Постанова

від 03.06.2020 по справі 735/1328/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 735/1328/17

провадження № 61-9199св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила: зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним частину належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0016 га, знести влаштований на її ділянці паркан, зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту нею частину цієї ділянки, площею 0,0001 га, ліквідувавши на цій частині її ділянки частину нежитлової будівлі.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0727 га, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; у власності ОСОБА_2 є земельна ділянка площею 0,0847 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 0,0583 га. Всі ці ділянки є суміжними.

Відповідачі порушили межі земельної ділянки позивача, у зв`язку з чим вона подавала відповідне звернення до Коропської селищної ради. Створена цією радою комісія після проведення відповідного обстеження рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до компетентної проєктної організації для встановлення факту порушення межі належної їй ділянки.

Факт порушення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 межі належної ОСОБА_1 ділянки встановила фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , провівши відповідне обстеження і задокументувавши його результати.

12 липня 2017 державним інспектором Відділу контролю з використання та охорони земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області проведено перевірку, під час якої встановлено, що згідно зі складеною фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 схемою ОСОБА_2 самовільно зайняв частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, відокремивши цю частину від решти ділянки ОСОБА_1 парканом, а ОСОБА_3 самовільно зайняла 0,0001 га ділянки ОСОБА_1 , спорудивши на ній нежитлову будівлю. Приписано відповідачам усунути порушення прав позивача, але ці приписи вони не виконали.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані позивачем документи на підтвердження позовних вимог є недопустимими доказами: складені посадовцем системи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2017 року № 153-ДК/142/АП/09/01/-17 та приписи про усунення відповідачами порушень земельного законодавства не підписані особами, які були присутні при перевірці, приписи не підписано інспектором, що їх склав, відсутні відомості про вручення цього акта відповідачам. Для вирішення спору між сторонами необхідні спеціальні знання, але жоден з учасників справи не заявив про призначення судової земельно - технічної експертизи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олєйнікова Г. О. задоволено, рішення Коропського районного суду від 04 квітня 2018 року скасовано, позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті ними частини земельної ділянки АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ;

Зобов`язано ОСОБА_2 відповідно до кадастрового плану земельної ділянки АДРЕСА_1 : перенести фактичну поворотну точку В у точку В1 на 0,43 м у бік належної йому земельної ділянки АДРЕСА_2 ;перенести фактичну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з відрізку між точками В і Д на відрізок між точками В1 і Г та вирівняти межу В1 - Г - Г1, улаштувавши у такий спосіб паркан.

Зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати (знести) частину належної їй господарської споруди, площею 0,55 кв. м, що розташована: від точки Г до точки Д (0,38 м), від точки Д до точки Е (2,44 м) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Межі цих земельних ділянок прокласти у спосіб, зображений у додатках № № 2 - 5 висновку судової земельно - технічної експертизи від 25 січня 2019 року № 41-18, що складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 .

Проведено розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, просила скасувати це судове рішення, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

06 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2019 року справу надійшла до Верховного Суду.

25 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Позивач лише 24 липня 2014 року зареєструвала своє право в Державному земельному кадастрі та лише в 2017 році вирішила, що її права порушують суміжні землевласники.

Матеріали справи не містять доказів того, що учасники справи змінювали конфігурацію своїх меж шляхом перенесення парканів.

Одержання позивачем документів, що посвідчують право на її земельну ділянку, та державної реєстрації цього права, не може бути підставою для припинення права власності відповідачів на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково.

Суд не звернув уваги, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним особою.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок, такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправлені вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Проведена експертиза порушує право власності ОСОБА_3 , оскільки її висновки є сумнівними, що відображено у відзиві на експертизу, тому у суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про проведення повторної експертизи, однак суд апеляційної інстанції його відхилив.

Експертиза є упередженою, оскільки визначає, що відповідачі порушують права позивача, земельна ділянка позивача є більшою, а земельні ділянки відповідачів є меншими за встановленим розміром у правовстановлюючих документах, тому суд апеляційної інстанції, не встановивши конкретний розмір земельної ділянки, яким порушуються права позивача без технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), порушив вимоги статті 107 ЗК України та Закону України Про земельний кадастр .

Аргументи інших учасників справи

10 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі встановив обставини справи та надав їм оцінку. Доводи касаційної скарги зводяться до цитування обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та до формального цитування норм матеріального права без викладення мотивування, в чому полягає незаконність рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2014 року є власником земельної ділянки, площею 0,0727 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована на АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 111611, виданого Коропською селищною радою 11 квітня 2004 року.

Суміжними землевласниками є ОСОБА_2 , якому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 388987, виданого на підставі рішення Коропської селищної ради від 31 жовтня 2006 року, належить земельна ділянка 0,0847 га, яка розташована на АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , якій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 899721, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 січня 2007 року, належить земельна ділянка площею 0,0583 га на АДРЕСА_3 .

З травня до жовтня 2017 року ОСОБА_1 письмово зверталася до Коропської селищної ради, народного депутата України п. Євлахова А. С. , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, начальника Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції України у Чернігівській області з приводу порушення відповідачами її права користуватися успадкованою після смерті ОСОБА_8 земельною ділянкою.

04 травня 2017 року на звернення ОСОБА_1 до Коропської селищної ради складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким позивачу рекомендовано звернутись до проєктної організації, що володіє технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованою (т.1, а. с. 9).

Згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від 06 липня 2017 року, складеного інженером-землевпорядником Захарченко С . В., межі земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , закріплені межовими знаками встановленого зразка, де межа земельної ділянки не співпадає з капітальною забудовою або стаціонарною огорожею, у кількості 11 шт. Відновлено межові знаки належної ОСОБА_1 земельної ділянки, встановлено їх згідно з координатами, які внесено до Національної кадастрової системи, та складено акт приймання - передання межових знаків на зберігання суміжних власників, де зазначено, що члени комісії Коропської селищної ради ОСОБА_12. і ОСОБА_11 та ОСОБА_3 мають претензії щодо розміщення встановлених межових знаків, а ОСОБА_2 відмовився від його підписання (т. 1, а. с. 12, т. 2, а. с. 44).

У копіях актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2017 року № 153-ДК/142/АП/09/01/-17, складеного головним спеціалістом (державним інспектором) Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, зазначено, що під час перевірки встановлено порушення відповідачами земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 самовільно пригороджено парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, споруджено нежилу будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У цих копіях актів відсутні відомості про вручення примірника чи копії акта відповідачам (т. 1, а. с. 52-54, 58- 60).

Згідно з приписами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12 липня 2017 № 153 - ДК/0097Пр/03/01-17, № 153 - ДК/0098Пр/03/01-17 від 31 серпня 2017 року, № 315 - ДК/0295Пр/03/01-17 та № 315 - ДК/0296Пр/03/01-17, відповідачі мають у 30 - денний термін з дати отримання цих приписів усунути вчинені ними порушення земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 повинен звільнити самовільно пригороджену парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 - звільнити частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0001 га від самовільно спорудженої на ній нежилої будівлі (т. 1, а. с. 13, 14, 16, 17).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області листами від 12 липня 2017 року № 31 - 25 - 0.446 - 263/90 - 17 і від 01 червня 2018 року № 0 - 25 - 0.16 - 293 /90 - 18 повідомило ОСОБА_1 про те, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 самовільно пригороджено парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, та що ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці споруджено нежилу будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У зв`язку з цим ОСОБА_2 й ОСОБА_3 направлено приписи з вимогою у 30 - денний термін усунути вищевказані порушення земельного законодавства, для виконання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 цих приписів вживати заходи (т. 1, а. с. 15, 235-236).

Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції України у Чернігівській області листом від 28 липня 2017 року № 40-1025-7/1514-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці улаштувала малу архітектурну форму - навіс із полегшуючих конструкцій без влаштування фундаменту. У зв`язку з цим Управління не має передбачених законом повноважень для вжиття до ОСОБА_3 заходів реагування (т.1, а. с. 19);

Згідно з висновком судової земельно - технічної експертизи від 25 січня 2019 року № 41-18, що складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 , роз`ясненням цього висновку, що виконане останньою, від 17 березня 2019 року № 48 (т. 2, а. с. 126-154, 179-180):

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 739 кв. м (що на 12 кв. м більше, ніж згідно з правовстановлюючими документами, так як частина ділянки, якою користується ОСОБА_1 , не є її власністю);

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 818 кв . м (що на 29 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , становить 509 кв. м (що на 74 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

- належна ОСОБА_1 ділянка межує з земельними ділянками, що розташовані за адресами: АДРЕСА_7 , які належать відповідачам, і відокремлена від них огорожею та стінами будинку і господарської будівлі;

- має місце порушення спільної межі ділянок АДРЕСА_8 , а саме поворотна точка В на 0,43 м зміщена у бік ділянки АДРЕСА_2 і частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 4,85 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_2 ;

- має місце порушення спільної межі ділянок АДРЕСА_9 , а саме частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,55 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської споруди;

- має місце порушення спільної межі ділянок в„– 9 і АДРЕСА_3 , а саме частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 5,2 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської будівлі, межа ділянок від точки М до точки Л зміщена в бік ділянки АДРЕСА_3 яка належить ОСОБА_2 ;

- для відновлення прав ОСОБА_1 необхідно:

1) зобов`язати ОСОБА_2 , відповідно до кадастрового плану земельної ділянки АДРЕСА_1 ) перенести фактичну поворотну точку В у точку В1 кадастрового плану на 0,43 м у бік належної йому земельної ділянки АДРЕСА_2 ) перенести фактичну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з відрізку між точками В і Д на відрізок між точками В1 і Г та вирівняти межу В1 - Г - Г1, улаштувавши у такий спосіб паркан;

2) зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати (знести) частину належної їй господарської споруди, площею 0,55 кв. м, що розташована: від точки Г до точки Д (0,38 м), від точки Д до точки Е (2,44 м) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів стаття 96 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, не звернув уваги, що фактично спір стосується відновлення меж земельних ділянок, належних позивачу і відповідачам.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49, 54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка .

Відповідно до пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Тобто, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились абостали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи випливає, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_10 від 06 липня 2017 року, за заявою ОСОБА_1 щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 встановлено межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, які внесені до Національної кадастрової системи (далі - НКС) та комісією встановлено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС внесені неправильні. Для внесення в НКС правильних координат земельної ділянки необхідно звернутися в районний відділ Держгеокадастру в Коропському районгі Чернігівської області (т. 2, а. с. 44-45).

Відповідно до рішення Коропської селищної ради Чернігівської області від 21 серпня 2017 року № 699 про розгляд земельного спору, Коропська селищна рада вирішила: ОСОБА_1 звернутися у відділ у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100 :01:001: 0063 в НКС; ОСОБА_1 привести у відповідність межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 із суміжними землевласниками та землекористувачами; ОСОБА_3 провести роботу щодо розміщення прибудови в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0080 з урахуванням норм ДБН 360-92**(Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень) (т. 2, а. с. 46).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази у справі, а саме: технічну документацію щодо складення державного акта на право власності на земельну ділянку на території Коропської селищної ради, смт Короп гр. ОСОБА_8 за 2013 рік, відповідно до якої опис меж земельної ділянки за кадастровим номером 7422255100 :01: 001 :0063 не відповідає плану меж земельної ділянки державного акта серії ЧН № 111611.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення надав перевагу висновку земельно-технічної експертизи від 25 січня 2019 року № 41-18, що складений судовим експертом Солдатовою В. С., відхиливши інші докази, проте відповідно до статті 89 ЦПК України кожен доказ оцінюється судом як самостійно, так і в сукупності.

Залишивши без задоволення клопотання судового експерта про надання каталогу координат окружної межі земельної ділянки АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 або обмінний файл, оскільки зі слів учасників справи вказаних доказів сторони не мають, суд апеляційної інстанції не роз`яснив сторонам право заявити клопотання про витребування доказів.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки виявленій помилці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо неправильного зазначення координат земельної ділянки, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063; не звернув увагу на рішення Коропської селищної ради Чернігівської області від 21 серпня 2017 року № 699 про розгляд земельного спору, відповідно до якого Коропська селищна рада Чернігівської області запропонувала ОСОБА_1 звернутися у відділ у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в Національній кадастровій системі (далі - НКС); ОСОБА_1 привести у відповідність межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 із суміжними землевласниками та землекористувачами.

Відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача з урахуванням обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року справа № 757/12726/18-ц , провадження № 14-97цс19 , постанові від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18 зауважила, що обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

З урахуванням встановлених обставин справи суд має з`ясувати, чи обраний спосіб захисту цивільного права призведе до захисту порушеного чи оспорюваного права позивача.

Верховний Суд виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (справа Белеш та інші проти Чеської Республіки , (Beles and others v. the Czech Republic), рішення від 12 листопада 2002 року).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що процедура розгляду справи не була справедливою, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, не з`ясував повно, всебічно та об`єктивно фактичні обставини, що мають значення для її правильного вирішення, порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, судове рішення суду апеляційної інстанції не грунтується на засадах верховенства права, не є законним і обгрунтованим (стаття 263 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково, скасування рішення суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 , 409 , 416 , 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко