Постанова

від 10.06.2020 по справі 905/549/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа №905/549/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Стукаленко Д.С., свідоцтво №2189 від 22.03.2006 року, ордер АА№086505 від 02.03.2020 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився;

першого відповідача - Іщенко А.О., розпорядження №23 від 24.01.2020 року, посадова інструкція від 27.01.2020 року; Барановська Н.Ю., розпорядження №137 від 02.07.2018 року, посадова інструкція від 22.01.2020 р;

другого відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Покровської міської ради, м.Покровськ, (вх.№41Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року по справі №905/549/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хата Магната , м.Покровськ, Донецька область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка,

до 1. Покровської міської ради, м.Покровськ,

2. Комунального підприємства Міський парк культури та відпочинку , м.Покровськ, Донецька область,

про визнання права користування земельною ділянкою, визнання частково недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання внести зміни до державного земельного кадастру,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хата Магната звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Покровської міської ради (1-й відповідач) та Комунального підприємства Міський парк культури та відпочинку (2-й відповідач) про:

- визнання за позивачем права користування земельними ділянками, що розташовані за адресою: Донецька область, м.Покровськ (Красноармійськ), мікрорайон Южний (Південний), будинок б/н на території парку Ювілейний , для обслуговування літнього кафе 7-Я , загальною площею 0,0900 га, для обслуговування павільйону Волна , загальною площею 0,0224 га;

- визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ060301 від 25.09.2009 року, що виданий другому відповідачу;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий №1413200000:10:090:0135;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №1413200000:10:090:0135.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року у справі №905/549/19 (повний текст складено та підписано 18.11.2019 року, колегія суддів у складі: головуючий суддя Сковородіна О.М., суддя Шилова О.М., суддя Бокова Ю.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі та здійснено розподіл судових витрат.

Перший відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції надано помилкову оцінку тому, що попередні власники спірних земельних ділянок під будівлями не вчинили дій на належне оформлення права користування землі. Звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП Міський парк культури та відпочинку для обслуговування території парку культури та відпочинку Ювілейний в м.Красноармійськ є належним і розроблений без порушення норм права так і прав позивача.

Крім того, скаржник просить дослідити обставини щодо належного способу захисту порушеного права позивача і строків позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою першого відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

25.02.2020 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1917), в якому пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Ільїна О.В., для розгляду справи №905/549/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року, зважаючи на зміну складу суду та нез`явлення в судове засідання представників другого відповідача та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та відклала розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року, беручи до уваги положення статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів ухвалила відкласти розгляд справи на невизначений термін. При цьому, суд в ухвалі зазначив, що про дату та час проведення наступного судового засідання буде окремо повідомлено учасників справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України .

Ухвалою суду від 15.04.2020 року призначено справу №905/549/19 до розгляду в судове засідання на 13.05.2020 року, а також роз`яснено учасникам справи право на їх участь у судовому засіданні та шляхи реалізації такого права.

При цьому, про призначення справи до розгляду в судове засідання здійснено повідомлення на офіційному веб-порталі Судова влада України .

У судовому засіданні 13.05.2020 року представники першого відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягали на її задоволенні.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, зважаючи на нез`явлення в судове засідання представників позивача, другого відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на іншу дату, а саме на 03.06.2020 року.

У судовому засідання 03.06.2020 року після заслуховування позиції по справі представника позивача оголошено перерву до 10.06.2020 року.

У судове засідання 10.06.2020 року другого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, колегія суддів враховує, що про наявність апеляційного провадження у даній справі відповідні учасники справи повідомлялись шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України , однак жодного разу в призначені судові засідання не з`явились і про причини неявки суд не повідомляли. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка в судове засідання обумовлена суб`єктивною поведінкою і це не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, з огляду на приписи ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників другого відповідача та третьої особи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням виконкому Красноармійської міської ради народних депутатів від 26.06.1996 року №407 відведено Товариству з обмеженою відповідальністю Мрія у тимчасове користування строком на 10 років на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,0224 га під розміщення кафе Волна , що розташоване у парку Ювілейний . (т.с. 1, а.с. НОМЕР_1 )

На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 04.11.1997 року, зареєстрованого в БТІ м.Красноармійська 24.11.1997 року №89, Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія є власником павільйону ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н.

У подальшому рішенням виконкому Красноармійської міської ради від 22.08.2007 року №5/16-37 Товариству з обмеженою відповідальністю Мрія було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для обслуговування павільйону - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого біля парку відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інший об`єкт - незакінчений будівництвом танцювальний майданчик, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н набутий у власність гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2000 року (т.с. 1, а.с. 120, зворотній бік).

19.09.2001 року рішенням виконкому Красноармійської міської ради №551, під розміщення вказаного майна, гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) надано у довгострокове тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0600 га у парку ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Красноармійськ, строком на 25 років. (т.с. 1, а.с. 121).

01.08.2002 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та Красноармійською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування споруди кафе строком на 10 років. Як зазначав перший відповідач і не спростовано матеріалами справи, договір не був нотаріально посвідчений, державна реєстрація також не відбулася.

Внаслідок реконструкції танцювального майданчику, рішенням виконкому Красноармійської міської ради від 21.01.2004 року №22 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію літнього кафе 7-Я (за замовленням ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 .)) у парку Ювілейному м.Красноармійськ, загальною площею 55,2 кв.м., основною площею 50,9 кв.м. (т.с. 1, а.с. 122).

24.11.2011 року державними реєстратором КП Бюро технічної інвентаризації м.Краматорськ, внесено запис про право власності ОСОБА_3 (до розлучення ОСОБА_1 ) на літнє кафе 7-Я , що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н, на підставі свідоцтва, виданого виконкомом Красноармійської міської ради, серії НОМЕР_2 від 16.03.2004 року (т.с. 1, а.с. 123).

Матеріали справи свідчать, що як по земельній ділянці загальною площею 0,0224 га, під розміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відведено Товариству з обмеженою відповідальністю Мрія у тимчасове користування, так і по земельній ділянці площею 0,0600 га., під незакінченим будівництвом танцювальний майданчик (надалі літнє кафе 7-Я ) органом місцевого самоврядування були прийняті рішення про передання в користування земельних ділянок, власникам відповідних об`єктів нерухомості. Однак, відсутні належні, допустимі та достатні докази оформлення права користування у відповідності до законодавства.

Колегія суддів враховує, що між ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та Красноармійською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування споруди кафе строком на 10 років, який не був належним чином оформлений. Проте, на протязі 10 років, на які такий договір було укладено, сторони виконували його умови і зауважень щодо його неукладеності не було та кожна сторона вчиняла дії на його виконання та приймали виконання іншою стороною.

Під час володіння об`єктами нерухомості, а саме: павільйоном ІНФОРМАЦІЯ_1 - ТОВ Мрія та літнім кафе 7-Я - ОСОБА_1 (Рисована ОСОБА_4 ) виконкомом Красноармійської міської ради прийнято рішення від 05.03.2008 року №5/258-27 про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки площею 26,8280 га, кадастровий №1413200000:10:090:0135 Комунальному підприємству Міський парк культури та відпочинку (другий відповідач у справі), у постійне користування з земель житлової та суспільної забудови для обслуговування парку Ювілейний в м.Красноармійськ (т.с. 1, а.с. 124).

Рішенням Красноармійської міської ради №5/35-22 внесені зміни у рішення від 05.03.2008 року №5/25-27, а саме в п. 1.1, в частині визначення категорії земель земельної ділянки, змінивши з земель жилої та суспільної забудови на з земель рекреації (т.с. 1, а.с. 125).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яку передано другому відповідачу площею 26,8280 га, включає, у тому числі, земельні ділянки під об`єктами нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія та ОСОБА_2 , що не заперечується і учасниками справи.

01.06.2012 року позивач у справі на підставі договору купівлі-продажу, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія набув у власність павільйон Волна , що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н.

За змістом п. 1.1. договору, вказаний об`єкт нерухомості, розташований на не приватизованій земельній ділянці площею 0,0224 га, кадастровий №1413200000:10:090:0092, має загальну площу - 121,7 кв.м. та складається з: А1-цегляного павільйону Волна .

Договір підписаний сторонами правочину, та посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О. (т.с. 1, а.с. 13-17).

Відповідно до витягу з державного реєстру правочинів №11400552 від 01.06.2012 року, договір купівлі-продажу зареєстрований 01.06.2012 року за №5033610, за яким відчужувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія , набувачем Товариство з обмеженою відповідальністю Донбаська збагачувальна компанія (позивач, стара назва до 21.06.2012 року), реєстраційний номер об`єкту правочину у РПВН: 36778409, павільйон Волна , що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н. (т.с. 1, а.с. 19)

Апелянт вказував на помилковість кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташовується нерухомість і що вказаний у договорі купівлі-продажу.

Так, суд першої інстанції розглядаючи справу, ухвалою від 06.06.2019 року витребував від приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Богатової І.О. належним чином завірені копії документів на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу павільйону Волна , укладеного між ТОВ Мрія та ТОВ Донбаська збагачувальна компанія , зареєстрованого в реєстрі 01.06.2012 року за №176.

З наданих документів вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, вказаний у договорі купівлі-продажу, визначений за даними проекту землеустрою, який розроблявся на підставі рішення Красноармійської міської ради від 22.08.2007 року №58/16-37 щодо надання дозволу попередньому власнику на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для обслуговування павільйону - кафе, розташованого біля парку відпочинку Ювілейний , площею 0,0224 га.

Тобто, сторони правочину розуміли на якій саме земельній ділянці розташована нерухомість, що є об`єктом купівлі-продажу, та, як слід досягли згоди щодо визначення цієї умови договору. Факт прийняття рішень про виділення земельної ділянки під зазначений об`єкт, площею 0,0224 га у 1996 та у 2007 роках перший відповідач не спростував, як і не спростував той факт, що на протязі 10 років мало місце користування такою земельною ділянкою.

З протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Хата Магната №5 від 03.03.2014 року вбачається, що до складу засновників прийнято ОСОБА_2 , якою до статутного капіталу позивача, внесено нерухоме майно: літнє кафе 7-Я парк культури та відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 55,2 кв.м., за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н (т.с.1, а.с. 116-117).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 №233837 від 06.03.2014 року, індексний №18673239, Товариство з обмеженою відповідальністю Хата Магната є власником об`єкту нерухомого майна: літнє кафе 7-Я , парк культури та відпочинку Ювілейний , площею 55,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, Южний м-н. б/н. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване 06.03.2014 року, у встановленому законом порядку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно серії ВАТ №941909 (т.с. 1, а.с. 25)

Отже, матеріалами справи підтверджується і позивачем доведено правомірність набуття ним права власності на два об`єкти нерухомості.

Після набуття у власність позивачем об`єктів нерухомості, останній звернувся із заявою від 22.01.2013 року до першого відповідача з проханням надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, для обслуговування павільйону Волна орієнтовною площею 0,0224 га, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н. (т.с. 1, а.с. 35)

На вказаний лист 14.02.2013 року надано відповідь за вих.№02/25-198, в якій повідомлено про неможливість розпорядження земельними ділянками комунальної власності, через відсутність плану зонування та детального плану території м.Красноармійськ (т.с. 1, а.с. 36)

13.05.2013 за вих.№5 позивач повторно звернувся до першого відповідача з листом за змістом тотожнім листу від 22.01.2013 року (т.с. 1, а.с. 37)

Листом від 30.10.2013 року надано відповідь за вих.№142 про те, що на черговій сесії міської ради під час голосування за питанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ТОВ Хата Магната не було набрано достатньої кількості голосів депутатів Красноармійської міської ради, у зв`язку із чим надання дозволу на розробку проекту землеустрою неможливе (т.с. 1, а.с. 39).

18.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявами вих.№1 та №2 про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду: орієнтовною площею 0,0224 га для обслуговування павільйону Волна ; та 0,0900 га для обслуговування літнього кафе 7-Я , що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н (т.с. 1, а.с. 41,42)

Відповідачем отримано вказані листи 18.04.2016 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції Центру надання адміністративних послуг м.Красноармійськ . Однак заяви позивача від 18.04.2016 року залишилися без відповіді та виконання.

За результатами поданих позивачем заяв від 04.12.2018 року про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду, Покровською міською радою ухвалені рішення від 20.12.2018 року №7/62-34 та №7/62-35, якими відмовлено в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для обслуговування об`єктів нерухомості. (т.с. 1, а.с. 44, 45)

Слід відзначити, що до вищевказаних заяв від 04.12.2018 року позивачем у якості додатку було надано до першого відповідача нотаріально посвідчені копії заяви (письмової згоди) землекористувача (другого відповідача) на вилучення частини земельної ділянки із постійного користування, для обслуговування павільйону ІНФОРМАЦІЯ_1 та для обслуговування літнього кафе 7-Я (т.с. 1, а.с. 167,168)

Вказані заяви, 18.12.2018 року були отримані першим відповідачем, про що свідчить відбиток штемпелю останнього на заявах(т.с. 1, а.с. 168,170)

Рішення вмотивовані тим, що земельні ділянки, щодо відведення яких звернувся позивач, розташовані в межах земельної ділянки, загальною площею 26,8380 га, кадастровий №1413200000:10:090:0135, яка перебуває в постійному користуванні КП Міський парк культури та відпочинку , на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року, а отже у зв`язку із відсутністю письмової згоди землекористувача на вилучення земельних ділянок, та у зв`язку з невідповідністю клопотання пункту 2 статті 123 Земельного кодексу України, позивачу відмовлено.

Позивач після набуття у власність об`єктів нерухомості, на протязі 2013-2018 років неодноразово звертався до Красноармійської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, для обслуговування павільйону ІНФОРМАЦІЯ_1 та кафе 7-Я .

Однак, перший відповідач, мотивуючи відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на протязі тривалого часу не зазначав про наявність Державного акту на право постійного користування земельної, виданого другого відповідачу і лише, за наслідками звернення позивача у 2018 році, повідомив про наявність Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 25.09.2009 року, що виданий другому відповідачу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач тільки у 2018 році дізнався про перешкоди у реалізації прав на відведення земельної ділянки в оренду, для обслуговування наявного у нього нерухомого майна, що є його власністю, у зв`язку з наявністю іншого землекористувача. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відлік строків на захист порушеного права позивача слід відраховувати саме з 2018 року.

У матеріалах справи міститься копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП Міський парк культури та відпочинку для обслуговування парку Ювілейний , кадастровий номер земельної ділянки №1413200000:10:090:0135. Такий проект землеустрою пройшов державну експертизу землевпорядної документації, про що свідчить копія висновку від 29.12.2007 року №2062 (т.с. 1, а.с. 48, зворотній бік).

У розділі 10 висновку Зауваження та пропозиції землевпорядної документації вказано про необхідність приведення креслень та меж контурів, до генплану та матеріалів БТІ. Також у розділі 11 висновку Підсумкова оцінка результатів державної експертизи зазначено про те, що землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленому порядку та правилам, повертається на доопрацювання. При цьому, доказів доповнень після доопрацювання проекту, немає.

На звернення позивача 12.12.2018 року до Міськрайонного управління у Покровському районі та м.Мирнограді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, останнім надано відповідь, з якої вбачається, що згідно даних державного земельного кадастру у постійному користуванні КП Міський парк культури та відпочинку знаходиться земельна ділянка №1413200000:10:090:0135 площею 26,8280 га, для обслуговування парку Ювілейний та яка була передана у користування рішенням Красноармійської міської ради від 05.06.2008 року №5/25-27 та виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301, реєстраційний №03915900003 від 25.09.2009 року. Також у відповіді зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП Міський парк культури - відпочинку не містить матеріалів погодження з власником нерухомого майна, яке знаходиться на території парку Ювілейний (т.с. 1, а.с. НОМЕР_4 ).

Суть позовних вимог полягає у тому, що позивач просить визнати за ним право на користування земельною ділянкою, яке забезпечено йому, як власнику нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці.

Відповідно до приписів ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 152 Земельного кодексу України, якою встановлюється, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у диспозиціях ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Як вже було встановлено, позивач є власником наступних об`єктів нерухомого майна:

- нежитлова будівля - павільйон ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 121,7 кв.м., що розташована за адресою: Донецька АДРЕСА_1 /н, реєстраційний номер 36778409 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2012 року, укладеного з ТОВ Мрія , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.с. 1, а.с. 19).

- нежитлова будівля - літнє кафе 7-Я , загальною площею 55,2 кв.м., що розташована за адресою: Донецька АДРЕСА_1 /н на підставі свідоцтва про право власності №18673239 від 06.03.2014 року (т.с. 1, а.с. 25).

Тобто, набуття права власності позивачем, на об`єкт нерухомості, пов`язане з правомірним очікуванням реалізації прав, закріплених у вказаних вище нормах законодавства щодо отримання земельної ділянки.

Так, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справах Мелахер та інші проти Австрії від 19.12.1998 року, Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Прессос Компанія Нав`єра С.А. та інші проти Бельгії від 28.10.1995 року, Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії від 23.10.1991 року, визначено, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі, та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999 року, заява №311107/96, п.54). Окремої уваги заслуговує питання правомірних очікувань особи щодо отримання права на оренду земельної ділянки. У справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, у позивача виникли правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому, такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

В аспекті принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право на земельну ділянку, в даному випадку, не може ототожнюватися виключно з наявністю у попередніх власників оформлених у вигляді договорів, актів, тощо, прав на спірні земельні ділянки. Так, по-перше, перший відповідач в рішеннях від 19.09.2001 року №551 та від 22.08.2007 року №5/16-37, висловлював свою волю на передання земельних ділянок в користування попереднім власникам об`єктів нерухомості. Крім того, перший відповідач не заперечує факту підписання договору з гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вказуючи на відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

По-друге, перший відповідач шляхом прийняття рішення про введення в експлуатацію та видання свідоцтва про право власності на реконструйований об`єкт нерухомості кафе 7-Я , усвідомлював, що стан об`єкту змінився і питання про розмір земельної ділянки, яке необхідно для використання об`єкту, теж має бути відкориговане. Вирішення цього питання належить до його компетенції, про що власне й зазначено у судовому рішенні ухваленому в межах справи №2а/0529/1681/2012 Красноармійським районним судом 26.10.2012 року. Необхідність використання земельної ділянки більшого розміру, підтверджується розшифровкою земель по угіддях, що приведена в експлікації доданої до проекту землеустрою (т.с. 2, а.с. 14), який замовлявся гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), та контрольними вимірюваннями, що складені за наслідками проведених інженером-землевпорядником геодезичних робіт, по визначенню просторового знаходження земельної ділянки, площею 0,0900 га (т.с. 2,а.с. 82-85).

Суд першої інстанції на думку колегії суддів апеляційної інстанції вірно зауважив, що першим відповідачем не запропонований будь-який шлях врегулювання питання з позивачем, щодо належного оформлення прав на спірні земельні ділянки, навіть після подання нотаріально посвідчених заяв другого відповідача про згоду на вилучення цих ділянок з постійного користування (т.с. 1, а.с. 169,171)

Наполягаючи на тому, що вказані земельні ділянки мають рекреаційне призначення, відповідач-1 ігнорує той факт, що до моменту встановлення вказаного цільового призначення у 2008 році (рішенням Красноармійської міської ради №5/35-22) земельні ділянки належали до земель житлової та громадської забудови, і на них розміщувалися об`єкти нерухомості, які належали ТОВ Мрія та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Першим відповідачем також не спростовано того, що позивачем сплачується земельний податок, за спірними земельними ділянками, відповідно до податкових декларацій з плати за землю за період з 2015-по 2018 роки.

Таким чином, вимога позивача про визнання за позивачем права користування земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на територію парку Ювілений , для обслуговування літнього кафе 7-Я , загальною площею 0,0900 га, для обслуговування павільйону Волна , загальною площею 0,0224 га, є обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо визнання частково недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року, який виданий другому відповідачу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату складання висновку державної експертизи землевпорядної документації) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час видачі спірного акту) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування.

За змістом наведених норм, права іншої особи на постійне користування, земельної ділянки комунальної власності, хоча первісно і пов`язується з рішенням власника, але ж реалізується набувачем цього права, через оформлення державного акту та відповідної державної реєстрації права на підставі такого акту.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки, які не є вичерпними.

За висновками викладеними у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року №6 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту права щодо визнання недійсним в частині Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року належним.

Передумовою видання другому відповідачу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року слугували дії вчинені першим відповідачем, а саме, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1413200000:10:090:0135 площею 26,8280 га, до складу якої входить земельні ділянки, що розташовані за адресою: Донецька АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 н на територію парку Ювілейний на яких розташовані: літнє кафе 7-Я та павільйон Волна .

Наявність об`єктів нерухомості на ділянках, та власних рішень першого відповідача про виділення цих ділянок попереднім власникам, на час прийняття рішення про виділення у постійне користування другому відповідачу і є тією підставою, що підтверджує неправомірність оформлення державного акту другому відповідачу в частині земельних ділянок, які співвідносяться з об`єктами нерухомості.

Так, проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 26,8280 га, другому відповідачу був затверджений з наявністю ознак невідповідності вимогам закону.

Відповідно до п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №677, необхідною умовою для погодження та затвердження проекту землеустрою, є надання згоди землекористувачем.

Необхідність зазначення відомостей про будівлі, споруди розміщенні на земельній ділянці при веденні Державного реєстру земель передбачені абз. 17, п.п.3.2, п.3 Порядку затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, зареєстрованого в Мінюсті 25.07.2003 року за №641/7962 (далі Порядок №174), що діяв на момент розроблення другим відповідачем проекту землеустрою.

Виконання державної землевпорядної експертизи технічної документації територіальним органом земельних ресурсів можливо тільки за наявності відмітки про приймання обмінного файла на титульному аркуші технічної документації. (абз. 3, п.п. 2.3. п. 2 Порядку №174).

Перший відповідач зазначає, що на титульному аркуші технічної документації другого відповідача (т.с. 1, а.с. 49) міститься відмітка про отримання обмінного файлу 12.12.2007 року, а тому слід вважати, що проект землеустрою є доопрацьованим.

Проте, як вже було встановлено, за висновком державної землевпорядної експертизи, що складений 29.12.2007 року проект землеустрою, у частині меж креслення контурів не відповідає генплану та матеріалам БТІ, з урахуванням чого, у розділі 11 висновку зазначено про те, що землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, та повертається на доопрацювання (т.с. 1, а.с. 48, та зворотній бік). Тобто, зауваження до проекту землеустрою надані після проставлення позначки про отримання обмінного файлу .

Відповідно до абз. 5, п.п. 2.3. п. 2 Порядку №174 у разі негативного висновку державної землевпорядної експертизи технічної документації або потреби доопрацювання технічної документації відмітка про приймання обмінного файлу анулюється територіальним органом земельних ресурсів, а реєстраційна картка вилучається та передається реєстратору за актом приймання-передавання, що вимагає від виконавця робіт доопрацювання обмінного файлу згідно зі змінами, які повинні бути внесені до технічної документації та проходження процедури повторного здавання обмінного файлу.

Докази повторного здавання обмінного файлу (після негативного висновку державної землевпорядної експертизи від 29.12.2007), на проекті землеустрою відсутні.

У листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14.12.2018 року №1392/115-18 зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП Міський парк культури - відпочинку не містить матеріалів погодження з власником нерухомого майна, яке знаходиться на території парку Ювілейний .

Тобто, відповідність нормам законодавства, проекту (технічної документації) на земельну ділянку, що передана за державним актом другому відповідачу не підтверджена.

Крім того, при розробленні проекту землеустрою та подальшого його затвердження, не були враховані наявні рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок на яких розташовані об`єкти нерухомості, що приймались раніше у 1996 та 2001-2007 роках.

Враховуючи визнання за позивачем права користування спірними земельними ділянками та наявність, у тому числі, порушень при оформлені Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, суд першої інстанції на думку апеляційного господарського суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання частково недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року, що виданий другому відповідачу, в частині площі 0,224 га (павільйон Волна ) та 0,0900 га (літнє кафе 7-Я ).

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру щодо конфігурації та меж земельної ділянки, наданої в постійне користування Комунальному підприємству Міський парк культури та відпочинку на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року, та щодо меж земельних ділянок під об`єктами нерухомості літнього кафе 7-Я і павільйону Волна , суд зазначає, що така позовна вимога є похідною від вимоги про визнання за позивачем права користування земельними ділянками, яка вже задоволена судом вище.

Задоволення вимоги про зобов`язання внести у реєстр відповідні зміни щодо конфігурації та меж земельної ділянки, є необхідним задля забезпечення ефективного способу захисту порушеного права позивача, який у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, оскільки, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, згідно з ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Підпунктом і), частини 1, статті 25 цього Закону передбачено, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку та повинна містити інформацію про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки, об`єкти нерухомості позивача зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформація про їх власника повинна міститися в Поземельній книзі, проте, через невнесення землевпорядною організацією відомостей щодо нерухомого майна позивача до проекту землеустрою, ця інформація до Поземельної книги досі не внесена.

Отже, зазначена помилка, щодо відсутності об`єктів нерухомості позивача в проекті землеустрою, призвела до невірного встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та порушення прав власника нерухомого майна на земельній ділянці під цими об`єктами, внаслідок чого до Державного земельного кадастру були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 3) п. 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 помилками у Державному земельному кадастрі, є помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою).

За приписами п. 5 ст. 37 Закону України Про Державний земельний кадастр виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Таким чином, Законом передбачена можливість виправлення, у відомостях про земельну ділянку, помилки щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру щодо зміни конфігурації та меж земельної ділянки, наданої в постійне користування Комунальному підприємству Міський парк культури та відпочинку на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №060301 від 25.09.2009 року, та щодо меж земельних ділянок під об`єктами нерухомості літнього кафе 7-Я і павільйону ІНФОРМАЦІЯ_1 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо клопотання першого відповідача про застосування строків позовної давності, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його застосування, з огляду на встановлений факт триваючого правопорушення, а також на те, що позивач дізнався фактично про таке порушення у 2018 році.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі апелянтом, всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України як у суді першої інстанції так і в апеляційному господарському суді не доведено та необґрунтовано наявність визначених ст. 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підстав для скасування рішення адміністративної колегії.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи першого відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року у справі №905/549/19 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Покровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2019 року по справі №905/549/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.06.2020

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук