Рішення

від 16.06.2020 по справі 917/496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 Справа № 917/496/20

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", 49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019", 36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16А, офіс 3

про стягнення 10061,76 грн. заборгованості

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019" суму заборгованості у загальному розмірі 10061,76 грн., з яких: основна заборгованість складає 6045,00 грн., пеня - 514,16 грн., 24% річних - 480,10 грн., 30% штрафу - 3022,50 грн.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу ВП 14 №СП451 від 08.11.2020р. в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 30.03.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2020р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.03.2020, та була отримана останнім 06.04.2020 р.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2019р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір ВП 14 №СП 451 купівлі-продажу за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця Товари (запасні частини до транспортних засобів) згідно до видаткової накладної, а Покупець зобов`язався прийняти і сплатити їх на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на Товар, що поставляється.

Загальна сума Договору визначається як сума всіх специфікацій (видаткових накладних), підписних з обох боків (п.4.1 Договору).

Згідно п.4.2 Договору оплата Товару здійснюється покупцем на підставі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

У разі порушення термінів оплати передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення протягом усього часу прострочення, а також відповідно до ст.625 ЦК України - 24% річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у першу чергу, а потім сплатити суму основного боргу (п.5.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору у випадку прострочення понад 10 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019р. включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною №27119 від 08.11.2019р. відповідачу було поставлено товар на загальну вартість 6045,00грн. (копії накладних та довіреності на отримання товару в матеріалах справи, а.с. - 12-13).

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору не здійснив оплати товару в строки визначені п.4.2 Договору, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість по оплаті товару у розмірі 6045,00 грн.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути: 514,16 грн. - пені , 24% річних у сумі - 480,10 грн. та 30% штрафу у розмірі 3022,50 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 6045,00 грн. підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №27119 від 08.11.2019р.

Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6045,00 грн. - суми основного боргу.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначалося вище, сторони у договорі погодили сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день протягом всього часу прострочення, а також у відповідності до ст. 625 ЦК Укрїни 24 % річних, а у разі прострочення більш ніж на 10 календарних днів штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Вказані положення договору не суперечать чинному законодавству.

Судом перевірено розрахунок пені, 24% річних та штрафу, приведений позивачем у позові, та встановлено, що нарахування пені та 24% річних проведено за період з 22.11.2019р. по 18.03.2020р., в той час, як їх нарахування слід проводити з 23.11.2019р. по 18.03.2020 р.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені та 24 % річних за допомогою калькулятора ІАЦ "ЛІГА" та встановив, що стягненню підлягає 494,22 грн. - пені, 464,20 грн. - 24% річних за період з 23.11.2019р. по 18.03.2020р., а також 3022,50 грн. - 30% штрафу від простроченої суми. В іншій частині позовних вимог в частині стягнення пені та 24 % річних - суд відмовляє в задоволенні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Отже, за наявності встановленого факту невиконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті поставленого товару, з урахуванням того, що розмір заборгованості відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-74,76-80,123,126,129,232-233,237-238,240-241,247 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс 2019" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16А, офіс 3, код ЄДРПОУ 43087032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпро, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) основну заборгованість у розмірі 6045,00 грн., пені - 494,22 грн., 24% річних - 464,20 грн., 30% штрафу - 3022,50 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2094,51 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук