Постанова

від 10.06.2020 по справі 925/748/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа№ 925/748/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Юпітер"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 10.09.2019 (повний текст складено 15.09.2019)

у справі № 925/748/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи"

до Приватного підприємства "Юпітер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Юпітер" (далі - відповідач, скаржник) про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" права власності на земельну ділянку площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, розташовану в м. Шпола, Шполянського району, Черкаської області по вул. Соборній, 138.

Позов обґрунтовано обставиною придбання позивачем нерухомого майна на вказаній земельній ділянці та ст. 120 ЗК і ст. 377 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 позов задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі" право власності на земельну ділянку площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, розташовану в м. Шпола, Шполянського району, Черкаської області по вул. Соборна, 138.

Стягнуто з Приватного підприємства "Юпітер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі" 4 967,62 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Юпітер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи при цьому, що суди вищих касаційних інстанцій неодноразово звертали увагу судів першої та апеляційнї інстанції на неприпустимість однобокого застосування положено ч. 1 ст. 120 ЗК України, та необхідності застосування всіх частин вказаної статті Земельного кодексу в сукупності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 - залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

11.11.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана квитанція 0.0.1514948938.1 від 06.11.2019, на суму 7451,44 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4652/19 від 18.11.2019 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/748/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.11.2019 для розгляду справи № 925/748/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2010) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19. Призначено справу до розгляду на 23.01.2020.

20.01.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 на 05.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/748/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.02.2020 для розгляду справи № 925/748/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко А.І.,Яковлєв М.Л.

04.02.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останній просить зупинити провадження у справі №925/748/19 до вирішення Господарським судом Черкаської області справи №925/1312/19 про застосування наслідків неукладеного договору та скасування державної реєстрації.

04.02.2020 від третьої особи через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі № 925/748/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2020.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 18.03.2020, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", про час та дату наступного судового засідання ухвалено повідомити додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 10.06.2020.

09.06.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.06.2020 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.06.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі № 925/748/19 залишити без змін.

Третя особа в судове засідання 10.06.2020 не з`явилася.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи та її повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/748/19 до вирішення Господарським судом Черкаської області справи №925/1312/19 про застосування наслідків неукладеного договору та скасування державної реєстрації, колегія суддів вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не вбачається об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №925/1312/19.

В судовому засіданні 10.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004 ЗAT "Метровагонмаш" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 468373 від 30.03.2004, яким за вказаним товариством було зареєстроване право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин на вул. Леніна, 138 м. Шпола, до складу якого входила автозаправочна станція (далі-АЗС) площею 34,3 кв.м.

ЗАТ "Метровагонмаш" 31.03.2004 продало вказану АЗС Приватному підприємству "Юпітер" за договором купівлі-продажу нежилого приміщення.

Право власності на вказану АЗС було зареєстроване 05.04.2004 за ПП "Юпітер".

Рішенням від 15.12.2005 № 26-33/13 вирішено продати у власність ПП Юпітер земельну ділянку площею 0,1980 га по вул. Леніна, 138 в м. Шпола під існуючу АЗС. З преамбули даного рішення вбачається, що при його прийнятті Шполянська міська рада виконувала Укази Президента України "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19 січня 1999 року N 32/99 та Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності від 12.07.1995 №608/95.

Указом №32/99 від 19 січня 1999 року, який був чинним на час прийняття вказаного рішення Шполянської міської ради та укладення із відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2006, передбачено запровадження продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності. Об`єктами купівлі-продажу відповідно до цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України. Земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об`єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці ( п. 1,2,6 Указу).

Водночас Указом №608/95 від 12.07.1995 передбачено, що громадяни та юридичні особи України, у статутному фонді яких відсутня будь-яка частка майна, що перебуває у загальнодержавній власності, мають право на приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності. Продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення у приватну власність проводиться виконавчим комітетом Ради за ціною, розрахованою за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України і затвердженою відповідною місцевою державною адміністрацією, та з урахуванням експертної оцінки цієї земельної ділянки. У разі проведення приватизації на конкурентних засадах ціна ділянки визначається як стартова.

Відповідач надав суду копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2006 з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,1980 га несільськогосподарського призначення за адресою Черкаська обл ., м. Шпола, вул. Соборна, 138 була продана відповідачу із земель, що знаходилися у віданні Шполянської міської ради.

Рішенням суду у справі № 925/1831/14, що набрало законної сили, визнано нечинним рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 422755 від 19.10.2009, що було видане взамін свідоцтва від 30.03.2004 про право власності на майно за адресою м . Шпола, вул . Леніна , 138 , які оформлені на Шполянський завод запасних частин ЗАТ "Метровагонмаш" та ЗАТ "Метровагонмаш". Судом встановлено, що оскільки об`єкт нерухомості - автозаправна станція по вул. Леніна, 138 у м. Шпола вибув з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України - не з його волі, це майно має бути витребувано із чужого незаконного володіння добросовісного набувача ПП "Юпітер" та підлягає поверненню на користь держави в особі Фонду державного майна України в порядку ст. 388 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/740/17 від 05.09.2017 вирішено витребувати у Приватного підприємства "Юпітер" на підставі ст. 388 ЦК України було нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою Черкаська область , м. Шпола, вул. Леніна ( Соборна) 18 на користь Держави України в особі Фонду державного майна України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.17 рішення суду першої інстанції від 05.09.2017 залишено без змін.

За результатами виконання судового рішення у справі № 925/740/17 право власності на нежитлове приміщення автозаправної станції площею 35,8 кв.м. було зареєстровано за державою 05.06.2018, а 15.11.2018 РВ ФДМУ по Черкаській області прийняло рішення № 13О-МП про приватизацію об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлове приміщення автозаправної станції загальною площею 35,8 кв.м. за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Соборна, 138.

В подальшому 27.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - Продавець) по справі), в особі начальника відділу з питань приватизації Заставенко Євдокії Макарівни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (далі - Покупець, позивач по справі), в особі гр. Побережника Павла Володимировича , що діє на підставі довіреності укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлове приміщення автозаправочної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв.м (20600, Черкаська обл., м. Шпола, вул . Соборна, 138 ) за результатами електронного аукціону № UA-PS-2019-02-14-000050-1.

Відповідно до умов договору Продавець в особі представника зобов`язується передати у власність Покупцю, який єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні зі зниженням стартової ціни № UA-PS-2019-02-14-000050-1 об`єкт малої приватизації державної власності у вигляді окремого майна - нежитлове приміщення автозаправочної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв.м (20600, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Соборна, 138).

Право власності на проданий об`єкт приватизації, зареєстровано за державою в особі Фонду державного майна України, та підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2018, індексний номер витягу 126768959, виданого Державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, номер запису про право власності: 26512873, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571132071257.

Об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,1980 га; кадастровий номер 7125710100:01:004:0478; цільове призначення: 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка належить на праві власності приватному підприємству "Юпітер" (ідентифікаційний код юридичної особи 21386311) (п. 1.1. Договору).

Позивач зареєстрував за собою право власності на придбане нежитлове приміщення автозаправної станції, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2019.

Таким чином, на даний час право власності позивача на нежитлове приміщення автозаправочної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв.м за адресою Черкаська обл., м. Шпола, вул. Соборна, 138 належним чином підтверджено згаданим договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та державною реєстрацією прав позивача на цей об`єкт нерухомості.

Позивач доводить, що з моменту набуття права власності на нежитлове приміщення автозаправної станції, розташованої в м. Шпола, Черкаської області , по Соборній, 138, до позивача одночасно перейшло право власності на всю земельну ділянку площею 0,1980 га, на якій воно розміщене за цією ж адресою в силу прямої норми ст. 120 Земельного Кодексу України.

Позивач 31.05.2019 звернувся з листом до відповідача в якому просив забезпечити внесення до Державного земельного кадастру відомостей про припинення права власності Відповідача на вказану вище земельну ділянку для подальшої реєстрація права власності на земельну ділянку за собою.

Відповідач у відповідь на це звернення листом № 37 від 10.06.2019 повідомив, що не може ні відхилити ні виконати вимоги позивача, бо потребує додаткової інформації з приводу підстав придбання позивачем майна та його відношення до земельної ділянки площею 1980 кв.м. та земельної ділянки площею 35,8 кв.м під приміщенням, з чого і виник спір між сторонами.

Відповідач також надіслав позивачу комерційну пропозицію № 1 про укладення договору оренди земельної ділянки від 06.07.2019, в якій вимагає забезпечити явку уповноваженої особи позивача для укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення автозаправної станції площею 35,8 кв.м. Одночасно відповідач вказав, що вартість одного квадратного метра оренди не може складати менше 463,00 грн. з ПДВ в день.

З Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, розташована в м. Шпола, Шполянського району, Черкаської області по вул. Соборна, 138, в даний час належить на праві приватної власності ПП "Юпітер" і з кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що на ній розміщується лише один об`єкт нерухомості - саме те приміщення АЗС, яке придбав позивач.

Отже, з матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомого майна, індивідуально знаходиться на земельній ділянці площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, яка попередньо отримана у власність ПП "Юпітер" у 2006 році саме під цей об`єкт нерухомості і саме в такій площі.

Спірна земельна ділянка на час набуття позивачем права власності на об`єкт АЗС і на час розгляду справи є повністю сформованим та ідентифікованим самостійними ознаками об`єктом цивільних відносин. Їй присвоєно кадастровий номер і внесено відомості до ДЗК. На цій земельній ділянці розміщено лише один об`єкт нерухомості - приміщення АЗС, що вбачається з додатку до витягу з ДЗК.

Після повернення вказаного об`єкта у державну власність відповідач та третя особа ніяким чином не вирішували питання землекористування під приміщенням АЗС, про що вказано у засіданні представниками цих осіб.

Відповідач також не споруджував та не реєстрував право власності на інші об`єкти нерухомості на спірній земельній ділянці, які вимагають обов`язкової їх прив`язки до земельної ділянки для їх подальшого обслуговування і використання.

Правовою підставою позову позивачем вказано положення ст. 120 Земельного Кодексу України, у відповідності до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2).

Аналогічні положення містить і ст. 377 ЦК України - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Позивач просить застосувати для задоволення позову саме ч. 1 ст. 120 ЗК України про перехід до нього права власності на земельну ділянку під придбаним окремим нерухомим майном, оскільки ця земельна ділянка і на час придбання нерухомого об`єкта і на час вирішення спору перебуває у власності відповідача. Позивач вказує, що обставина перебування спірної земельної ділянки саме у власності відповідача виключає застосування до правовідносин сторін ч. 2 ст. 120 ЗК України про перехід до нового власника нерухомого майна права оренди земельної ділянки.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці по вул. Соборній, 138 позивач придбав в процесі приватизації державного майна, що є окремим об`єктом. Тому в даному випадку підлягає застосуванню ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про приватизацію державного і комунального майна" (а не ст. 120 ЗК і ст. 377 ЦК України) і позивач має право лише на оформлення договору оренди на користування земельною ділянкою із відповідачем, як із її власником.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався тим, що вся спірна земельна ділянка площею 0,1980 га була сформована для її продажу відповідачу у 2006 році при наявності на ній лише одного об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення автозаправної станції), який в подальшому придбав позивач як об`єкт приватизації; на земельній ділянці немає інших зареєстрованих об`єктів нерухомого майна яким слід забезпечити принцип нерозривної цілісності об`єкта та земельної ділянки під ними; на спірній земельній ділянці немає ніяких зданих в експлуатацію об`єктів, пов`язаних із земельною ділянкою (доказів про їх наявність суду не надано); відповідач не провів розподіл спірної земельної ділянки для виділення під придбаний позивачем об`єкт нерухомості окремої частини земельної ділянки, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів правомірність своїх позовних вимог та наявність підстав для визнання за собою права власності на всю земельну ділянку, яка формувалася під наявність на ній окремого об`єкта нерухомості, який в даний час належить позивачу.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов`язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті рішення від 15.12.2005 №26-33/13 Шполянська міська рада керувалася Указами Президента України "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19 січня 1999 року N 32/99 та Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності від 12.07.1995 №608/95.

Указом №32/99 від 19 січня 1999 року, який був чинним на час прийняття вказаного рішення Шполянської міської ради та укладення із відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2006, передбачено запровадження продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності. Об`єктами купівлі-продажу відповідно до цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України. Земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об`єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці ( п. 1,2,6 Указу).

Водночас Указом №608/95 від 12.07.1995 передбачено, що громадяни та юридичні особи України, у статутному фонді яких відсутня будь-яка частка майна, що перебуває у загальнодержавній власності, мають право на приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Проаналізувавши вищезазначені Укази Президента України, а також зміст рішення Шполянської міської ради від 15.12.2005 №26-33/13, судова колегія дійшла до переконання, що Шполянською міською радою було вирішено продати земельну ділянку ПП Юпітер площею 0,1980 га по вул. Леніна, 138 в м. Шпола під існуючу АЗС, а також для ведення підприємницької діяльності.

Також судова колегія звертає увагу, що п. 10.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2006 сторони передбачили, що рішення Шполянської міської ради від 15.12.2005 №26-33/13 є невідємною частиною договору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків щодо того, що земельна ділянка площею 0,1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, яка попередньо отримана у власність ПП "Юпітер" у 2006 році саме та лише під цей об`єкт нерухомості і саме в такій площі.

Водночас судова колегія звертає увагу, що Указом №608/95 від 12.07.1995 передбачено, що громадяни та юридичні особи України, у статутному фонді яких відсутня будь-яка частка майна, що перебуває у загальнодержавній власності, мають право на приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, без прив`язки до об`єкту який знаходиться на цій земельній ділянці.

Відповідно до положень статей 21 , 24 , 41 Конституції України , як норм прямої дії, статей 319 , 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

В свою чергу, статтею 41 Конституції України , яка містить норми прямої дії, імперативно встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Стаття 1 протоколу №1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, встановила чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. - умови, передбачені законом ) чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України , так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Отже, при вирішенні судового спору, який виник між позивачем та відповідачем, у даному випадку саме на суд, як орган державної судової влади, покладено обов`язок оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що по-перше, існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності відповідача так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості - судом першої інстанції під час вирішення спору не встановлені, і позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх позовних вимог в розумінні вимог ст.ст 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України , - належними та допустимими доказами наведені обставини не доведено.

Проте, наведена обставина не була врахована судом першої інстанції під час вирішення спору і винесення оспорюваного рішення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено і ту обставину, що припинення права власності відповідача на належну йому земельну ділянку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні про задоволення позову зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності позивачем обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, зроблені місцевим господарським судом висновки не відповідають обставинам справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального права, що є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2019 у справі №925/748/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі" (21018, м. Вінниця, вул. М.Литвиненко-Вольгемут, буд. 31/А, код 39189072) на користь Приватного підприємства "Юпітер" (20600, Черкаська обл., Шполянський район, м. Шпола, вул. Героїв Крут, буд. 66-Ж, код 21386311) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня) 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/748/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 17.06.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв