Постанова від 17.06.2020 по справі 910/9703/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Справа№ 910/9703/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Поляк О.І.

Алданової С.О.

при секретарі Рибчич А.В.

За участю представників:

від учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020, повний текст якої складений та підписаний 11.02.2020, про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства Українська залізниця на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І.

у справі № 910/9703/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лемтранс

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 103 675,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60681061 про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019 та скасувати вказану постанову.

Подана скарга мотивована тим, що пунктом 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , який набрав чинності 20.10.2019, встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі й щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із відповідача, а відтак, всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20.10.2019, у тому числі і ВП 60681061, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020, повний текст якої складений та підписаний 11.02.2020, у справі № 910/9703/19 у задоволенні скарги Акціонерного товариства Українська залізниця на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. відмовлено повністю оскільки при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 60681061 від 22.11.2019 державним виконавцем не було порушено приписів Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Суд першої інстанції, проаналізувавши п. 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , дійшов висновку про те, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Закону були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , за винятком: стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, проте рішенням суду у цій справі стягнено грошові кошти, а отже, заборона вчинення виконаних дій, встановлена Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , не поширюється на виконання рішення у справі № 910/9703/19 про стягнення грошових коштів.

Крім того, суд першої інстанції врахував те, що:

- скаржником оскаржуються дії та постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019, у той час як винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення;

- доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно або кошти АТ Українська залізниця , або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні № 60681061, матеріали справи не містять;

- наявність постанови про відкриття виконавчого провадження не позбавляє державного виконавця права в подальшому виносити постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або про закриття виконавчого провадження в порядку та випадках, встановлених законом;

- чіткий перелік випадків, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, встановлений ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , проте у вказаній статті відсутня така підстава, як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Не погоджуючись з ухвалою, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60681061 про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорювана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції зі скаргою, зазначивши також про помилкове тлумачення судом першої інстанції положень Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації щодо того, що заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання рішень про стягнення грошових коштів.

Крім того, апелянт зазначив про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є виконавчою дією, яка має наслідки обов`язковості виконання примусових заходів, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 справа № 910/9703/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Алданова С.О.

Ухвалою від 03.03.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Алданова С.О.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.03.2020;

- роз`яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 910/9703/19 до розгляду на 25.03.2020 о 12:45;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

13.03.2020 від позивача у справі № 910/9703/19 ТОВ Лемтранс надійшов відзив № 256 від 12.03.2020 на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 без змін, пославшись на те: що державний виконавець, дослідивши заяву про примусове виконання рішення та виконавчий документ, вірно дійшов висновку про відсутність підстав повертати виконавчий документ без прийняття його до виконання; що поверненню виконавчого документа стягувачу згідно підстав, зазначених у ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , на яку посилається відповідач у обґрунтування скарги, передує відкриття виконавчого провадження, а отже - винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення з боржника грошових коштів. При цьому, позивач повідомив суду, що після подання скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 відповідач виконав рішення суду, перерахувавши кошти в розмірі 105 596,52 грн. на поточний рахунок стягувача.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

З огляду на вказані обставини, ухвалою від 19.03.2020 учасників справи повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 не відбудеться 25.03.2020, а про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою від 13.04.2020 справу призначено до судового розгляду на 20.05.2020 о 15:00.

18.05.2020 до суду від апелянта надійшло клопотання, в якому апелянт, з посиланням на те, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 карантин продовжено до 22.05.2020, та у зв`язку з запровадженням карантину в м. Дніпрі, просив відкласти розгляд справи на строк карантину.

Ухвалою від 20.05.2020 на часткове задоволення клопотання Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця розгляд апеляційної скарги відкладено до 17.06.2020 о 12:10.

17.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги від 16.06.2020 та заява про зупинення провадження у справі від 16.06.2020.

Вказані документи підписані представником відповідача адвокатом Кострибою Т.В., а в додатках до них зазначено про додання документів, які підтверджують повноваження представника відповідача.

Водночас документів, які підтверджують наявність у адвоката Костриби Т.В. повноважень на представництво інтересів АТ Укрзалізниця , до вказаних пояснень та клопотання додано не було, що підтверджується Актами № 910/9703/19/09.1-26/233/20 від 17.06.2020 та № 910/9703/19/09.1-26/232/20 від 17.06.2020.

Матеріали справи також не містіть доказів, які підтверджують наявність у адвоката Костриби Т.В. повноважень на представництво інтересів АТ Укрзалізниця .

За таких обставин, колегія суддів не приймає до розгляду вказані письмові пояснення до апеляційної скарги від 16.06.2020 та заяву про зупинення провадження у справі від 16.06.2020.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Станом на 17.06.2020 до суду інших відзивів, клопотань та заперечень не надходило.

Учасники судового процесу представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лемтранс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення збитків в сумі 103 675,52 грн., пов`язаних з розукомплектуванням під час перевезення відповідачем вагонів позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/9703/19 позовні вимоги задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено збитки в сумі 103 675,52 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн., разом 105 596,52 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 15.10.2019 видано відповідний наказ (а.с. 348), (далі - Наказ), який позивачем пред`явлено до виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Відділ ДВС).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019, винесеною державним виконавцем Відділу ДВС Коваль Л.І. (далі - Постанова), відкрите виконавче провадження з виконання Наказу (ВП № 60681061).

Звертаючись до суду зі скаргою, відповідач просить визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС Коваль Л.І. в частині винесення Постанови, яку просить скасувати.

Суд першої інстанції у задоволенні скарги відмовив повністю, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату винесення Постанови).

Статтею 1 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1) п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ Про виконавче провадження .

Виконавчий документ може бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби як до прийняття його до виконання, так і після прийняття - на підставі відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Наведений перелік є вичерпним.

Відповідачем не доведено наявності жодної з обставин, на підставі яких згідно з законом державний виконавець Відділу ДВС мав повернути Наказ стягувачу без прийняття до виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення державним виконавцем Відділу ДВС стягувачу виконавчого документу у справі № 910/9703/19 - Наказу без прийняття його до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 13 ЗУ Про виконавче провадження встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, виконавче провадження, за умови відсутності у державного виконавця підстав для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, має бути відкритим шляхом винесення відповідної постанови.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Наказу державний виконавець Відділу ДВС діяв в порядку та в межах, встановлених спеціальним виконавчим законодавством.

Підстави для визнання вказаних дій неправомірними відсутні, що виключає і скасування прийнятої державним виконавцем Відділу ДВС спірної Постанови.

Також слід зазначити про таке.

20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (далі - ЗУ № 145-IX ), на п. 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення якого посилається відповідач у обґрунтування скарги.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 145-IX забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

На день набрання чинності ЗУ № 145-IX (20.10.2019) відповідач був включений до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , а відтак, на нього поширюється дія вказаного Закону.

Апелянт вважає, що з дати набрання чинності ЗУ № 145-ІХ всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20.10.2019, в тому числі ВП 60681061, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню відповідним стягувачам на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів вважає вказану думку апелянта помилковою.

Так, відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Тобто, згідно з нормою п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається виконавцем, якщо має місце певна заборона, встановлення якої законом виключає можливість виконання відповідного рішення.

Однак, колегія суддів вважає, що в спірному випадку встановлена пунктом 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ № 145-IX заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, не виключає можливість виконання судового рішення у справі № 910/9703/19.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що вказаним законом не заборонено звертати стягнення на грошові кошти, в тому числі і Акціонерного товариства Українська залізниця .

Вказаний висновок підтверджується позицією Міністерства юстиції України, викладеною у листі № 35/20.4.2/-20 від 13.01.2020, де вказано:

…в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №145-ІХ, законодавцем було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений в Конституції України та в Законі України, так і необхідністю збереження об`єктів державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства - грошові кошти та товари. .

Викладене вище спростовує доводи скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - Акціонерного товариства Українська залізниця у виконавчому провадженні № 60681061.

За таких обставин, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/9703/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , не поширюється на виконання рішення у цій справі № 910/9703/19.

Крім того, слід зазначити таке.

Статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідній її частині, передбачено таке: Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом...

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції наголошено, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року у справі Ромашов проти України Європейський суд при вирішенні спору виходить із принципу, що держава несе відповідальність за невиконання судового рішення; що державна виконавча служба несе відповідальність за виконання виконавчого провадження, яке порушила; що виконавче провадження становить невід`ємну частину судового розгляду.

За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва 24.09.2019 у справі № 910/9703/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства Українська залізниця про визнання неправомірними дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60681061 про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу та про скасування вказаної постанови.

Стаття 339 ГПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами статті 343 ГПК України:

- за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1);

- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства Українська залізниця на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. залишається без змін, оскільки правові підстави для скасування відсутні, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця залишається без задоволення як безпідставна.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/9703/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9703/19.

Повний текст постанови складено: 18.06.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.І. Поляк

С.О. Алданова