (відстані) від опалювальних печей до горючих конструкцій (п. 2.6 розділу IV ППБ);

10. Виробничі приміщення не обладнано системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) (п. 1.2 розділу V ППБ);

11. Пожежний щит не укомплектовано необхідним протипожежним інвентарем (вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м. - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.) (п. 3.11 розділу V ППБ);

12. Не пройшли технічне обслуговування наявні первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники ВП-5 - 2 шт.) (п. 3.17 розділу V ППБ).

За результатами перевірки, головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям УДСНС в Івано-Франківській області винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 25.11.2019 № 154, яким вимагалось вжити заходи по усуненню порушень виявлених перевіркою.

Вважаючи, що виявлені під час проведеного планового заходу порушення вимог законодавства у сфері пожежної є такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Досліджуючи докази відповідача щодо усунення виявлених порушень зафіксованих в акті перевірки від 21.11.2019 № 267, суд першої інстанції прийшов до висновку, що частина порушень відповідачем усунута.

Однак, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт виконання порушень щодо оброблення дерев`яних конструкцій горища вогнетривким розчином, захищення будівлі ДНЗ від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, обладнання виробничих приміщень системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) (відповідачем надіслано письмові вимоги до Верховинської районної ради, Головівської сільської ради та відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації щодо необхідності виділення коштів для обладнання приміщення автоматичною системою пожежної сигналізації, обробки дерев`яних конструкцій горища вогнетривким розчином, блискавкозахистом, доукомплектування пожежного щита необхідними засобами пожежогасіння).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави. Застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які об`єктивно створюють загрозу життю та здоров`ю людей, та можуть бути усунуті.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України (надалі також - КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, віднесено здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу.

Згідно з пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (надалі також - Закон № 877-V).

Державний нагляд (контроль) в розумінні норм Закону № 877-V - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною шостою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Факт наявності виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки відповідач не заперечує.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Вищенаведене кореспондує положенням статті 68 КЦЗ України, відповідно до яких посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За правилами частини першої статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною другою статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

В свою чергу, вимогами абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

У розрізі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача на передчасність звернення Управління до суду із заявленим позовом і зазначає, що сплив строку усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, зазначеного в приписі, не пов`язаний із встановленим законом строком звернення до адміністративного суду для застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Аналогічна позиція підтверджується й судовою практикою Вищого адміністративного суду України. Так, в ухвалі зазначеного суду від 21.12.2015 року у справі № К/800/52695/15 вказано, що складення акту, яким встановлені порушення вимог законодавства, є самостійною підставою для звернення до суду органу державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виконання робіт, експлуатації будівель.

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів також зазначає, що робота суб`єкта господарювання може бути зупинена за рішенням суду за результатами проведення заходів державного нагляду виключно в разі, якщо встановлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Ряд порушень, що слугували підставою для звернення позивача до суду, а саме: дерев`яні конструкції горища не оброблено вогнетривким розчином, будівлю ДНЗ не захищено від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, виробничі приміщення не обладнано системами протипожежного захистку (автоматичною пожежною сигналізацією) -фактично залишаються не усуненими, а на підтвердження усунення цих порушень відповідачем надано листи-звернення до Верховинської районної ради, Головівської сільської ради та Відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації щодо необхідності виділення коштів для обладнання приміщення автоматичною системою пожежної сигналізації, обробки дерев`яних конструкцій горища вогнетривким розчином, блискавкозахистом, доукомплектування пожежного щита необхідними засобами пожежогасіння. Проте, відсутні будь-які докази, які б підтверджували реальний факт усунення зазначених порушень. Такі листи свідчать тільки про намір відповідача усунути це порушення і жодним чином не засвідчує реальний факт його виконання.

Відсутність коштів в силу вимог чинного законодавства не є підставою для незастосування заходів реагування чи такою що звільняє відповідача від виконання імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування, не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

На підтвердження усунення такого порушення як: не демонтоване опорядження (облицювання) стін шляхів евакуації із матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (оздоблення стін та стелі на шляхах евакуації горючими матеріалами) відповідачем не наданого жодного доказу.

Отже, порушення правил пожежної безпеки, які слугували підставою для звернення УДСНС в Івано-Франківській області до суду продовжують мати місце, а факти усунення таких порушень належним чином не доведені.

Відповідно до статті 2 КЦЗ України, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно з пунктом 33 статті 2 КЦЗ України пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Нормами частин першої та третьої статті 55 КЦЗ України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд регламентуються нормами Правил пожежної безпеки в Україні.

Відповідно до пункту 2 Розділу І ППБ такі є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Отже, дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях є важливим елементом в системі заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, покликаним уникнути загрозу життю або здоров`ю людей та завданню значних матеріальних збитків, забезпечення виконання яких є обов`язком власників та керівників суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 4 ППБ пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Вказані порушення можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 810/1820/18.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що наявність порушень відповідачем вимог чинного законодавства України у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем фактично не заперечується, а доводи останнього про усунення окремих порушень на момент розгляду справи, не свідчить про усунення таких в повному обсязі.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на день розгляду даної адміністративної справи, порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач в повному обсязі не усунув. Більше того, з їх характеру вбачається, що такі є значними, стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі підприємства, можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, як неконтрольованого процесу, перешкоджають завчасному виявленню пожежі, оперативній евакуації людей на її ранній стадії, а тому становлять реальну загрозу їх життю та здоров`ю.

Зі змісту апеляційної скарги випливає, що скаржник не спростовує наявність порушень на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте не вважає їх такими, що створюють явну та очевидну небезпеку для життя та здоров`я людей

Втім колегія суддів критично оцінює такі твердження, оскільки встановлені у цій справі порушення, як то порушення щодо оброблення дерев`яних конструкцій горища вогнетривким розчином, захищення будівлі ДНЗ від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, обладнання виробничих приміщень системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Таким чином, покликання апелянта на те, що робота щодо недопущення у приміщення ДНЗ Ластівка випадків займання постійно контролюється адміністрацією та працівниками закладу є недоречними.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Посилання скаржника на недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як повне зупинення експлуатації об`єкту - є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 805/4256/17-а та від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам у відзиві на позовну заяву) були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ).

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм процесуального та матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм законодавства.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головівського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) Ластівка Верховинської районної ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 300/2428/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав та у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскаржуваного рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель