Рішення

від 11.03.2010 по справі 3/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/87

11.03.10

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко-Констракшен»

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрекс проджект енд партнерс»

Про           стягнення 12 379,29 грн.

  Суддя   Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача              Гріненко Т.К. –по дов. № б/н від 01.02.2010

Від відповідача          не з‘явився

  СУТЬ СПОРУ :

  На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко-Констракшен»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрекс проджект енд партнерс»8 554,99 грн. боргу по орендній платі та спожиті сервісні послуги, 608,78 грн. пені, 1 061,01 грн. штрафу, 1 740,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 414,50 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № б/н від 01.04.2007.

 Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.02.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, зокрема за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 09.03.2010 : м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, приміщення 43, та іншими адресами : м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; м. Київ, вул.. Саперно-Слобідська, 25; м. Київ, вул. Верхній Вал, 72.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

 В судовому засідання 11.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

  Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

 ВСТАНОВИВ:

  Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіко-Констракшен»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абрекс прожект енд партнерс»(орендар) було укладено орендну угоду № б/н (далі –угода).

Відповідно до п. 1.2. угоди орендодавець передав, а орендар прийняв, згідно умов цієї угоди, наступне приміщення, розташоване на четвертому поверсі, площа, що орендується складає 118,30 кв. м., знаходиться в будинку за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, 72.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди  та спожиті сервісні послуги, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 018,29 грн. та відповідно 3 536,70 грн., а також нараховані пеня –608,78 грн., штраф –1 061,01 грн., інфляційні збитки в сумі 1 740,01 та 3% річних –414,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 1.4. угоди за користування приміщенням, обумовленим п. 1.2. цієї угоди, орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить 17 922,45 грн., ПДВ –3 584,49 грн., всього 21 506,94 грн. за один повний календарний місяць оренди не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця.

Пунктом 2.1. угоди визначено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату та плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цієї угоди.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати та спожиті сервісні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, у розмірі 5 018,29 грн. та відповідно 3 536,70 грн., загалом 8 554,99 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 8 554,99   грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 12.2. угоди передбачено, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої угодою, орендар зобов‘язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Крім цього, пунктом 12.3. угоди визначено, що у випадку несвоєчасної сплати орендарем плати за сервісне обслуговування приміщення орендар сплачує орендодавцю штраф за прострочку більш ніж десяти банківських днів від встановленого строку –30% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг.

За розрахунками позивача розмір штрафу становить 1 061,01 грн.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 12.2. договору оренди, розмір якої, як вбачається з наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку позову, становить 608,78 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 608,78 грн. та штрафу 1 061,01 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  збитки від зміни індексу інфляції в сумі  1 740,01 грн. та 3% річних в сумі –414,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 740,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 %річних – 414,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко-Констракшен»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

  В И Р І Ш И В:

  1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрекс проджект енд партнерс»(м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, приміщення 43, код ЄДРПОУ 33637955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіко-Констракшен»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 94, код ЄДРПОУ 24920768) 8 554 (вісім тисяч п‘ятсот п‘ятдесят шість) грн. 99 коп. основного боргу, 608 (шістсот вісім) грн. 78 коп. пені, 1 061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 01 коп. штрафу, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 50 коп. –3% річних, 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 01 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 123 (сто двадцять три) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 15.03.2010