Рішення

від 16.06.2020 по справі 917/585/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 Справа № 917/585/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Українське зерно , 36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 32а,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смак Миргородщини , 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Старосвітська, буд. 5, кв. 38,

про стягнення 127 380,36 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Українське зерно до Товариства з обмеженою відповідальністю Смак Миргородщини про стягнення 127 380,36 грн., з яких 73 459,98 грн. - основний борг за договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р., 41 544,36 грн. - пеня, 12 376,02 грн. - відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач відзив на позов не надав, натомість надіслав до суду лист № 6 від 06.05.2020 р. (вх. № 5176 від 13.05.2020 р.) про сплату основної заборгованості за договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р. та компенсацію позивачу судових витрат, до якого додав належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 8 від 27.04.2020 р., № 13 від 04.05.2020 р. та № 21 від 06.05.2020 р. про перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українське зерно грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн., 23 459,98 грн. та 2 102,00 грн. відповідно.

Позивач листом № 333 від 13.05.2020 р. (вх. № 5477 від 21.05.2020 р.) підтвердив сплату відповідачем грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українське зерно у зазначеному розмірі.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

22.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Українське зерно та Товариством з обмеженою відповідальністю Смак Миргородщини було укладено договір поставки № 2201 (а.с. 38-41).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ Українське зерно ) зобов`язувався передавати у власність Покупця (ТОВ Смак Миргородщини ) білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а Покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах СРТ, Україна, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Руда, згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору на найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних Постачальника на товар.

На виконання зазначених норм договору № 2201 від 22.01.2018 р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 180 959,98 грн., що підтверджується видатковими накладними № УЗ1902110000005 від 11.02.2019 р. та № УЗ1905100000044 від 10.05.2019 р., підписаними сторонами (а.с. 42).

Згідно з п. 5.1 договору поставки № 2201 від 22.01.2018 р. оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 127 380,36 грн., з яких 73 459,98 грн. - основний борг за договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р., 41 544,36 грн. - пеня, 12 376,02 грн. - відсотки річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 2201 від 22.01.2018 р., видаткові накладні № УЗ1902110000005 від 11.02.2019 р. та № УЗ1905100000044 від 10.05.2019 р., виписки по рахунку ТОВ Українське зерно та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: платіжні доручення № 8 від 27.04.2020 р., № 13 від 04.05.2020 р. та № 21 від 06.05.2020 р.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 2201 від 22.01.2018 р. щодо здійснення поставки товару. Так, судом досліджено видаткові накладні № УЗ1902110000005 від 11.02.2019 р. та № УЗ1905100000044 від 10.05.2019 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 2201 від 22.01.2018 р. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Так, за період з 07.05.2019 р. по 09.01.2020 р. відповідачем було сплачено кошти за поставлений товар за договором № 2201 від 22.01.2018 р., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ Українське зерно за вказаний період (а. с. 43-67).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було здійснено оплату на користь позивача заявленої до стягнення основної заборгованості за договором № 2201 від 22.01.2018 р. в сумі 73 459,98 грн. (згідно з платіжними дорученнями № 8 від 27.04.2020 р. та № 13 від 04.05.2020 р.).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 2201 від 22.01.2018 р. в розмірі 73 459,98 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. П.10.3 договору передбачено: для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за оговором нараховуються а весь період прострочення виконання зобов"язання.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 41 544,36 грн. пені за прострочення здійснення оплати за поставлений товар за договором № 2201 від 22.01.2018 р. (а.с. 8-11), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", період нарахування узгоджується з п.10.3 договору, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначено вище, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р. (п. 8.2 договору)

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 10% річних в розмірі 12 376,02 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 8-11).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 376,02 грн. відсотків річних, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ Смак Миргородщини пені та 10% річних за несвоєчасне виконання умов договору поставки № 2201 від 22.01.2018 р. та закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за вказаним договором.

Додатково суд роз"яснює, що у випадку погашення заборгованості чи укладення мирової угоди процесі виконання судового рішення, сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідними заявами в порядку, передбаченому ГПК України (ст.ст.328,330 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смак Миргородщини (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Старосвітська, буд. 5, кв. 38, код ЄДРПОУ 36328859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українське зерно (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 32а, код ЄДРПОУ 30044094) 41 544,36 грн. пені за прострочення здійснення оплати за поставлений товар за договором № 2201 від 22.01.2018 р., 12 376,02 грн. відсотків річних.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 73 459,98 грн. основного боргу за договором поставки № 2201 від 22.01.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України ( з урахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України)

Повне рішення складено 16.06.2020 р.

Суддя О.С. Мацко