Постанова
від 16.06.2020 по справі 372/772/16
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 372/772/16

провадження № 61-18337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави,

відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, Дочірнє підприємство Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед , Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий острів , ОСОБА_1 ,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Фідобанк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року у складі головуючого судді Мори О. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Данілова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Дочірного підприємства Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед (далі - ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед ), Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий острів (далі - ТОВ Золотий острів ), ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство Фідобанк (далі -ПАТ Фідобанк ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , про визнання недійсними рішень, державних актів на право приватної власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що під час проведення прокуратурою Київської області перевірки виявлено порушення земельного законодавства при передачі Козинською селищною радою Обухівського району Київської області безоплатно у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

Відповідно до інформації, наданої Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 17 грудня 2015 року № 1-1/1072, прокуратурою встановлено, що спірні земельні ділянки всупереч вимог статей 4, 6 Водного кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваних рішень) (далі - ВК України) передані за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро Канівського водосховища та водної поверхні, на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 (передано у приватну власність 30 громадянам земельні ділянки загальною площею 4,5 га) та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 (передано у приватну власність 17 громадянам земельні ділянки загальною площею 2,55 га).

На підставі оспорюваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вказані громадяни отримали державні акти на право приватної власності на землю та в подальшому відчужили земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок Акціонерному банку Ажіо (перейменований на ПАТ Фідобанк ), який отримав державний акт на право приватної власності на землю загальною площею 7,1956 га серії КВ № 021011 від 28 серпня 2002 року. Після чого Акціонерний банк Ажіо на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 квітня 2003 року серія ВАЕ № 986232 відчужив земельну ділянку площею 7,1956 га, що розташована по АДРЕСА_1 ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед , у зв`язку з чим 11 серпня 2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано два державних акти на право власності на земельні ділянки, а саме: державний акт серія ПЛ № 056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 га ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000004; державний акт серія ЯЗ № 193710 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9605 га ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000003.

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400: 03:029:0068, що розташована по АДРЕСА_1 поділено на 15 земельних ділянок та 06 вересня 2012 року Козинською селищною радою Обухівського району видано 15 державних актів на право власності на земельні ділянки.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104 відчужено на користь ОСОБА_1 , а земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400 :03:029:0101 - на користь ТОВ Золотий острів .

У зв`язку з наведеним позивач просив суд:

- визнати недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_2 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 400310 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0091 площа 0,3000 га), ЯМ № 400311 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0092 площа 0,3985 га), ЯМ № 400312 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0093 площа 0,4362 га), ЯМ № 400313 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0094 площа 0,3985 га), ЯМ № 400314 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0095 площа 0,3385 га), ЯМ № 400316 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0097 площа 0,3836 га), ЯМ № 400317 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0098 площа 0,2879 га), ЯМ № 400318 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0099 площа 0,4542 га), ЯМ № 400318 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0100 площа 0,3171 га), ЯМ № 400324 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0105 площа 0,3000 га), які видані ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М. С., індексний номер: 12484326 від 16 квітня 2014 року 15:23:08, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ТОВ Золотий острів на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І., індексні номера: 17217162 від 14 листопада 2014 року 13:29:01, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096; 17217918 від 14 листопада 2014 року 13:46:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102; 17218924 від 14 листопада 2014 року 14:06:01, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103; 17220197 від 14 листопада 2014 року 14:26:12, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104;

- витребувати із незаконного володіння ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091 площею 0,3000 га вартістю 3 840,00 грн, 3223155400:03:029:0092 площею 0,3985 га вартістю 5 100,08 грн, 3223155400:03:029:0093 площею 0,4362 га вартістю 5 583,36 грн, 3223155400:03:029:0094 площею 0,3985 га вартістю 5 100,08 грн, 3223155400:03:029:0095 площею 0,3385 га вартістю 4 332,08 грн, 3223155400:03:029:0097 площею 0,3836 га вартістю 4 910,08 грн, 3223155400:03:029:0098 площею 0,2879 га вартістю 3 685,12 грн, 3223155400:03:029:0099 площею 0,4542 га вартістю 5 813,76 грн, 3223155400:03:029:0100 площею 0,3171 га вартістю 4 058,88 грн, 3223155400:03:029:0105 площею 0,3000 га вартістю 3 840,00 грн, які знаходяться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ТОВ Золотий острів на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0101 площею 0,3000 га вартістю 3 840,00 грн, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0096 площею 0,4228 га вартістю 5 411,84 грн, 3223155400:03:029:0102 площею 0,2982 га вартістю 3 816,96 грн, 3223155400:03:029:0103 площею 0,3002 га вартістю 3 842,56 грн, 3223155400:03:029:0104 площею 0,3000 га вартістю 3 840,00 грн, які знаходяться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, оскільки з огляду на статус держави та її органів, як суб`єктів владних повноважень,положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1, державні акти, дійсність яких оспорюється, видані 06 вересня 2012 року, а позов заявлено у березні 2016 року, тобто після спливу трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, та поза строком, визначеним Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , який сплинув 15 січня 2015 року. Причини пропуску позовної давності позивач не навів, оскільки вважав, що вона не пропущена.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, оскаржуване рішення є обґрунтованим, підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2017 року перший заступник прокурора Київської області із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили момент, з якого почався перебіг позовної давності. Зокрема, суди, пов`язуючи початок перебігу позовної давності з наданням запиту Генеральної прокуратури України від 26 серпня 2011 року на адресу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, не врахували, що він не стосується предмету доказування та не підтверджує факту, що з моменту надання запиту чи принесення відповідного припису прокурор довідався або мав можливість довідатись про незаконність оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. У зв`язку з цим суди необґрунтовано застосували наслідки його спливу, а також безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та неправильно застосували норми статті 33 цього Закону. Суди не врахували, що делегування Козинською селищною радою Обухівського району Київської області повноважень щодо розпорядження земельними ділянками виконавчому комітету цього орану місцевого самоврядування суперечить вимогам цих статей та не застосували правову позицію Верховного Суду України щодо застосування положень статті 33 цього Закону, висловлену в ухвалі від 25 квітня 2012 року (провадження № 6-15350св10). Також суди не звернули уваги на зміст статей 387, 388 ЦК України, відповідно до яких власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем майна та котра набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

У лютому та березні 2017 року через канцелярію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області від ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед з проханням відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

У березні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_30 з проханням відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

У березні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшли заперечення (пояснення) на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області від ТОВ Золотий острів з проханням відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області не надходило.

У січні 2019 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання від ТОВ Золотий острів про встановлення відсутності ознак подібності правовідносин та незастосування у справі, що розглядається, правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/9328/15.

У жовтні 2019 року та січні 2020 року через канцелярію Касаційного цивільного суду Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед .

У травні 2020 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання прокурора Київської області про поновлення касаційного провадження у справі, з підстав винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року передано на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2017 року (після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2017 року) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області у вказаній справі; витребувано матеріали справи № 372/772/16 з Обухівського районного суду Київської області та надано особам, які беруть участь у справі строк для подачі заперечень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року справу № 372/772/16 призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області та матеріали справи № 372/772/16 передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 квітня 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області та матеріали справи № 372/772/16 передано на розгляд судді-доповідачу Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року касаційне провадження у справі № 372/772/16 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/9328/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційне провадження у справі № 372/772/16 поновлено.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу цієї судової справи між суддями її призначено судді Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційне провадження у справі № 372/772/16 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 372/1684/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року клопотання прокурора Київської області про поновлення касаційного провадження у справі задоволено, касаційне провадження у справі № 372/772/16 поновлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації і передано безоплатно у приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків земельні ділянки загальною площею 4,5 га по АДРЕСА_1 .

Зокрема на підставі вказаного рішення:

- ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,156 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117088;

- ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,155 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117078;

- ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,155 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117100;

- ОСОБА_7 надано у власність земельну ділянку площею 0,155 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117084;

- ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117080;

- ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117089;

- ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117093;

- ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117079;

- ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117082;

- ОСОБА_13 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117102;

- ОСОБА_31 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117099;

- ОСОБА_32 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117076;

- ОСОБА_33 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117094;

- ОСОБА_34 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117081;

- ОСОБА_35 надано у власність земельну ділянку площею 0,149 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117083;

- ОСОБА_36 надано у власність земельну ділянку площею0,150 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117087;

- ОСОБА_37 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117095;

- ОСОБА_38 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117091;

- ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117103;

- ОСОБА_39 надано у власність земельну ділянку площею 0,157 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117085;

- ОСОБА_40 надано у власність земельну ділянку площею 0,158 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117075;

- ОСОБА_41 надано у власність земельну ділянку площею 0,158 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117092;

- ОСОБА_42 надано у власність земельну ділянку площею 0,158 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117098;

- ОСОБА_43 надано у власність земельну ділянку площею 0, 158 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117097;

- ОСОБА_44 надано у власність земельну ділянку площею 0,158 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117086;

- ОСОБА_45 надано у власність земельну ділянку площею 0,156 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117074;

- ОСОБА_46 надано у власність земельну ділянку площею 0,154 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117077;

- ОСОБА_47 надано у власність земельну ділянку площею 0,152 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117090;

- ОСОБА_48 надано у власність земельну ділянку площею 0,151 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 117101;

- ОСОБА_49 надано у власність земельну ділянку площею 0,150 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 117096.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2000 року № 7/1 затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації та передано безоплатно громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків земельні ділянки загальною площею 2,55 га по АДРЕСА_1 .

Зокрема на підставі вказаного рішення:

- ОСОБА_50 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076232;

- ОСОБА_51 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076233;

- ОСОБА_14 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076234;

- ОСОБА_15 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076235;

- ОСОБА_16 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076236;

- ОСОБА_17 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076237;

- ОСОБА_18 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076238;

- ОСОБА_19 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076239;

- ОСОБА_20 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076240;

- ОСОБА_21 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076241;

- ОСОБА_22 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076242;

- ОСОБА_23 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076243;

- ОСОБА_24 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076080;

- ОСОБА_25 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076081;

- ОСОБА_26 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076082;

- ОСОБА_27 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076083; - ОСОБА_28 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 076084.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок вказані громадяни, яким рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області передано безоплатно у власність земельні ділянки, відчужили їх Акціонерному банку Ажіо , яким було отримано державний акт на право приватної власності на землю загальною площею 7,1956 га від 29 серпня 2002 року серії КВ № 021011.

В свою чергу Акціонерний банк Ажіо на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 квітня 2003 року серії ВАЕ № 986232 відчужив земельну ділянку площею 7,1956 га, що розміщена по АДРЕСА_1 ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед .

На підставі пункту 1 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 12 листопада 2008 року № 17 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та складання державного акту на право власності на земельну ділянку ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед . Пунктом 2 вкзаного рішення дозволено ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед скласти державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 7,196 га по АДРЕСА_1 на зміну раніше виданого державного акта на право приватної власності від 24 травня 2003 року серії КВ № 021099 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.

11 серпня 2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано два державних акти на право власності на земельні ділянки, а саме:

- державний акт серії ПЛ № 056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 га ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000004;

- державний акт серія ЯЗ № 193710 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9605 га ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000003.

В подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400: 03:029:0068, що розташована по АДРЕСА_1 поділено на 15 земельних ділянок та 06 вересня 2012 року Козинською селищною радою Обухівського району видано 15 державних актів на право власності на земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0091 площею 0,3000 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400310; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0092 площею 0,3985 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400311; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093 площею 0,4362 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400312; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094 площею 0,3985 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400313; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095 площею 0,3385 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400314; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096 площею 0,4228 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400315; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0097 площею 0,3836 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400316; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0098 площею 0,2879 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400317; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0099 площею 0,4542 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400318; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0100 площею 0,3171 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400319; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0101 площею 0,3000 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400320; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102 площею 0,2982 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400321; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103 площею 0,3002 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400322; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104 площею 0,3000 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400323; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0105 площею 0,3000 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 400324.

Відповідно до інформаційних довідок з державного реєстру прав на нерухоме майно № № 51631092, 51631517,51631413, 51631362, 51631328, встановлено, що з виділених 15 земельних ділянок власниками були відчужені ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0102, 23155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104 на користь ОСОБА_1 та з кадастровим номером 3223155400:03:029:0101 - на користь ТОВ Золотий острів .

З інформаційного листа та схеми накладення земельних ділянок на землі водного фонду, наданих Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 17 грудня 2015 року № 1-1/1072, встановлено накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на землі водного фонду, тобто встановлено, що спірні земельні ділянки передані за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро Канівського водосховища та водної поверхні.

Звертаючись до суду із позовомперший заступник прокурора Київської області вказував на те, що рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 порушено інтереси держави в частині дотримання законності в сфері земельних відносин, тому просив захистити їх у спосіб, визначений у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1, державні акти, дійсність яких оспорюється, видані 06 вересня 2012 року, а позов заявлено у березні 2016 року, тобто після спливу трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, та поза строком, визначеним Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , який сплинув 15 січня 2015 року.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Щодо правового статусу спірних земельних ділянок

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до змісту статті 4 ВК України та статті 78 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 4 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь

сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Стаття 79 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначає, що на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

Частина третя статті 85 ВК України встановлює можливість передачі у тимчасове користування земельних ділянок прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів для фізичних осіб лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Отже, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, суперечить нормам статей ЗК України та ВК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Установивши, що земельні ділянки, які передані рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 у власність громадян, є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про незаконність таких рішень.

Разом з тим, суди дійшли й висновку про те, що при зверненні до суду з позовом прокурором пропущено позовну давність, про застосування наслідків спливу якого просили відповідачі, тому є підстави для відмови у позові.

Щодо застосування судами позовної давності

Під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції представниками відповідачів подано заяви про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року у справі Dacia S.R.L. проти Молдови (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Колегія суддів вважає, що, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У справі, що переглядається, перший заступник прокурора Київської області дізнався про порушення інтересів держави оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області лише 23 грудня 2015 року після отримання та опрацювання інформації, наданої ДП Київгеоінформатика , що не спростовано учасниками справи, а позов пред`явив 21 березня 2016 року, тобто в межах позовної давності.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки в матеріалах справи наявний запит Генеральної прокуратури України від 26 серпня 2011 року, направлений голові Козинської селищної ради з вимогою надати на ознайомлення книгу записів реєстрації державних актів, на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 1992 - 2003 роки, другі примірники державних актів, виданих протягом 1992 - 2011 років, другі примірники договорів оренди, укладених протягом 1992 - 2011 років, акти приймання-передачі справ (рішень, розпоряджень, іншої документації) між головами сільської ради за період 2000 - 2011 років, на який Козинською селищною радою надано письмову відповідь та роз`яснено, що селищна рада готова надати відповідні документи, а також припис прокуратури Обухівського району від 19 травня 2011 року про усунення порушень вимог земельного та водного законодавства, адресований директору ДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед Кубицькому О. В., тому, органи прокуратури дізнались про порушення інтересів держави, ще в 2011 році, Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на те, що вони не підтверджують факту того, що з моменту надання запиту чи винесення відповідного припису органи прокуратури дізналися або мали можливість дізнатись про незаконність оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1, а також державних актів.

Зі змісту оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та державних актів на право власності на земельні ділянки неможливо було достеменно встановити приналежність спірних земельних ділянок до земель водного фонду, оскільки: а) в них зазначено, що громадянам передаються у приватну власність землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків; б) на державних актах не позначено меж прибережної смуги та водоохоронної зони; в) землевпорядна документація не містить будь-яких обмежень державних контролюючих органів у використанні спірних земельних ділянок з цільовим призначенням, визначим оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; г) питання щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок взагалі не вирішувалось.

Будь яких інших доказів обізнаності органів прокуратури з наявністю порушень вимог земельного законодавства, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом, матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Таким чином, висновок судів про пропуск заступником прокурора Київської області позовної давності є безпідставними.

Щодо суті вимог прокурора

Прокурор у цій справі заявив такі вимоги:

- визнати недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_2 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та рішення від 26 жовтня 2000 року № 7/1 Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;

З огляду на те, що землі під 100 - метровою прибережною захисною смугою Канівського водосховища річки Дніпро взагалі не підлягають передачі у приватну власність фізичним особам, з урахуванням їх особливого правового режиму, оскаржувані рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 в частині затвердження технічної документації про передачу у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 земельних ділянок, не є підставою вибуття земельних ділянок із власності держави, оскільки законодавство України не передбачало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду. Вказане обмеження було дійсним, чітким і зрозумілим на момент виникнення спірних правовідносин, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації.

З урахуванням наведеного, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення вимог про визнання недійсними вказаних вище рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Щодо вимог позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання оспорюваних державних актівДП Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед , право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 02 липня 2012 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 01 січня 2013 року, - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, або реєстрація права власності.

Заявляючи вимоги про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки серії ЯМ № 400310 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0091 площа 0,3000 га), ЯМ № 40031 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0092 площа 0,3985 га), ЯМ № 400312 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0093 площа 0,4362 га), ЯМ № 400313 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0094 площа 0,3985 га), ЯМ № 400314 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0095 площа 0,3385 га), ЯМ № 400316 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0097 площа 0,3836 га), ЯМ № 400317 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0098 площа 0,2879 га), ЯМ № 400318 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0099 площа 0,4542 га), ЯМ № 400318 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0100 площа 0,3171 га), ЯМ № 400324 (кадастровий номер 3223155400:03:029:0105 площа 0,3000 га), які видані ДП Інтер`єр Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед , про скасування їх державної реєстрації та рішень про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М. С., індексний номер: 12484326 від 16 квітня 2014 року 15:23:08, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ТОВ Золотий острів на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03: 029: 0101 та рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І., індексні номера: 17217162 від 14 листопада 2014 року 13:29:01, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096; 17217918 від 14 листопада 2014 року 13:46:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102; 17218924 від 14 листопад 2014 року 14:06:01, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103;17220197 від 14 листопада 2014 року 14:26:12, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104, позивач не звернув уваги, що зазначені рішення не були підставою до набуття права власності ДП Інтер`єр Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестменст Лімітед , ТОВ Золотий острів та ОСОБА_1 на земельні ділянки, які він просить витребувати.

У даному випадку відповідачі набули права власності на спірні земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод у осіб, право власності яких на відчужувані земельні ділянки ніким не оспорювалось, і їх державні акти недійсними не визнавались.

Таким чином, дані позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області задоволенню не підлягають.

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог про визнання недійсними указаних державних актів на земельні ділянки та скасування державної реєстрації.

Щодо вимог позивача про витребовування на користь держави земельних ділянок

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Проте, у цій справі, позивачем заявлено вимогу про витребовування земельної ділянки в порядку віндикації з посиланням як на правову підставу на такої вимоги на статтю 388 ЦК України, тому у цій справі вимога про витребовування земельної ділянки не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на порушення норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, в порядку частини першої статті 141, підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню половина судового збору фактично, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, а саме: 11 368,50 грн ((6 890,00 + 7 579,00 + 8 268,00)/2), тобто по 2 842,13 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Дочірнього підприємства Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед , Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий острів , ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство Фідобанк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , про визнання недійсними рішень, державних актів на право приватної власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 2 Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та від 26 жовтня 2000 року № 7/1 Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Дочірнього підприємства Інтер`єр приватної компанії з обмеженою відповідальністю Дейнфорд Інвестментс Лімітед , Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий острів , ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської областісудовий збір по 2 842,13 грн з кожного

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко


Суд	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	16.06.2020
Оприлюднено	18.06.2020
Номер документу	89872366
Судочинство	Цивільне

Луспеник Дмитро Дмитрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.06.2020 по справі 372/772/16КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —372/772/16

Постанова від 16.06.2020

Постанова
від 16.06.2020 по справі 372/772/16
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ