Постанова

від 03.06.2020 по справі 521/12039/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 521/12039/18

провадження № 61-16037св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Італійський двір! ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2019 року у складі судді Михайлюка О. А. та постанову Одеського апеляційного суду 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що нежитлове приміщення підвалу АДРЕСА_2 , загальною площею 67,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради порушується ОСОБА_1 , яка без належних правових підстав використовує спірне нежитлове приміщення.

З урахуванням зазначеного, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

У жовтні 2018 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! (далі - ОСББ Італійський двір! ) звернулось до суду з позовом, у якому просило залучити його як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, визнати протиправним та скасувати право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року ОСББ Італійський двір! було залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірне нежитлове приміщення підвалу використовується ОСББ Італійський двір! для господарської діяльності, а саме для збереження інвентарю для утримання будинку та прибудинкової території, а також згідно з проектом забудови через спірне нежитлового приміщення підвалу забезпечується водо- та теплопостачання будинку і доступ до нього необхідний при настанні аварійних ситуацій, а тому Департамент комунальної власності Одеської міської ради не довів належними та допустимими доказами, що саме відповідач своїми діями перешкоджає позивачу у користуванні майном та порушує право власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у позові Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Суди не врахували, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, під час обстеження якого встановлено факт використання нежитлового приміщення підвалу з метою розміщення особистого майна ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження від 14 березня 2018 року та фотофіксацією до нього.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факт використання спірного приміщення ОСОБА_1 як головою ОСББ Італійський двір! з метою забезпечення діяльності об`єднання.

При цьому відповідач не надав доказів, які б спростували встановлені департаментом факти використання відповідачем спірного приміщення з метою розміщення особистого майна.

Апеляційний суд, неправильно застосувавши положення Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та рішення Конституційного Суду України, самостійно визначив статус цього нежитлового приміщення, виходячи виключно з фотофіксації у спірному приміщенні, на якій відображено проходження будинкових комунікацій.

Посилаючись на формальну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення підвалу та віднесення цього приміщення до складу допоміжних, які є співвласністю мешканців багатоквартирного будинку, апеляційний суд порушив норми Конституції України та положення ЦК України щодо непорушності права власності.

Також зазначав, що той факт, що судом не розглянутий позов ОСББ Італійський двір! , не порушує права Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось до суду апеляційної інстанції, оскільки саме ОСББ Італійський двір! мало оскаржувати рішення суду в цій частині із вказаних підстав.

Однак апеляційний суд розцінив порушення судом першої інстанції норм процесуального права як намагання позивача здобути формальну перевагу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням Верховного Суду від 06 лютого 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 лютого 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності від 21 серпня 2008 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 липня 2008 року № 931, нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

20 травня 2017 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з метою утримання будинку та прибудинкової території створено ОСББ Італійський двір! .

27 травня 2017 року на загальних зборах співвласників прийнято рішення про передачу ОСББ Італійський двір! указаного багатоквартирного будинку.

Згідно з актом обстеження нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 67,1 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , складеного 13 березня 2018 року, під час обстеження нежитлового приміщення встановлено, що у вказаному нежитловому приміщенні знаходиться особисте майно голови ОСББ Італійський двір! ОСОБА_1 , що мешкає у квартирі в„– 1 цього будинку. Також виявлено руйнування частини стіни санвузла, ізоляції, закладення проходу до трьох приміщень об`єкта комунальної власності та несанкціонована зміна інженерних мереж санвузлу, які були проведені ОСОБА_1 , за її твердженням. Звільнити приміщення об`єкта комунальної власності від особистого майна та надати ключі від вказаного приміщення ОСОБА_1 відмовилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Звертаючись до суду з цим позовом, Департамент комунальної власності Одеської міської ради посилався на те, що ОСОБА_1 без належних правових підстав використовує спірне нежитлове приміщення, чим створює перешкоди власнику у користуванні власністю.

У справі, що переглядається, установлено, що спірне нежитлове приміщення підвалу використовується ОСББ Італійський двір! для господарської діяльності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні спірним нежитловим приміщенням, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської радидо ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), § 2).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк