ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
15.06.2020Справа № 910/1490/20 Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В. за участю секретаря судового засідання Голуб. О.М розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Приватного підприємства ТП Преміум
до Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна
про стягнення 642 528, 00 грн.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2020.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 642 528, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву Приватного підприємства ТП Преміум було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
21.02.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства ТП Преміум надійшла заява у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 10.22.2020.
Судом встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 було відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 06.04.2020.
20.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
26.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачем після відкриття провадження у справі було частково сплачено на користь позивача борг в розмірі 260 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.02.2020 № 363, від 04.02.2020 № 3217, від 17.02.2020 № 426 та від 27.02.2020 № 3508 доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 260 000 грн, провадження у справі в частині стягнення 260 000 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 382 528, 00 грн (642 528 грн - 260 000 грн).
02.04.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 06.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат.
Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 06.04.2020 заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням боргу у повному обсязі та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитись з клопотанням позивача про стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 було відкладено розгляд справи на 18.05.2020.
07.04.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
08.04.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
09.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
28.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Крім того, 15.05.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжне доручення № 0194 на суму 2 600, 00 грн про оплату за виїзд уповноваженого представника у судове засідання.
18.05.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 18.05.2020 представник відповідача надав пояснення щодо поданого клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 було відкладено розгляд справи на 01.06.2020.
28.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна надійшли заперечення на клопотання позивача від 18.05.2020.
У день судового засідання 01.06.2020 на електронну пошту надійшло клопотання від представника позивача, на якому відсутній електронний цифровий підпис про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15.06.2020 від Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, крім того останній просив задовольнити клопотання про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача проти задоволення клопотання Приватного підприємства ТП Преміум надійшло клопотання про стягнення судових витрат заперечував.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням боргу у повному обсязі.
У судовому засіданні 06.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що ним 02.04.2020 сплачено заборгованість у повному обсязі, що є предметом спору у даній справі та підтверджується оригіналом платіжного доручення №3930 від 02.04.2020 на суму 382 528, 00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Згідно з частинами 3, 4 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 74 802, 24 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання адвокатських послуг № 538/1 від 10 . 12.2019; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КС № 721998 від 27 .0 1.2020, виданий на ім`я адвоката ОСОБА_1, акт виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000075 від 17.02.2020, № ОУ-0000135 від 03.04.2020, № ОУ-0000022 від 27.01.2020, № ОУ-0000037 від 03.02.2020, рахунок-фактура № СФ-0000134 від 01 .0 4.2020 на суму 51 402, 24 грн., рахунок-фактура № СФ-0000020 від 21 .0 1.2020 на суму 6 200, 00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000052 від 11 .0 2.2020 на суму 2 600, 00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000030 від 28 .0 1.2020 на суму 12 000, 00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000119 від 12 .0 3.2020 на суму 2 600, 00 грн. ; платіжне доручення № 166 від 01 .0 4.2020 на суму 20 800,00 грн., платіжне доручення № 29 від 21 .0 1.2020 на суму 6 200,00 грн., платіжне доручення № 74 від 13 .0 2.2020 на суму 2 600,00 грн., платіжне доручення № 139 від 13 .0 3.2020 на суму 2 600,00 грн., платіжне доручення № 51 від 31 .0 1.2020 на суму 12 000,00 грн., платіжне доручення № 172 від 02 .0 4.2020 на суму 30 602 , 24 грн. та копію свідоцтва про право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю.
За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідач заперечив щодо заявлених позивачем витрат та просив відмовити позивачу у стягненні 74 802, 24 грн витрат на правову допомогу адвоката, посилаючись на те, що розмір витрат є неспівмірним, та просив зменшити витрати до 3 600, 00 грн.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, як зазначається у клопотанні позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу яку представник позивача просить стягнути з відповідача становить 74 802, 24 грн., основною частиною з яких є 8 відсотків від повернутої, стягнутої суми коштів, отриманої майнової вигоди (Додаток №1 від 10.12.2020 до Договору № 538 від 10.12.2019), що становить 51 482, 24 грн., а інша частина це оплата послуг адвоката на вчинення усіх необхідних процесуальних дій для розгляду справи.
Суд, дослідивши зазначене клопотання вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Враховується, що сума яка була заявлена позивачем не стягнута за рішенням суду, а в добровільному порядку повернута відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.02.2020 № 363, від 04.02.2020 № 3217, від 17.02.2020 № 426 та від 27.02.2020 № 3508 на загальну суму 260 000 грн. та платіжним дорученням №3930 від 02.04.2020 на суму 382 528, 00 грн.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ураховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавались позивачу послуги в аналогічних правовідносинах, а також заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/1490/20 до 25 920, 00 грн.
Згідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Судом встановлено, що позивачем був сплачений судовий збір у сумі 9 652, 92 грн. за подання позовної заяви, який був перерахований до Державного Бюджету України.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 123, ч. 3 ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі № 910/1490/20 за позовом за позовом Приватного підприємства ТП Преміум до Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна про стягнення 642 528, 00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мозир Україна (ідентифікаційний код : 41692853, адреса : 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 3) на користь Приватного підприємства ТП Преміум ( ідентифікаційний код : 38625293, адреса : 71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, МЕЛІТОПОЛЬСЬКЕ ШОСЕ, будинок 70) - 25 920 (двадцять п`ять дев`ятсот двадцять) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 9 652 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 92 коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В.Алєєва
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2020 |
Оприлюднено | 18.06.2020 |
Номер документу | 89868070 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Алєєва І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні