Рішення

від 15.06.2020 по справі 914/732/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 справа № 914/732/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів , м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтажбуд , м. Львів

про стягнення 139 169, 54 грн заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

Представники сторін: не викликалися

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів до Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтажбуд про стягнення 139 169, 54 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 27.03.2020 було відкрито провадження у справі № 914/732/20 за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено проводити її розгляд без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу надано строк до 27.04.2020 щодо подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Поряд з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Так, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України (в редакції від 02.04.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Однак, зважаючи на те, що на адресу суду повернувся поштовий конверт скерований відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою відділення поштового зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтажбуд (надалі відповідач) про стягнення 139 169, 54 грн заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 11 травня 2017 між сторонами у справі був укладений договір № 11/05 поставки товару. Відповідно до пункту 1.1. договору , позивач зобов`язується поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язується приймати і своєчасно проводити оплату за товар.

Під товаром , відповідно до п. 1.2. та 1.4. договору, розуміється стійка СВ 105-5 та стійка СВ 95-3.

На виконання умов договору, позивачем в травні - червні 2017 року була здійснена поставка товару згідно наступних видаткових накладних: від 13.05.2017 № БЗ-1305003 на суму 54 810,00 грн; від 08.06.2017 № БЗ-0806001 на суму 54 723,00 грн.

Відповідачем отриманий товар був оплачений частково, що підтверджується платіжними дорученнями: від 12.10.2017 № 475 на суму 30 000,60 грн; від 23.11.2017 № 510 на суму 21 000,00 грн; від 03.09.2018 № 6 на суму 2 000,00 грн; від 08.10.2018 № 19 на суму 4 000, 00 грн.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконав частково та із значним порушенням встановленого договором строку, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 52 532, 40 грн., яку останній просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім цього, за порушення виконання умов договору в частині строків оплати за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 49 434, 71 грн, 5 % річних в розмірі 7 846, 37 грн, інфляційні втрати на суму 12 926, 11 грн , штраф 5% у розмірі 5 476, 65 грн та штраф 10% річних в розмірі 10 953, 30 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року між сторонами у справі був укладений договір № 11/05 поставки товару.

Відповідно пункту 1.1. договору, позивач зобов`язується поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язується приймати і своєчасно проводити оплату за товар.

Під товаром, відповідно до п. 1.2. та 1.4. договору, розуміється стійка СВ 105-5 та стійка СВ 95-3.

На виконання умов договору, позивачем в травні - червні 2017 року була здійснена поставка товару згідно наступних видаткових накладних: від 13.05.2017 № БЗ-1305003 на суму 54 810,00 грн; від 08.06.2017 № БЗ-0806001 на суму 54 723,00 грн.

Відповідачем отриманий товар був оплачений частково, що підтверджується платіжними дорученнями: від 12.10.2017 № 475 на суму 30 000,60 грн; від 23.11.2017 № 510 на суму 21 000,00 грн; від 03.09.2018 № 6 на суму 2 000,00 грн; від 08.10.2018 № 19 на суму 4 000, 00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 2.2. договору , оплата за товар здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу - 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання товару.

Кінцевий термін оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної від 13.05.2017 № БЗ-1305003 на суму 54 810,00 грн. наступив 12.07.2017, а згідно видаткової накладної від 08.06.2017 № БЗ-0806001 на суму 54 723,00 грн. наступив 07.08.2017.

Судом встановлено, що позивачем було враховано здійснену відповідачем , із прострочення строків розрахунків , оплату, за рахунком-фактурою від 30.05.2017 № 3005002 на суму 54 723,00 грн. та за видатковою накладною від 08.06.2017 № БЗ-0806001 на суму 54 723,00 грн. у повному обсязі.

Щодо видаткової накладної від 13.05.2017 № БЗ-1305003 на суму 54 810,00 грн., то оплата щодо неї врахована в розмірі 2 277,60 грн. як переплата по рахунку від 30.05.2017 № БЗ-3005002. Таким чином, не оплаченим залишається товар за видатковою накладною від 13.05.2017 № БЗ-1305003 у розмірі 52 532, 40 грн .

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач відзиву у справі не подав, доказів сплати заборгованості не представив, позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку проте, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 52 532, 40 грн є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від несплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення. При цьому сторони домовилися, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, та у разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Так, позивачем була нарахована пеня за весь час прострочення виконання зобов`язання згідно з видатковими накладними від 13.05.2017 № БЗ-1305003 на суму 54 810,00 грн та від 08.06.2017 № БЗ-0806001 на суму 54 723,00 грн в загальному розмірі 49 434, 71 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а відтак сума пені в розмірі 49 434, 71 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, пунктами 5.3 та 5.4 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми та за прострочення термінів розрахунків, передбачених договором більш ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Позивачем було нараховано відповідачу штраф 5% в розмірі 5 476, 65 грн. та штраф 10% в розмірі 10 953, 30 грн.

Задовольняючи позовні вимог в цій частині частково, суд виходить з приписів ст. 61 Конституції України, яка передбачає що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, тому подвійне стягнення штрафу не відповідатиме цим приписам. Крім цього, згідно з пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми, в той же час позивач безпідставно при розрахунку штрафу у розмірі 5 % застосовує загальну вартість поставленого товару, хоча оплаченого відповідачем частково та із простроченням. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 5 % штрафу в розмірі 2 625,62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення п`яти процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати заборгованості, що виникла за даним договором, сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ять процентів річних від простроченої суми.

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5 % річних на суму 7 846, 37 грн та інфляційні втрати в розмірі 12 926, 11 грн. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначених сум.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року в розмірі 2 102 гривні.

При цьому, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 2 087, 54 грн., меншому ніж передбачено п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", тому решта суми судового збору в розмірі 14, 46 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтажбуд" (79000, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 17, код ЄДРПОУ 34364832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (71101, м. Бердянськ Запорізької області, Мелітопольське шосе, 86Д, код ЄДРПОУ 37381379) суму в розмірі 127 256, 21 грн, з яких:

- 52 532, 40 грн заборгованості;

- 2 625,62 грн штрафу;

- 49 434, 71 грн пені;

- 12 926, 11 грн інфляційних;

- 7 846, 37 грн 5% річних;

- 1891, 00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (71101, м. Бердянськ Запорізької області, Мелітопольське шосе, 86Д, код ЄДРПОУ 37381379) в дохід Державного бюджету України 14, 46 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя Манюк П.Т.