Рішення

від 09.06.2020 по справі 234/15996/19

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/15996/19

Провадження № 2/234/414/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Симивол А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/15996/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про зміну формулювання підстави припинення трудового договору, скасування наказу про припинення трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП України, зобов`язання видати наказ про припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про зміну формулювання підстави припинення трудового договору, скасування наказу про припинення трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП України, зобов`язання видати наказ про припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні.

Позовна заява вмотивована тим, що рішенням Краматорського міського суду від 24.05.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі в якості майстра трамвайного господарства Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління . Однак відповідач не виконав рішення суду та не поновив ОСОБА_1 на роботі негайно, як того вимагало рішення суду, а здійснив це лише після звернення останньої до виконавчої служби для примусового виконання рішення. У зв`язку з ліквідацією трамвайного господарства, відповідач запропонував позивачці здійснювати простой з оплатою 2/3 тарифної ставки. Оскільки позивачку дана пропозиція не влаштовувала, вона подала заяву про надання їй щорічної відпустки за 2018 рік, на що отримала відмову у зв`язку з не включенням її до графіку відпусток на відповідний рік. Після цього, позивачка знову подала заяву про надання їй щорічної відпустки, на що відповідач знову надав аналогічну відмову. Оскільки ненадання позивачці відпустки є грубим порушенням законодавства про працю, вчиненого роботодавцем вона вимушена була подати заяву про її звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Не дивлячись на підстави її заяви, відповідач самовільно видав наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, тим самим самостійно змінив правові підстави звільнення. Крім того, в даному наказі відповідачем не було зазначено про виплату позивачці компенсації за дні невикористаної відпустки. Просить суд винести рішення, яким змінити формулювання підстави припинення трудового договору, скасувати наказ про припинення трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП України, зобов`язати відповідача видати наказ про припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні.

Ухвалою Краматорського міського суду від 09.10.2019 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копія ухвали була надіслана на адресу сторін.

Ухвалою Краматорського міського суду від 11.11.2019 року у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача розгляд справи було призначено до судового засідання з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити. Надав розрахунок сум для виплати позивачці, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної відпустки у сумі 22109,22 грн., а також вихідну допомоги при звільненні в сумі 25794,00 грн. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що рішенням Краматорського міського суду від 24.05.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі в якості майстра трамвайного господарства Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління . В подальшому ОСОБА_1 було відмовлено у наданні щорічної відпустки, оскільки вона не узгоджувала графік відпусток, а надати їй відпустку у зручний для неї час поза графіком не передбачено чинним трудовим законодавством, так як вона не підпадала під категорію осіб, визначених у ч.13 ст.10 Закону України Про відпустки . Крім того, на пропозицію узгодити графік відпусток ОСОБА_1 не з`явилася, а надала заяву про звільнення з роботи. Крім того, постановою Донецького апеляційного суду рішення Краматорського міського суду від 24.05.2019 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, тому вказані позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити, так як звільнення позивачки відбулося правомірно.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статті 124 Конституції України посилено гарантії захисту конституційних прав і свобод, у тому числі трудових, оскільки право громадян на працю є одним з головних у системі конституційних прав у нашій державі. Так, за змістом цієї статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно положень ст.2 КЗпП право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24.05.2019 року було визнано незаконним та скасовано наказ № 65 від 14.09.2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , поновлено її на роботі в якості майстра трамвайного господарства Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління , та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82072,20 грн.

Згідно з наказом Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління № 241 від 31.07.2019 року, ОСОБА_1 було поновлено на підприємстві в якості майстра трамвайного господарства.

З заяви позивачки від 12.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 просила директора Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління надати їй щорічну відпустку за відпрацьований календарний рік з 14.09.2017 року по 15.09.2018 року, а саме з 16.08. 2019 року.

Відповідно до листа № 01/6/723 від 14.08.2019 року, директором Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління ОСОБА_1. було відмовлено, посилаючись на відсутність узгодження графіку відпусток між нею та керівництвом підприємства.

З заяви позивачки від 15.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 вдруге просила директора Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління надати їй щорічну відпустку за відпрацьований календарний рік з 14.09.2017 року по 15.09.2018 року, а саме з 16.08. 2019 року.

Відповідно до листа № 01/6/736 від 16.08.2019 року, директором Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління ОСОБА_1. було відмовлено, посилаючись на відсутність узгодження графіку відпусток між нею та керівництвом підприємства.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 20.08.2019 року, яка була подана директору Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління вбачається, що остання просить розірвати з нею трудовий договір за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки роботодавець не виконує законодавство про працю.

Відповідно до наказу № 82 від 20.08.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено з Комунального підприємства Краматорське трамвайно - тролейбусне управління на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

За час розгляду цієї справи, постановою Донецького апеляційного суду від 18.12.2019 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24.05.2019 року, яким ОСОБА_1 було поновлено на роботі, було скасовано та у задоволенні позовних вимог було відмовлено. При цьому апеляційним судом було зазначено, що підприємством повною мірою дотримано порядку при звільненні працівника у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Відповідно до ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно з вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки постановою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили 18.12.2019 року та якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі в якості майстра трамвайного господарства КП Краматорське трамвайно-тролейбусне управління було відмовлено на підставі того, що відповідачем був додержаний встановлений законом порядок звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд вважає, що відсутній предмет позову щодо зміни підстави припинення трудового договору ОСОБА_1 з Комунальним підприємством Краматорське трамвайно тролейбусне управління з ч.3 ст.38 КЗпП України на ч.1 ст.38 КЗпП України, а також щодо зобов`язання відповідача видати наказ про припинення трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки позивачка на день ухвалення рішення суду у цьому провадженні вважається звільненою з зазначеного підприємства на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації за дні невикористаної відпустки за період з 14.09.2017 року по 20.08.2019 року та вихідної допомоги при звільненні, яке відбулося 20.08.2019 року, вони теж не підлягають задоволенню оскільки, враховуючі постанову Донецького апеляційного суду яка набрала законної сили, позивачка вважається звільненою з 14.09.2017 року, а отже не може претендувати на ці виплати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 82, 263-268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства Краматорське трамвайно тролейбусне управління (ЄДРПОУ 32576420, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Аероклубна, 103) про зміну формулювання підстави припинення трудового договору - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Вищезазначені строки обчислюються з урахуванням особливостей, передбачених в п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя Д.Г.Костюков