Рішення

від 11.06.2020 по справі 918/203/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/203/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Сарненської міської ради "Екосервіс"

до відповідача: Державного професійно - технічного навчального закладу "Сарненський професійний аграрний ліцей"

про визнання договору укладеним та стягнення боргу в сумі 23 175,54 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

Від позивача: Гуменюк Г.В.;

Від відповідача: Скуміна І.С., Морозюк М.П.;

ОПИС СПОРУ

Комунальне підприємство Сарненської міської ради "Екосервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Сарненський професійний аграрний ліцей" про визнання договору №33-Т/19 від 01.07.2019 року про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів укладеним та стягнення заборгованості в сумі 23 175,54 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані наступним. 31 жовтня 2018 року Комунальне підприємство "Екосервіс" скерувало на адресу ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" письмову пропозицію про укладення договору про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів та два примірники проекту договору від 01 листопада 2018 року. У відповідь на отриману пропозицію ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" листом повідомив, що для укладання даного договору необхідний розрахунок послуг помісячно з метою планування бюджетних коштів. В свою чергу КП "Екосервіс" надано відповідь від про те, що розрахунок зазначено в умовах проекту договору.

На переконання позивача, відповідач, безпідставно ухиляючись від укладення договору, підписаний примірник договору КП "Екосервіс" не повернув. Позивач зазначає, що незважаючи на неукладення договору, позивач надавав відповідачу послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів в межах визначених в проекті договору та щомісяця виставляв рахунки для їх оплати.

Надалі, 26 червня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача письмову пропозицію про укладення договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від навчального закладу та гуртожитку відповідача та два примірники проекту договору.

Будь-яких заперечень та протоколів розбіжностей до проекту договору відповідач на адресу позивача не направляв, тому, на переконання позивача, вказаний даний договір можна вважати укладеним, про що відповідача повідомлено листом. При цьому позивач посилається на те, що з 01 травня 2019 року вступив в дію "Закон України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 09 червня 2018 року, яким чітко визначено порядок укладання, внесення змін та припинення договорів про надання комунальних послуг. Зокрема, нормами пункту 4 статті 13 названого Закону визначено, що якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. З огляду на наведенні норми, позивач вважає договір (за пропозицією позивача від 26 червня 2019 року) укладеним.

В позовній заяві стверджується, що в період з 01 листопада 2018 року по 31 січня 2020 року позивач надав відповідачу послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових 23 175,54 грн. Оплату наданих послуг відповідач не здійснює.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що на всі пропозиції ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" надавав відповіді про неприйнятність запропонованих умов договору. Відповідач стверджує, що самостійно своїми силами здійснював вивіз відходів протягом 2018-2019 років.

Відповідач також зазначає, що не перебуває в договірних відносинах з КП Сарненської міської ради "Екосервіс", а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості вважає безпідставними.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/203/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 07 квітня 2020 року.

30 березня 2020 року відповідачем подано відзив на позов.

03 квітня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив.

06 квітня 2020 року відповідачем подано відповідь на відзив, який попередньо 03 квітня 2020 року було подано електронною поштою.

Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 28 квітня 2020 року.

24 квітня 2020 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 19 травня 2020 року.

18 травня 2020 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Слід зазначити, що тривалий розгляд справи зумовлений запровадженням на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому судом враховано, що Розділ X Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 року, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом враховано, що строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Сарненської міської ради від 08 травня 2013 року №144 Комунальне підприємство "Трудівник" визначено переможцем конкурсу на надання комунальних послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів в м.Сарни.

17 квітня 2018 року Сарненською міською радою прийнято рішення №792, яким Комунальне підприємство "Трудівник" припинено шляхом його реорганізації (приєднання) до Комунального підприємства "Екосервіс", яке є правонаступником прав та обов`язків Комунального підприємства "Трудівник".

31 жовтня 2018 року Комунальним підприємством "Екосервіс" направлено на адресу ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" лист №779/18 від 30 жовтня 2018 року, в якому позивач висловив намір укласти з відповідачем договір про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т. У зв`язку з чим, разом з листом відповідачу направлено два примірники договору, після підписання яких один примірник позивач просив повернути йому.

Факт надсилання проекту договору підтверджено наданою позивачем копією фіскального чека № 3000342858 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач отримав зазначений проект договору 06 листопада 2018 року.

У відповідь на отриману пропозицію ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" листом від 01 листопада 2018 № 503/01-16 повідомив, що для укладання даного договору необхідний розрахунок послуг помісячно з метою планування бюджетних коштів.

14 листопада 2018 року Комунальним підприємством "Екосервіс" надано відповідь від 14 листопада 2018 року №858/18 про те, що розрахунок середньомісячного обсягу утворення твердих побутових відходів ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" зазначено в умовах проекту договору, зокрема в пунктах 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору та додатках № 1, 2, 3 до договору.

В матеріалах справи відсутні докази погодження відповідачем запропонованого позивачем проекту договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т.

Згодом, а саме 26 червня 2019 року КП "Екосервіс" направило на адресу ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" лист №796/19 з пропозицією про укладення договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів, та два примірники проекту договору від 01 липня 2019 №33-Т/19 з додатками.

Факт надсилання проекту договору стверджується копією фіскального чека №000160509 00195 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким поштове відправлення вручено відповідачу 01 липня 2019 року.

Позивач зазначає, що оскільки проект договору відповідачем отримано 01 липня 2019 року, відповідно термін надання заперечень до даного договору закінчився 31 липня 2019 року.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача будь-яких заперечень та протоколів розбіжностей до проекту договору протягом 30 днів з моменту його отримання від відповідача на адресу КП "Екосервіс".

20 серпня 2019 року між ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" та Комунальним підприємством "Екосервіс" було укладено договір на безоплатне користування майном, згідно з предметом якого позивач передав відповідачу у безоплатне користування майно, а саме контейнери для ТПВ в кількості 2 шт.

Надалі, 06 вересня 2019 року ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" направив позивачу лист №403/01-16, в якому висловив прохання про внесення змін до договору від 01 липня 2019 №33-Т/19. Зокрема відповідач висловив наміри щодо внесення змін до договору які стосувалися проведення оплати за вартість наданих послуг з фактично наявної кількості твердих побутових відходів, а також щодо необхідності ведення журналу обліку вивезених побутових відходів. А проте, названий лист відповідача не містить конкретних умов, розділів чи пунктів договору щодо яких відповідач висловлював намір внесення змін. Відповідач не оформив та не конкретизував свої наміри у вигляді пропозиції про зміну окремих умов договору. До листа відповідача від 06 вересня 2019 року не додавалися проекти пропозицій змін до договору чи нової редакції договору.

Листом від 13 вересня 2019 року №1173/19 позивач повідомив відповідача, що з огляду на положення статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01 липня 2019 №33-Т/19 є укладеним.

30 вересня 2019 року ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" направив позивачу лист №461/01-16, в якому зазначив, що відповідач неодноразово направляв листи для узгодження умов проекту договору. Зокрема відповідач зазначив, що листом від 22 липня 2019 року №338/01-16 були вказані заперечення стосовно умов договору передбачених пунктом 4 щодо змін умов договору щодо вимірювання обсягу вартості послуг, а також необхідність встановлення контейнерів та їх очищення. Також у цьому листі відповідач зазначив, що проект договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01 липня 2019 року №33-Т/19 не було підписано та завірено, тому він є нечинним.

18 жовтня 2019 року позивач направив відповідачу лист №1325/19 від 16 жовтня 2019 року, в якому зазначив про неможливість надання послуг за фактичним обсягом, оскільки надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Як видно зі змісту вказаний лист було направлено у відповідь на лист відповідача від 30 вересня 2019 року №461/01-16.

22 жовтня 2019 року ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" направив відповідачу лист №513/01-16 від 22 жовтня 2019 року, в якому відповідач зазначив, що не погоджується з пропозицією на укладення договору, та зазначає про те, що наразі відповідач не перебуває в договірних відносинах з позивачем.

26 листопада 2019 року позивач направив відповідачу претензію №1527/19 від 21 листопада 2019 року в якій зазначив, що з 01 липня 2019 року між КП "Екосервіс" та ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" в порядку статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" укладено договір №33-Т/19 про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від навчального закладу та гуртожитку ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей". У вказаній претензії позивач зазначив, що станом на 01 листопада 2019 року з відповідачем рахується заборгованість в сумі 18 052,68 грн., яку позивач просить сплатити.

У відповідь на претензію 16 грудня 2019 року ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" направив КП "Екосервіс" лист в якому зазначив про відсутність укладеного договору та будь-яких зобов`язань.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом та походженням договірними. Зокрема, відносини сторін, що мають місце у даному спорі стосуються укладення господарських договорів, внесення до них змін та виконання зобов`язань, що виникають на підставі таких договорів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає укладеними між сторонами договори на надання послуг, а відповідач вказані обставини заперечує. У зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про визнання укладеним договору та стягнення заборгованості за надані послуги. В свою чергу відповідач заперечує проти цього.

Дослідивши позовну заяву, обставини справи, а також аргументи сторін, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку позивач просить розглянути та задоволити такі позовні вимоги:

- визнати договір №33-Т/19 від 01.07.2019 року укладеним;

- стягнути заборгованість в сумі 12 732,21 грн. (за період з листопада 2018 року по червень 2019 року);

- стягнути заборгованість в сумі 10 443,33 грн. (за період з липня 2019 року по січень 2020 року), що виникла на підставі договірних зобов`язань за догвором №33-Т/19 від 01.07.2019 року.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із нормами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`зання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`зання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`заний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із положеннями статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пред`явлену до стягнення заборгованість позивач обґрунтовує наявністю договірних відносин. Водночас у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач відмовився від укладення договору про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т від 01 листопада 2018 року та не повернув позивачу підписаний примірник цього договору. В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтвердили обставини щодо неукладення сторонами договору №93-Т від 01 листопада 2018 року. В матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами такого правочину у формі письмового договору підписаного обома сторонами. Таким чином, суд вважає встановленими обставини щодо неукладення сторонами договору про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т від 01 листопада 2018 року.

Натомість, частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд враховує, що відносини між сторонами щодо укладення договору про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів які мали місце у жовтні-листопаді 2018 року регулювалися серед іншого нормами спеціального законодавства, а саме Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 07 червня 2018 року (на час розгляду спору - втратив чинність).

Так, норми названого Закону визначали основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 07 червня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року), споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Нормами статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року) визначено, що вивезення побутових відходів віднесено до комунальних послуг.

Як унормовано положеннями статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року) виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частинами 3, 5 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року) визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07 червня 2018 року) було врегульовано порядок нарахування плати за житлово-комунальні послуги. Так, плата за житлово-комунальні послуги нараховувалася щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, підсумовуючи аналіз наведеного нормативного акту суд зауважує, що:

- надання житлово-комунальних послуг (в т.ч. вивезення побутових відходів) здійснювалося виключно на договірних засадах;

- укладення договору на надання житлово-комунальних послуг було обов`язковим як для споживача (відповідач), так і для виконавця (позивач);

- договір на надання житлово-комунальних послуг набував чинності з моменту його укладення;

- передбачалася процедура погодження договору, яка могла відбуватися протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін;

- норми спеціального законодавчого акту не містили правил щодо так званого "автоматичного" укладення договору - коли договір вважається укладеним лише за наявності пропозицій однієї сторони про укладення такого договору, що були отримані другою стороною, та одночасної відсутності заперечень або зустрічних пропозицій протягом визначеного строку.

В даному випадку суд також вважає за необхідне застосувати положення статті 179 Господарського кодексу України. Так, відповідно до частини 3 названої статті укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 4 цієї статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Як визначено нормами частини 7 даної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Водночас положеннями частини 3 статті 184 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу унормовано, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Порівнюючи встановлені обставини справи з відповідним нормативним регулюванням суд констатує, що сторони даного спору не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т від 01 листопада 2018 року не було оформлено шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа. Крім того, сторони в даному випадку не застосовували процедуру погодження договору, яка могла відбуватися протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. А натомість, позивач та відповідач обмінялися листами із зауваженнями та запереченнями до умов договору (лист відповідача від 01 листопада 2018 № 503/01-16, лист позивача 14 листопада 2018 року №858/18), що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо умов договору, а отже про те, що даний договір не відбувся.

При цьому, суд звертає увагу сторін на положення статті 187 Господарського кодексу України, відповідно до частини 1 якої, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Таким чином, норми закону визначали такий договір як обов`язковий для сторін. З метою надання та отриимання послуг із вивезення побутових відходів, сторони були зобов`язані укласти договір про надання комунальних послуг. Недосягнувши згоди з істотних умов, в тому числі шляхом процедури погодження, не оформивши договір у вигляді єдиного документа, зацікавлена сторона повинна була звернутися до суду із відповідною вимогою про укладення договору за рішенням суду, як це визначено нормами статті 187 Господарського кодексу України.

А проте, у даній справі не була заявлена позовна вимога про укладення договору (про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т від 01 листопада 2018 року), який був обов`язковим до укладення в силу спеціальних нормативних вимог.

Разом з тим, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання укладеним договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів 01 липня 2019 №33-Т/19.

В даному випадку суд враховує, що 01 травня 2019 року вступив в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII.

Так, відповідно до положень частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року), предметом регулювання цього Закону, серед іншого, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з поводження з побутовими відходами. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Як визначено пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У пунктах 2, 6, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) визначено, що: споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) індивідуальні споживачі та виконавці комунальних послуг є учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином у розумінні норм вказаного Закону позивач є виконавцем комунальної послуги, а відповідач - індивідуальним споживачем.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року), індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку;

Водночас положеннями пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) визначено право виконавця комунальної послуги звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) визначено порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг. Так, даною нормою встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Судом встановлено, що 26 червня 2019 року КП "Екосервіс" направило на адресу ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" лист №796/19 з пропозицією про укладення договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів, та два примірники проекту договору від 01 липня 2019 №33-Т/19 з додатками.

Факт надсилання проекту договору стверджується копією фіскального чека № 00016050900195 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого поштові відправлення відповідачу вручено 01 липня 2019 року.

Позивач зазначає, що оскільки проект договору відповідачем отримано 01 липня 2019 року, відповідно термін надання заперечень даного договору закінчився 31 липня 2019 року.

Також позивач зазначає, що будь-яких заперечень та протоколів розбіжностей до проекту договору протягом 30 днів з моменту його отримання від відповідача на адресу КП "Екосервіс" не надходило, тому, приймаючи до положення статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач вважає, що вказаний договір є укладеним, про що відповідача повідомлено листом від 13 вересня 2019 року №1173/19.

Проте відповідач заперечує факт укладення з позивачем договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів, та два примірники проекту договору від 01 липня 2019 №33-Т/19, та зазначає, що 30 вересня 2019 року ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" направило позивачу лист №461/01-16, в якому відповідач зазначив, що неодноразово відповідач направляв листи для узгодження умов проекту договору, зокрема листом від 22 липня 2019 року №338/01-16 були вказані заперечення стосовно умов договору передбачених пунктом 4 щодо змін умов договору щодо вимірювання обсягу вартості послуг а також встановлення контейнерів та їх очищення.

Також відповідачем було надано суду для долучення до матеріалів справи копію листа №338/01-16 від 22 липня 2019 року (а.с. 69), проте доказів направлення такого листа на адресу КП "Екосервіс" відповідач суду не надав. Суд вважає неналежним та недопустимим доказом направлення позивачу вказаного листа наданий відповідачем витяг з журналу вихідної кореспонденції. На думку суду, вказаний доказ може стверджувати обставини щодо реєстрації такого листа у внутрішній документації відповідача, але не обставини стосовно направлення цього листа позивачу. КП "Екосервіс" заперечує факт одержання вказаного листа, доказів вручення відповідач суду не надав. А отже, твердження відповідача про направлення позивачу відмови від укладання договору або заперечень до отриманого проекту договору судом відхиляються.

Відтак, враховуючи приписи статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з огляду на відсутність доказів відмови відповідача від укладення договору протягом 30 днів з моменту отримання пропозиції та примірників договору, приймаючи до уваги те що відповідач фактично вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання відповідної комунальної послуги від цього виконавця (зокрема між сторонами укладено договір безоплатного користування майном від 20 серпня 2019 року), договір вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги.

Діями, що засвідчують волю відповідача до отримання від позивача послуг із вивезення побутових відходів, на думку суду, є поведінка відповідача. Зокрема, такими діями є укладення із позивачем договору від 20 серпня 2019 року на безоплатне користування контейнерами для твердих побутових відходів, а також наміри відповідача висловлені у листі до позивача (лист № 403/01-16 від 06 вересня 2019 року). Так, у даному листі відповідач всиловив наміри щодо внесення змін до договору які стосувалися проведення оплати за вартість наданих послуг з фактично наявної кількості твердих побутових відходів, а також щодо необхідності ведення журналу обліку вивезених побутових відходів.

А отже, суд констатує, що договір від 01 липня 2019 №33-Т/19 про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів є укладеним між позивачем та відповідачем.

В даному випадку суд звертає увагу сторін на те, що договір про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів вважається укладеним в силу вимог закону за умови вчинення сторонами дій передбачених відповідною нормою закону, а саме статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року). Правила наведеної статті передбачають спеціальний порядок укладення договору - коли договір вважається укладеним лише за наявності пропозицій однієї сторони про укладення такого договору, що були отримані другою стороною, та одночасної відсутності заперечень або зустрічних пропозицій протягом визначеного строку. Водночас такі правила не передбачають необхідності звернення до суду із вимогами про укладення відповідного договору.

Як було зазначено вище, за умовами статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відтак в суду відсутні підстави для визнання договору укладеним, оскільки договір про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01 липня 2019 №33-Т/19 є укладеним між ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" та КП "Екосервіс" в порядку, що передбачений статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Даний спір в частині вимог про визнання укладеним договору не є переддоговірним.

Щодо стягнення 23 175,54 грн. заборгованості суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01 липня 2019 року між Комунальним підприємством "Екосервіс" (виконавець, позивач) та ДПТНЗ "Спрненський професійний аграрний ліцей" (споживач) було укладено договір про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів №33-Т/19 згідно з предметом якого виконавець зобов`язуєтьсь надавати споживачу послуги із вивезення та захоронення твердих побутових відходів (послуги), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором.

Згідно з умовами пункту 4.4. договору, вартість послуг визначається виходячи з тарифу на послуги та обсягу надання послуг і становить 2 288,88 грн. в місяць.

За умовами пункту 4.5 договору, вартість надання послуг на об`єкті споживача у періоди, на які припадають зимові канікули. літні канікули становить: січень - 1221,41 грн., травень - 33,20 грн., червень - 33,20 грн., липень - 33,20 грн., серпень - 33,20 грн.

Згідно з умовами пункту 5.2. договору, споживач проводить оплату за отримані послуги на підставі рахунку/акту надання послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 робочих днів з дня його отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа наступного місяця, що наступає за розрахунковим.

У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів №93-Т від 01 листопада 2018 року є неукладеним (таким, що не відбувся), відтак стягнення заборгованості за прострочення оплати наданих послуг за вказаним договором є безпідставним.

Судом враховано, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

Проте позивачем не надано будь-яких доказів надання відповідачу послуг за період з листопада 2018 року по червень (включно) 2019 року.

Подані позивачем графіки вивезення побутових відходів - не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки не відображають зміст господарських операцій із надання послуг по вивезенню побутових відходів. Дані графіки вивезення побутових відходів є внутрішнім документом позивача та можуть свідчити про планування і організацію господарської діяльності виконавця послуг, але не підтверджують надання таких послуг відповідачу.

Суд ураховує положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так у статті 1 цього Закону наведено зокрема визначення таких термінів: - бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; -первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до норм статті 3 названого Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Як визначено положеннями статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Крім того, нормами цієї статті визначено вимоги до форми та обов`язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1. Наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З наведеного суд робить висновок, що первинні документи - широке поняття, яке охоплює будь-які документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та створюються у письмовій або електронній формі.

Згідно з положеннями статті 19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Статтею 145 Господарського кодексу України унормовано, що майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Суб`єкти господарювання зобов`язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070, у разі надання одноразової послуги замовлення складається за погодженням сторін згідно з формою, що встановлюється її виконавцем.

А отже, за умов відсутності договору про надання комунальних послуг між сторонами, позивач, як виконавець послуг із вивезення побутових відходів, повинен був відображати свої господарські операції щодо надання таких послуг у відповідних первинних документах. Такі документи дозволили б зробити висновок про господарські операції виконавця послуг із відповідним контрагентом, як про дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань підприємства. Відомості про господарські операції зазначені у первинних документах дозволили б дослідити вимоги виконавця послуг на предмет їх обґрунтованості.

А проте позивач не надав суду актів виконаних робіт, або будь яких інших документів, що дозволили б зробити висновок про надання відповідачу відповідних послуг, їх обсягу, кількості та переліку, що за відсутності укладеного сторонами договору не дозволяє підтвердити заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості за період листопад 2018 року - червень 2019 року в сумі 12 732,21 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що за даний період ним оформлювалися та виставлялись рахунки відповідачу для їх оплати. Однак вказані рахунки, докази їх пред`явлення відповідачу, або інші докази, що підтвердили б такі обставини позивач суду не надав.

Відтак в задоволенні вимог про стягнення 12 732,21 грн. заборгованості слід відмовити.

Натомість вимоги про стягнення заборгованості з липня 2019 року по січень (включно) 2020 року є законними та ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі, а тому мають бути задоволені в сумі 10 443,33 грн.

В судовому засіданні представник відповідача визнав обставини щодо надання позивачем послуг із вивезення сміття після надання в користування відповідачу контейнерів для побутових відходів (серпень 2019 року), однак зауважив, що такі послуги не відповідають зазначеним в умовах договору від 01 липня 2019 №33-Т/19 обсягам.

Водночас відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Надана відповідачем копія виписки з журналу вивезення сміття не відповідає зазначеним критеріям відображеним в положеннях статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу, та не надає можливість зробити висновок про зміст та обсяг господарських операцій щодо наданих позивачем послуг. Крім того надана суду виписка із журналу обліку вивезення сміття є внутрішнім документом та не містить підписів представників позивача.

Щодо тверджень відповідача про здійснення самостійного вивезення побутових відходів то на думку суду вони не спростовують встановлені судом обставини щодо наявності договірних зобов`язань відповідача, що виникли на підставі договору від 01 липня 2019 №33-Т/19.

Суд звертає увагу відповідача, що, приймаючи від позивача послуги із вивезення побутових відходів відповідно до умов договору від 01 липня 2019 №33-Т/19 та не погоджуючись із якістю або обсягами таких послуг, він не був позбавлений можливості ініціювати внесення змін до вказаного договору або вчинити інші дії, що передбачені відповідними нормами спеціального законодавства у випадку ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг.

Так, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) споживач має право: на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.

Відповідно до норм статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на 01 травня 2019 року) у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги.

Однак таких доказів відповідач суду не надав.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не спростував надані позивачем аргументи в частині стягнення заборгованості в сумі 10 443,33 грн. В даній частині позову докази подані позивачем щодо обставин на які він посилався як на підставу своїх вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування відповідачем. В решті пред`явленої до стягнення заборгованості (12 732,21 грн.) позивач не довів суду обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог. Також, позовні вимоги в частині визнання договору №33-Т/19 від 01 липня 2019 року укладеним, суд вважає безпідставними, оскільки на час розгляду спору даний договір вважається укладеним в силу вимог наведених вище законодавчих норм.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг згідно договору №33-Т/19 від 01 липня 2019 року на суму 10 443,33 грн. надають змогу зробити висновок про обґрунтованість позову в цій частині.

Разом з тим позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів на суму 12 732,21 грн., оскільки договір на який посилався позивач є таким, що не відбувся (неукладений). Водночас будь-яких доказів надання послуг відповідачу з вивезення та захоронення ТПВ позивач суду не надав.

Щодо позовної вимоги про визнання укладеним договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів від 01 липня 2019 №33-Т/19 суд встановив, що вказаний договір є укладеним між ДПТНЗ "Сарненський професійний аграрний ліцей" та КП "Екосервіс" в порядку передбаченому статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Даний спір в цій частині вимог (про визнання договору укладеним) не є переддоговірним. Відтак, оскільки договір є укладеним, така вимога не може бути задоволена.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати в сумі 2 102,00 грн. судового збору сплачені за вимогою про визнання укладеним договору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову в даній позовній вимозі.

Судові витрати щодо вимог про стягнення заборгованості підлягають до розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак 947,20 грн. покладаються на відповідача, решта 1 154,80 грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного професійно - технічного навчального закладу "Сарненський професійний аграрний ліцей" (34502, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Демократична 15, код ЄДРПОУ 02547197) на користь Комунального підприємства Сарненської міської ради "Екосервіс" (34503, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Матросова 2, код ЄДРПОУ 32404202) заборгованість в сумі 10 443 (десять тисяч чотириста сорок три) грн. 33 коп. та 947 (дев`ятсот сорок сім) грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 12 732,21 грн. заборгованості відмовити.

4. В задоволенні вимог визнання укладеним договору №33-Т/19 від 01.07.2019 р. відмовити.

5. Судові витрати в розмірі 3 256,80 грн. покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Комунальне підприємство Сарненської міської ради "Екосервіс" (34503, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Матросова 2, код ЄДРПОУ 32404202) .

Відповідач (Боржник): Державний професійно - технічний навчальний заклад "Сарненський професійний аграрний ліцей" (34502, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Демократична 15, код ЄДРПОУ 02547197).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 16 червня 2020 року.

Суддя Качур А.М.