Рішення

від 15.06.2020 по справі 221/985/20

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/985/20

2/221/783/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Чемізової Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Хачкарджи Є. І. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просила розірвати укладений між сторонами договір оренди землі від 01.12.2015 року, предметом якого є оренда земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, площею 1,74 га, кадастровий номер 1421587200:04:000:0353.

Позовні вимоги обгрунтовано нас наступним.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є власником вищевказаної земельної ділянки. 01.12.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі (далі договір), за яким позивач передала відповідачу в оренду вказану земельну ділянку строком на 15 років. Договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2015 року.

Згідно з п.4.1 договору орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі або в натуральній чи відробітковій за погодженням сторін у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що на дату складення договору оренди становило 1727,40 гривень.

Згідно п. 4.2 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням щорічного коефіцієнта зміни нормативної грошової оцінки, затвердженого у відповідності з нормами діючого законодавства. Пунктом 4.3 договору визначено, що орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок, зокрема, невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідач систематично порушує свої зобов`язання по сплаті орендної плати за договором.

Так, постановою Донецького апеляційного суду від 08.10.2019 року у цивільній справі № 221/34567/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати встановлено, що розмір орендної плати за спірну земельну ділянку, належну позивачу, за 2016 рік повинен складати 2073, 00 гривень.

За 2017 рік відповідач своєчасно не сплатив орендну плату, а сплатив її з суттєвим простроченням. Що також встановлено вищевказаною постановою Донецького апеляційного суду.

За 2018 та 2019 роки відповідач взагалі не сплатив позивачу орендної плати. Прострочення у сплаті орендної плати за 2018 рік виникло з 01.01.2019 року, а по сплаті орендної плати за 2019 рік з 01.01.2020 року.

У відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 26-32), останній позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що умови договору оренди землі ним не порушувались, орендна плата за користування земельною ділянкою за 2018 та 2019 роки сплачена у повному обсязі, про що свідчать поштові грошові перекази, надіслані позивачу ОСОБА_1 від 20.12.2018 року на сум 2200 гривень та від 19.12.2019 року на суму 2200 гривень. Просив відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати у справі.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 20.02.2020 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Хачкарджи Є. І. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. Також позивач ОСОБА_1 пояснила, що приблизно в 2019 році від листоноші їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 надіслав їй грошові кошти за оренду землі в сумі приблизно 2200 гривень. Вона свідомо не отримала ці кошти, оскільки не довіряє ОСОБА_3 як орендарю, вважає, що сума оренди за користування належною їй земельною ділянкою повинна бути більшою.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що при особистому спілкуванні позивач ОСОБА_1 відмовилась отримати від нього гроші за договором оренди за 2018 рік, тому він змушений був надіслати їй гроші поштовим переказом. Аналогічним чином він сплатив їй орендну плату за 2019 рік, надіславши гроші поштовим переказом. Він пропонував позивачу зустрітися з метою підвищення орендної плати, проте вони уникає зустрічі з ним. На теперішній час йому стало відомо, що позивача не отримала надіслані ним гроші, проте вважає, що його провини в цьому не має, свої зобов`язання за договором він виконав у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 ст. 263ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалено на підставі повно і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 01 грудня 2015 року, ОСОБА_1 , як орендодавець, надала, а ОСОБА_3 , як орендар, прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 1,74 га, кадастровий номер земельної ділянки:1421587200:04:000:0353.

Договір укладено на термін 15 років ( п.3.1 Договору).

Згідно п 4.1, 4.2. Договору Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі, або в натуральній чи відробітковій за походженням сторін в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. На дату укладення договору орендна плата складає 1727,40 гривень на рік. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням щорічного коефіцієнта зміни нормативної грошової оцінки, затвердженого у відповідності з нормами діючого законодавства.

Орендодавець має права вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, своєчасної виплати орендної плати ( п.9.1 Договору).

Згідно п.9.4 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору ( п.13.1 Договору).

Згідно акту приймання передачі земельної ділянки від 01.12.2015 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 16.05.2019 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати; розірвано договір оренди землі від 01 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, площею 1,74 га, кадастровий номер 1421587200:04:000:0353; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за 2016 рік в сумі 400,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пос платі судового збору в розмірі 704,80 грн.(а.с. 14-16).

Постановою Донецького апеляційного суду від 08.102.2019 року скасовано рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16.05.2019 року; відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі; стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати (а.с. 17-19).

Згідно вищевказаної постанови апеляційної інстанції колегія суддів погодилась з доводами суду першої інстанцій в тій частині, що відповідач не доплатив позивачу за оренду землі в 2017 році, і таку заборгованість він погасив тільки після звернення до суду з даним позовом. Проте колегія судів дійшла висновку, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував безпідставність тверджень позивача про наявність заборгованості по орендній платі за 2016 рік, зробив помилковий висновок про систематичність несплати орендної плати, в той час, як позивач належно довів тільки один факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати оренди .

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі правовідносини, що пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення закріплені в пункті 12.3 оскаржуваного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д, ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною

З доданих відповідачем ОСОБА_3 до відзиву копій грошових поштових переказів, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні, встановлено, що 20.12.2018 року відповідач ОСОБА_3 надіслав позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2200 гривень в рахунок плати оренди землі за 2018 рік, а також 19.12.2019 року надіслав грошові кошти в сумі 2200 гривень в рахунок плати оренди землі за 2019 рік (а.с. 34).

Згідно копій листів від 16.11.2019 року та від 07.02.2020 року, надісланих відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 вбачається, що відповідач пропонував позивачу зустріч з метою підписання перегляду орендної плати та підписання додатків до умов договору (а.с. 35-38).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказувала, що відповідач порушує умови договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року, що безпосередньо полягає в систематичній несплаті орендної плати в повному обсязі. Проте, як було встановлено судом, відповідачем ОСОБА_3 своєчасно в повному обсязі була надіслана орендна плата позивачу за договором оренди за 2018 та 2019 роки шляхом відправлення поштового переказу на ім`я позивача. В свою чергу позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що свідомо не отримала орендну плату від відповідача, надіслану поштовим переказом, за власним бажанням. За таких обставин суд доходить висновку про те, що свої зобов`язання за договором оренди відповідач ОСОБА_3 виконав належним чином, факт систематичної несплати останнім орендної плати за землю не знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи та повність спростований наданими відповідачем доказами, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч.2,3 ст.138 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави визначені граничні розміри компенсації витрат сторін. Так, позиціями 3 та 5 пункту 1 зазначеної Постанови передбачено, що судові витрати за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 приймали участь у судових засіданнях 08.04.2020 року, 07.05.2020 року та 09.06.2020 року загальною тривалість 3 години.

Враховуючи, що у 2020 році розмір мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі складав 28,31 гривень, то з урахуванням фактичних годин відриву від звичайних занять компенсація позивачу ОСОБА_3 та його представнику ОСОБА_4 становить (3 х 28,31) = 84,93 гривень кожному, які суд стягує з позивача та користь відповідача та його представника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82,141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з явкою до суду, у розмірі 84, 93 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 витрати, пов`язані з явкою до суду, у розмірі 84, 93 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15 червня 2020 року.

Суддя Т.В. Безрук