Рішення

від 17.06.2020 по справі 642/2068/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"17" червня 2020 р.

Справа № 642/2068/20ц

2/642/ 900/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 р. м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 30.09.2016р.) в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

при секретарі Алімурадовій Т.Я.

розглянувши в спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Українська продуктова компанія про визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення заборгованості по зарплатні та стягнення моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 р. позивач звернулась до Ленінського районного суду міста Харкова з позовною заявою , в якій просила скасувати наказ ПП Українська продуктова компанія про її відсторонення від роботи та скасувати його, стягнути з відповідача на її користь заборгованість с заробітної плати в сумі 3450 грн. за час до відсторонення, заборгованість с заробітної плати з дня усунення від роботи по день фактичного притуплення до роботи та моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.Також прохала стягнути судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що була прийнята на роботу до відповідача з 18.02.2020р. адміністратором торговельного залу з окладом 5050 грн. 17.03.20 р. її було наказом № 031704-ВК відсторонено від роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпПУ. Також двома листами від 24.03.2020р. та від 25.03.20 року позивачку було повідомлено про можливість ознайомитись зі спірним наказом та про необхідність отримати трудову книжку в зв`язку зі звільненням. 30.03.20р. вона ознайомилась зі спірним наказом однак трудової книжку не отримала оскільки їй письмово було повідомлено про помилкове направлення листа щодо отримання трудової книжки. Вважає наказ незаконним та таким що не відповідає положенням КЗпП України оскільки в наказі про відсторонення від роботи міститься посилання на статті КЗпПУ які стосуються звільнення працівника. На час відсторонення від роботи існувала заборгованість з заробітної плати в сумі 3450 грн. яку позивач прохає стягнути на її користь. Оскільки до роботи її так і не допустили позивач проохає скасувати спірний наказ та стягнути на її користь заборгованість с зарплатні по час притуплення до роботи. Також позивач зазначає що оскільки вона була позбавлена можливості працювати, вона страждає та їй завдано моральної шкоди яку оцінила в 30000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.04.20 року провадження у зазначеній справі відкрито, та справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За таких обставин суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення в справі на підставі наявних доказів.

Суд, провівши у сукупності дослідження матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно наказу № 021702-ВК від 17.02.20р. була прийнята на роботу до Приватного Підприємства Українська продуктова компанія адміністратором торговельного залу з строком випробування 1 місяць з окладом 5050 грн.

17.03.2020 року відповідач видав наказ № 031704-ВК про відсторонення ОСОБА_1 за ст. 41 п. 2 ч. 1 КЗпП України. Мотивування наказу наступне: у зв`язку з утратою довіри до ОСОБА_1 яка порушила касову дисципліну. Вказаний наказ містить три пункти :

згідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпПУ відсторонити від виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 з 17.03.20р.;

заступнику директора по роботі з персоналом - повідомити ОСОБА_1 про необхідність ознайомлення з наказом;

контроль над виконанням цього наказу залишено за в.о. директора ОСОБА_2 (с.с.14).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю.Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно п . 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України,крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1,2,4 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Листом № 128 від 30.03.2020р. за підписом директора ПП Українська продуктова компанія Е.Р. Присталенко позивачку повідомлено про відсторонення ОСОБА_1 від роботи внаслідок втрати довіри за п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ та необхідність ознайомитись з відповідним наказом. Також в листі зазначено про те що повідомлення ОСОБА_1 про отримання трудової книжки було надіслано помилково (с.с.18).

З вказаного листа вбачається що ОСОБА_1 було відсторонено від посади але не звільнено.

Відсторонення від посади передбачене положенням ст. 46 КЗпПУ згідно до якої встановлено що це тимчасовий захід з обов`язком зазначенням терміну відсторонення. Спірний наказ такого терміну не містить.

Відсторонення від посади допускається за визначеним ст. 46 КЗпПУ переліком підстав серед яких відсутнє посилання на втрату довіри .

Згідно роз`ясень, викладених в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав, а саме: недоведеність з боку відповідача безпосереднього обслуговування ОСОБА_1 грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); - винна дія працівника; - втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу, для розірвання з ним трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином судом встановлено що наказ про відсторонення від роботи №031704-ВК від 17.03.20р. є неправомірним оскільки містить посилання на положення статей КЗпПУ які стосуються підстав для звільнення що зроблено в свою чергу не було оскільки це суперечить листу № 128 від 30.03.2020р. ( с.с. 18).

Отже відповідач не надав суду переконливих ( взагалі жодних) доказів в підтвердження заперечень щодо правомірності відсторонення (звільнення) ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

П. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р Про практику застосування судами законодавства про оплату праці якщо буде встановлено що в порушення вимог ст. 46 КЗпПУ работодавець за власною ініціативою без законних підстав відсторонив працівника від роботи з призупиненням виплати заробітної платні, суд задовольняє позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу згідно до ст. 235 КЗпПУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 р. № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 100.

Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи ( абз. 3 п. 2 Порядку).

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період ( п. 5 розд. IV Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. III Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові та соціальні виплати, окремі види премій, середній заробіток за час щорічної і додаткової відпусток та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю).

Ураховуючи, що відсторонення позивача відбулося 17.03.20 р., на роботу ОСОБА_1 була прийнята 18.02.20р. середня заробітна плата повинна обчислюватися за цей проміжок часу.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає відпрацьовані : (у лютому 2020 р. 08 робочих днів, у березні 2020 р. - 11 робочих днів) 5050 грн. х 2 : 19 = 531 грн. 57 коп.

Згідно до розрахунку наданого позивачкою заборгованість станом на 17.04.20 року складала - 8500 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.20 року по 17.06.20 року ( 531.57х 65 робочих днів = 34552.05 грн.)

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання наказу неправомірним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 30000гривень, оскільки позивачем не надані докази в підтвердження того, що порушення її законних прав відповідачем призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, як то передбачено нормами ст. 237-1 КЗпП України.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 3, 36, 41, 43 , 46, 116, 117, 233, 235, 237, 237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 031704-ВК від 17.03.20 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнути з приватного підприємства Українська продуктова компанія (ЄДРПОУ 41839437) на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.20 року по день ухвалення рішення в розмірі 34552.05 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Є.Б. Ольховський

17.06.20р. ОСОБА_1

Вул . Школьна

22 Пос. Буди, Харківська область, Хар. р/н ПП Українська продуктова компанія

Вул. Маліновського, 3 Харків - 052 Ленінський р/с м. Харкова висилає копію заочного судового рішення від 17.06.20 р. для відома.

Додаток: за текстом.

Суддя Є.Б. Ольховський