Ухвала

від 17.06.2020 по справі 755/8257/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/8257/20

Провадження №: 1-кс/755/2832/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої службової особи Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з даною скаргою, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої службової особи Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання від нього заяви про вчинення кримінального правопорушення в строки визначені ст. 214 КПК України,

Скарга мотивована тим, що автомобіль ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 , з 2008 року - моменту придбання та подальшої реєстрації використовувався ним в спільному бізнесі з його колишнім бізнес-партнером ОСОБА_4 . Управління автомобілем здійснювалось найманими водіями в цілях матеріально-технічного забезпечення потреб спільного підприємства. В травні 2019 року партнерські бізнес-відносини погіршились, та було прийнято рішення про його, ОСОБА_3 вихід із спільного бізнесу, про що була укладена спільна письмова угода. Вихід складався з кількох етапів:

1.його вихід зі складу власників ТОВ «Донбас-Термо»(код ЄДРПОУ 31445803) та передача підприємства новому власнику, якого надасть ОСОБА_4 .

2.Перереєстрація автомобіля ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 на нового власника, якого надасть ОСОБА_4 .

Кожен етап повинен був виконуватись після оплати певної частини грошових коштів, зароблених у спільному бізнесі. При чому повний контроль та володіння Автомобілем ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 з травня 2019 року здійснювалось ОСОБА_4 .

Після отримання певної частини коштів ним в червні 2019 року було виконано етап №1 спільної угоди, що підтверджується відомостями з ЕДРПОУ.

Етап №2 спільної угоди по теперішній час ним не виконаний, у зв`язку з відмовою ОСОБА_4 сплатити на його користь заключну частину грошових коштів.

Автомобіль ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 , по теперішній час знаходиться під повним контролем та володінням ОСОБА_4 . Таким чином ОСОБА_4 не тільки не надав належні скаржнику грошові кошти при виході зі спільного бізнесу, а ще й заволодів його майном- автомобілем ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку з чим він звернувся до Дніпровського управління поліції ТУ Національної поліції України у м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення (Реєстраційний номер канцелярії № 2-2776 від 11.06.2020року) в цілях повернення автомобіля ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 у законну власність. На мій погляд, в діях ОСОБА_4 є ознаки складу злочину, передбаченого статтею 289 КК України.

Незважаючи на те, що повний контроль над автомобілем ЗАЗ-Lanos фургон, державний номер НОМЕР_1 на теперішній час повністю знаходиться у ОСОБА_4 - у внесенні відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведенні досудового розслідування по факту скоєння злочину, передбаченого ст. 289 КК України, слідчим Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції України у м. Києві було відмовлено.

Зазначив,що подавзаяву «10»червня 2020року, слідчий повиненбув внестиїї доЄдиного реєструдосудових розслідуваньне пізніше«12»червня 2020року. Але він цього не зробив, чим допустив бездіяльність.

Під час розгляду даної скарги судом встановленим, що суб`єктом оскарження було отримано від особи, яка подала скаргу заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Дані про внесення відомостей щодо обставин відображених у зверненні до ЄРДР, на час розгляду скарги слідчим суддею, не встановлені.

Тобто, строки визначені ст. 214 КПК України, суб`єктом оскарження не дотримані. Тим самим є дійсним факт бездіяльності.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом Українивід 17липня 1997року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 214 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Також, слідчий суддя враховує те, що Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 24квітня 2019року всправі №818/15/18зауважила,що умежах процедуриза правиламип.1ч.1ст.303КПК Українислідчий суддяз`ясовуєобставини тамотиви,з якихслідчий абопрокурор дійшоввисновку провідсутність підставдля внесеннявідомостей прокримінальне правопорушеннядо ЄРДР,чим самеобґрунтоване невнесення відповіднихвідомостей доЄРДР,та вирішуєпитання пронаявність абовідсутність правовихпідстав длязобов`язанняслідчого абопрокурора внестиінформацію прокримінальне правопорушеннядо ЄРДР,а тому,у розрізітакої думки,Велика ПалатаВерховного Суду,слідчий суддяз`ясувавши наведеніобставини судомкасаційної інстанції,як такі,що підлягаютьвстановленню,у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги, приходить до такого висновку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.

В цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків внесення даних до ЄРДР кореспондуються з норми наведеної ст. 214 КПК України.

Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов`язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесення за нею відомостей до ЄРДР так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

При цьому, вказаний обов`язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб`єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Наведене підтверджується імперативними положеннями ст. 214 КПК, з даного питання, так як дії суб`єкта оскарження, у цій ситуації, є обмеженими, а саме полягають у самому внесенні даних до ЄРДР за зверненням, тобто він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

В цьому випадку, суб`єкт оскарження фактично ухилився від реалізації своєї компетенції, шляхом виходу за її межі своїх повноважень.

З порушеногоу зверненніпитання суб`єктоскарження нормамикримінального процесуальногозаконодавства Україниобмежений свободою розсуду, так як орган позбавлений змоги обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В такого роду правовідносинах останній має вчинити прямо визначену у КПК дію.

Адже, на етапі прийняття та внесення даних за зверненням до ЄРДР, посилатися на положення ст. 2 КК України, яка визначає підставу кримінальної відповідальності, недоцільно, так як на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК України, може бути не достатньо об`єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину.

А тому, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.

Тобто, норми КПК України не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов`язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

ЄСПЛ у пункті 39 справи "Устименко проти України" зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

В даному випадку встановлено, що суб`єктом оскарження було отримано від особи, яка подала скаргу повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, але за нею, у строки визначені ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР внесено не було.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх порушень та уникати виконання своїх обов`язків, а у цій ситуації, суб`єкт оскарження не дотрималися власних внутрішніх правил та процедур, щодо умов унесення відомостей до ЄРДР, апріорі, вони вдалися, до фактичного уникнення виконання своїх обов`язків.

Тим самим, отримали вигоду від своїх порушень та позбавили особу, яка подала заяву про злочин, як сторону у взаємовідносинах, що склалися між ними з моменту подання такого звернення про злочин, розумної можливості представити свою справу за таких умов, які б не ставили його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (суб`єктом оскарження).

За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання суб`єкта оскарження вчинити дії передбачені ст. 214 КПК України.

Разом із тим, не підлягає задоволенню вимога скаржника щодо зобов`язання службової особи Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції України у м. Києві, яка внесе відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомити суд, який ухвалив рішення, про виконання ухвали, шляхом направлення копії витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так,статтею 307КПК України визначено вичерпний перелік рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Повідомлення суду, який ухвалив рішення, про виконання ухвали, шляхом направлення копії витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань статтею 307 КПК України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 214, 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив :

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльністьуповноваженої службовоїособи ДніпровськогоУП ГУНПв м.Києві,яка полягаєу невнесеннівідомостей прокримінальне правопорушеннядо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену службову особу Дніпровського УП ГУНП в м. Києві вчинити дію передбачену ст. 214 КПК України (після подання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) за заявою ОСОБА_3 , про вчинення кримінального правопорушення від 10 червня 2020 року (отримано канцелярією Дніпровського УП ГУНП в м. Києві 11 червня 2020 року) в строки визначені ст. 214 вказаного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.

В задоволенні вимоги щодо направлення повідомлення до суду про виконання ухвали відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя