Рішення

від 16.06.2020 по справі 942/189/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 16.06.2020

ЄУ № 942/189/20

Провадження №2/942/292/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новобілянська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати ОСОБА_2 , 1988 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належить будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вищезазначеному домоволодінні зареєстрований його син- ОСОБА_2 , але з 2005 року і по теперішній час він проживає у м. Луганськ. В належному позивачу будинку відповідач фактично не проживає, витрат на утримання домоволодіння та сплату комунальних послуг не здійснює. Оскільки відповідач зареєстрований в його домоволодінні, то позивач позбавлений можливості на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 03.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.03.2020, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 31.03.2020 підготовче судове засідання закрито справу призначено до судового розгляду по суті на 15.04.2020.

15.04.2020 судове засідання відкладено до 05.05.2020 у зв`язку з неявкою сторін.

05.05.2020 у судовому засіданні були допитані свідки, у зв`язку з заявою позивача про можливість заочного розгляду справи, неявкою відповідача та необхідністю його повторного виклику розгляд справи відкладено до 16.06.2020.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та участі позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, заяв про відкладення або розгляд справи без його участі, відзив на позовну заяву та заперечення не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника, рішення просить винести на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази , з`ясувавши фактичні обставини справи , допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на домоволодіння, виданим 14.10.2003 виконкомом Новобілянської сільської ради Новопсковського району Луганської області та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.01.2004, номер витягу 2618528.

Згідно довідки про склад сім`ї № 100, виданої Новобілянською сільською радою Новопсковського району Луганської області 03.02.2020, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має такий склад сім`ї: дружина- ОСОБА_3 , 1970 р.н., син - ОСОБА_4 , 1990 р.н., невістка - ОСОБА_5 , 1991 р.н., онук - ОСОБА_6 , 2012 р.н., онук- ОСОБА_7 , 2019 р.н., син - ОСОБА_2 , 1988 р.н. зареєстрований, але не проживає.

Актом обстеження факту не проживання, складеним 03.02.2020 секретарем Новобілянської сільської ради Сохою Г.В., депутатом сільської ради ОСОБА_8 в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підтверджено факт не проживання в будинку АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2 року по теперішній час громадянина ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні 05.05.2020 свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є двоюрідним братом позивача. Позивач та відповідач проживають у м. Луганськ. Відповідач мешкає там з 2005 року, а позивач останні три роки. Підтвердив, що дійсно відповідач в с. Новобіла не проживає з 2005 року.

Допитаний в судовому засіданні 05.05.2020 свідок ОСОБА_4 пояснив, що позивач є його рідним батьком, а відповідач-рідним братом. Підтвердив, що дійсно відповідач не проживає в с. Новобіла з 2005 року та до теперішнього часу додому не з`являвся.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16 , 391 ЦК України .

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316 , 317 , 319 , 321 ЦК України ). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379 , 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме дружина (чоловік), їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз зазначених положень законів дозволяє зробити висновок, що член сім`ї власника квартири втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 роз`яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, до правовідносин, які виникли між сторонами, необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 з 2005 року фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу, договірні відносини між позивачем та відповідачами щодо винаймання спірного житла відсутні, а подальша реєстрація відповідача в належному позивачу будинку створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при поданні позовної заяви, у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України,ст.391, 405ЦК України, ст. 72, 150 ЖК України, ст. 7, 11 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , 3,6, 11, 18, 155, 160 177 СК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новобілянська сільська рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 24.12.2001 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Новобілянська сільська рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336576, адреса: вул. 40 років Перемоги, 1, с. Новобіла Новопсковського району Луганської області.

Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Зазначені в заочному рішенні суду строки згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , продовжуються на строк дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - Cov-2 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Суддя: О.С. Стеценко