Постанова

від 09.06.2020 по справі 921/20/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа №921/20/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області від 10.03.2020 за № 05/2-61вих-20

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2020 (повний текст ухвали складено 24.02.2020, суддя Руденко О.В.) про закриття провадження

у справі № 921/20/20

за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради

до відповідача-1 Тернопільської районної державної адміністрації, м. Тернопіль

відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль

відповідача-3 Фермерського господарства "Бучинський", с. Застав`є, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , с. Застав`є, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державний реєстратор Великогаївської сільської ради ОСОБА_2 , с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання незаконними та скасування розпорядження Тернопільської районної держанвої адміністрації, наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок; повернення земельних ділянок; скасування записів про проведену державну реєстрацію права оренди

представники сторін:

- прокурор - Яворський Я.Т.

- сторони - не з`явились.

03.01.2020 до Господарського суду Тернопільської області звернувся заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради із позовом до відповідачів Тернопільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Фермерського господарства "Бучинський" про визнання незаконними та скасування розпорядження Тернопільської районної державної адміністрації, наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок, скасування записів про проведену державну реєстрацію права оренди.

Вказаний позов обґрунтований тим, що в період з 2012 по 2016 роки Тернопільською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було прийнято низку рішень та укладено договори оренди, внаслідок яких ОСОБА_1 було надано право користування 7-ма земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення за межами населеного пункту на території Баворівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для ведення фермерського господарства. Згодом вказані земельні ділянки на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності було передано із державної у комунальну власність Великогаївської сільської ради, яка входить до складу Великогаївської об`єднаної територіальної громади. Прокурор вважає, що передача в оренду вказаних спірних земельних ділянок відбулась із порушенням закону, а саме, без проведення земельних торгів.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою суду від 05.02.2020 до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та державного реєстратора Великогаївської сільської ради Брусь Ольгу Степанівну.

Ухвалою суду від 19.02.2020 провадження у даній справі було закрито.

Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки оскаржувані розпорядження Тернопільської районної державної адміністрації, накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та договори оренди земельних ділянок стосувались не Фермерського господарства Бучинський , а фізичної особи - ОСОБА_3 .

Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що Фермерське господарство Бучинський було створене у 2011 році на земельній ділянці, отриманій ОСОБА_3 у приватну власність згідно державного акту ПІ-ТР №015315 від 21.07.1999. Чинним законодавством передбачено, що для отримання діючим фермерським господарством в користування додаткових земельних ділянок, існує інша процедура, яка передбачає не звернення фізичної особи - засновника, а проведення земельних торгів (аукціону) за безпосередньою заявою самого фермерського господарства. Водночас, після отримання ОСОБА_3 у користування 7-ми спірних земельних ділянок, він не створив нового фермерського господарства, що може вказувати на бажання уникнути процедури земельних торгів та свідчить про недобросовісність дій саме фізичної особи при отриманні спірних земельних ділянок, а не фермерського господарства.

Наводячи вказані доводи суд першої інстанції послався на правову позицію щодо аналогічних правовідносин, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18.

Прокуратура Тернопільської області, не погодившись з вказаною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій послалася на те, що місцевий господарський суд дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам справи, а також порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:

1) за висновками Великої Палати Верховного Суду у справах № 704/26/17, №272/1652/14, №677/1865/16, №317/2520/15 та №606/2032/16, якщо на момент пред`явлення позову спір між органами державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, вже було зареєстровано господарство, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства;

2) суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, посилався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц. Водночас, саме у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про необхідність розмежування того, чи пов`язана спірна земельна ділянка з фермерським господарством. Як вбачається з матеріалів справи, ФГ Бучинський пов`язане зі спірними земельними ділянками та є самостійною юридичною особою, яке фактично використовує оспорювані земельні ділянки. Більше того, долучені до позовної заяви докази свідчать про те, що метою отримання ОСОБА_3 спірних земельних ділянок поза конкурсною процедурою було саме їх використання вже діючим фермерським господарством.

Представником Фермерського господарства Бучинський та безпосередньо третьої особи ОСОБА_1 , а також відповідачами Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Тернопільською районною державною адміністрацією було подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони заперечили доводи апеляційної скарги та просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін, покликаючись на таке:

1) ОСОБА_3 у позовній заяві визначено як третю особу на стороні відповідача, однак заявлені позовні вимоги спрямовані на позбавлення ОСОБА_3 прав на земельні ділянки, надані йому в користування для ведення фермерського господарства. При цьому, безпосередньою за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 як фізичної особи приймались оспорювані розпорядження та накази, здійснювалась державна реєстрація прав на земельні ділянки, а також укладалися оспорювані договори;

2) ФГ Бучинський не набувало права оренди земельних ділянок, як вказано в позовній заяві;

3) з огляду на наведені обставини, а також відповідні норми ЦПК України та ГПК України, спір у даній справі слід розглядати за правилами цивільного судочинства;

4) прокурор, посилаючись на правові позиції суду касаційної інстанції у інших справах, не врахував ту обставину, що ФГ Бучинський було створено до отримання спірних земельних ділянок громадянином в оренду, тобто не з метою їхнього обробітку та користування ними. Як наслідок, після укладення між фізичною особою та Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області оскаржуваних договорів до цього фермерського господарства не могли перейти обов`язки орендаря за правилами, що встановлені статтями 1,5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство .

Через запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , ухвалою суду від 27.04.2020 розгляд справи було призначено на 21.05.2020 (із врахуванням строку встановлення цього карантину).

Постановами Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 та № 392 від 20.05.2020 тривалість карантину було продовжено спершу до 22 травня, а потім - до 22 червня 2020 року.

В судове засідання 09.06.2020 сторони не з`явилися.

З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що її розгляд можливо здійснити без представників сторін. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відкладення розгляду даної справи на час карантину та враховує наступне:

1) ухвалою суду від 28.05.2020 явка сторін була визнана необов`язковою;

2) Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, попри наявну процесуальну можливість, не зверталося до суду із заявами чи клопотаннями про проведення засідання у даній справі в режимі відеоконференції;

3) відповідачем-1 не обґрунтовано причин, які би свідчили про необхідність відкладення розгляду справи, а лише здійснено покликання на запровадження на території Україну режиму карантину. При цьому, позиція відповідача-2 з приводу апеляційної скарги у даній справі, як було зазначено вище, викладена у письмовій формі, наявна у матеріалах справи та врахована судом під час даного апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

ОСОБА_3 , отримавши у приватну власність земельну ділянку площею 3,61 га кадастровий номер 6125280300:01:001:0326 згідно державного акту ІІІ-ТР №015315 від 21.07.1999, цільове призначення для ведення сільського господарства , відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство", створив Фермерське господарство "Бучинський". Інформація про вказану земельну ділянку міститься у статуті товариства у пункті, що містить відомості про засновника фермерського господарства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, це фермерське господарство було створене 13.10.2011.

В подальшому, розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №1431-од від 25.12.2012, на підставі письмового клопотання, ОСОБА_3 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 40,5815 га (7,4054 га, 18,1763 га, 14,9998 га) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (25,5817 - землі запасу (7,4045 га - рілля та 18,1763 га - пасовище) та 14,9998 га - землі резервного фонду (рілля) за межами населеного пункту на території Баворівської сільської ради.

На замовлення гр. ОСОБА_3 було виготовлено 2 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду: - один на земельні ділянки загальною площею 25,5816 га (щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6125280300:03:001:0320 площею 7,4054 га, 6125280300:01:001:0632 площею 8,7769 га, 6125280300:01:001:0631 площею 6,3212 га, 6125280300:01:001:0630 площею 2,3292 га та 6125280300:01:001:0629 площею 0,7489 га); - другий на земельні ділянки загальною площею 14,9998 га (щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6125280300:01:001:0322 площею 7,3080 га та 6125280300:01:001:0323 площею 7,6198 га).

Реалізовуючи визначені законом повноваження, наказом Головного управління Держземагенства у Тернопільській області №19-240/14-14-СГ від 09.07.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в оренду терміном на 7 років земельні ділянки загальною площею 25,5816 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу - рілля площею 7,2433 га, пасовище площею 18,3384 га) за межами населеного пункту на території Баворівської сільської ради, з них: площею 7,4054 га (кадастровий номер 6125280300:03:001:0320), площею 0,7489 га (кадастровий номер 6125280300:01:001:0629), площею 2,3292 га (кадастровий номер 6125280300:01:001:0630), площею 6,3212 га (кадастровий номер 6125280300:01:001:0631), площею 8,7769 га (кадастровий номер 6125280300:01:001:0632).

На підставі наказу №19-240/14-14-СГ від 17.07.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області та гр. ОСОБА_1 були укладені договори оренди окремо на кожну земельну ділянку.

Окрім цього, наказами Головного управління Держземагенства у Тернопільській області №19-4082/14-16-СГ від 22.09.2016 та №19-4083/14-16-СГ від 22.09.2016 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в оренду терміном на 7 років земельну ділянку площею 7,6918 га, кадастровий номер 6125280300:03:001:0323 та земельну ділянку площею 7,3080 га, кадастровий номер 6125280300:03:001:0322 без зміни цільового призначення.

На виконання зазначених правових актів індивідуальної дії, 15.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та гр. ОСОБА_1 було укладено договір оренди №416/57-16-ОД двох земельних ділянок.

Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області та Великогаївською сільською радою право оренди вище перелічених земельних ділянок громадянином ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

На підставі актів прийому-передачі земельні ділянки передані орендодавцем громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

На час звернення прокурора із відповідним позовом до суду, нового фермерського господарства громадянином ОСОБА_3 створено не було.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Водночас, у розрізі спірних правовідносин, врахуванню при вирішенні даної справи підлягає правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17, яка носить спеціальний характер та містить висновки про застосування норм права щодо обставин, аналогічних даній справі.

Так, для визначення юрисдикції суду у цій справі слід врахувати те, що матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Тернопільської районної державної адміністрації, наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та укладення договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_3 вже було засноване ФГ Бучинський .

Згідно з положеннями оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок, вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_3 як фізичній особі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Отримавши зазначені земельні ділянки в оренду, ОСОБА_3 фактично передав їх у користування ФГ Бучинський , про що, зокрема, прокурор стверджує у своїй апеляційній скарзі та обґрунтовує це низкою доказів (в т.ч. фактом сплати земельного податку юридичною особою ФГ Бучинський ).

Однак, право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до фермерського господарства, раніше створеного ОСОБА_3 , оскільки, незважаючи на те, що оспорювані земельні ділянки він отримав із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства, однак щодо ФГ Бучинський .він вже реалізував свої права, надані Законом України Про фермерське господарство та, отримавши у 1999 році у власність земельну ділянку для ведення селянського господарства, використав її у діяльності ФГ Бучинський .

Відтак ФГ Бучинський не могло набути прав користування та володіння спірними земельними ділянками від ОСОБА_3 як члена та керівника цього фермерського господарства.

Із заявою про надання спірних земельних ділянок ФГ Бучинський на земельних торгах не зверталось, йому вони не виділялись та в установленому порядку не передавались.

Зазначене, у свою чергу, свідчить про спробу ОСОБА_3 отримати спірні земельні ділянки для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ ОСОБА_4 , уникнувши при цьому процедури земельних торгів.

Враховуючи викладене, спірні земельні ділянки були надані в оренду ОСОБА_3 як громадянину України на підставі договорів оренди землі, укладених між ГУ Держземагентства у Тернопільській області (ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області) та ОСОБА_3 .

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Правову позицію щодо аналогічних правовідносин сформовано Великою Палатою Верховного Суду, окрім постанови від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17, також і у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 та від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц.

Водночас, вищезгаданою постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17 було відступлено від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якого спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2020 у справі №921/20/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 16.06.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік