Ухвала

від 16.06.2020 по справі 910/14150/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14150/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020

у справі № 910/14150/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торум

про забезпечення позову

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця , скаржник); та Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл ,

ВСТАНОВИВ:

АТ Українська залізниця 14.05.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/14150/19, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Крім того, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/14150/19.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ Українська залізниця у справі №910/14150/19 у контексті оскаржуваного судового рішення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020, відповідно до якої у задоволенні заяви АТ Українська залізниця про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №910/14150/19 відмовлено.

Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована таким.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 у справі №910/14150/19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торум про забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 апеляційні скарги АТ Українська залізниця та Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 у справі №910/14150/19 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 про забезпечення позову у справі №910/14150/19 скасовано.

АТ Українська залізниця подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торум на його користь 1921,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у даній справі.

В оскаржуваній ухвалі від 27.02.2020 Північний апеляційний господарський суд зазначив, що, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 про забезпечення позову у справі №910/14150/19, відсутні підстави для прийняття додаткової постанови, виходячи з того, що остаточний розподіл судових витрат в даному випадку відбудеться за наслідками розгляду справи по суті та постановленні судом рішення.

Не погоджуюсь з вказаним рішенням суду, скаржник звернувся з касаційною скаргою, мотивуючи її тим, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права та помилково дійшов висновку, що судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції розподіляє суд першої інстанції за результатами розгляду справи у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку скаржника, Північний апеляційний господарський суд мав вирішити питання про розподіл судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, як це передбачено пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У даному випадку мова йде про ухвалення додаткового рішення до рішення, яким вирішено спір у справі по суті.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, ухвалою апеляційного господарського суду відмовлено в ухваленні додаткового рішення, оскільки судом апеляційної інстанції була скасована ухвала про забезпечення позову з поверненням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду (а не зміною або ухваленням нового рішення). Вказано, що судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) має розподілити суд першої інстанції за результатами розгляду справи по суті у порядку статті 129 ГПК України.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи № 910/14150/19 Товариство з обмеженою відповідальністю Торум 18.10.2019 на виконання вимог частини третьої статті 138 ГПК України пред`явило до суду позовну заяву протягом десяти днів після подання вказаної заяви про забезпечення позову. Зазначеній позовній заяві присвоєно унікальний номер справи 910/14612/19.

З огляду на викладене, правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм ГПК України під час постановлення ухвали від 27.02.2020 про відмову ухвалити додаткове рішення у справі №910/14150/19 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Скаржник у поданій касаційній скарзі не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 129 ГПК України, правомірно відмовив у задоволенні заяви АТ Українська залізниця про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги у справі № 910/14150/19 з дотриманням наведеної норми процесуального законодавства.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 Справа Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа ZUBAC v. CROATIA (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ Українська залізниця на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі №910/14150/19, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду по суті судом не розглядається.

Керуючись статтею 233, 234, 235, 287, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/14150/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов