Постанова

від 16.06.2020 по справі 924/4/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа №924/4/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м.Славута Хмельницької області

про стягнення 54 215,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.ч.2, 10 ст.270, ч.13 ст.8 та ч.3 ст.252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 задоволено частково позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Славутське лісове господарство" про стягнення 54215,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Стягнуто з Державного підприємства "Славутське лісове господарство" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 21686,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні, суд обмежився самим лише посиланням на відсутність негативних наслідків для позивача, без дослідження та конкретизації доказів, які могли б підтвердити даний висновок. Застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України було формальним, що в свою чергу прямо суперечить приписам цих же статей, а також ст.74 ГПК України.

Зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення Господарський суд Хмельницької області не мав. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/13414/15, №905/3461/15 та постановах Верховного Суду №906/434/17, №914/2339/17.

Також, зазначає. що ст.6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, господарський суд може здійснювати свої повноваження виключно в межах Конституції України та законів України. Якщо Законом України Про залізничний транспорт визначено, що розрахунки за штрафи здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, яким в свою чергу чітко визначено його розмір, то зменшення такого штрафу є виходом суду за межі своїх повноважень.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 в частині зменшення штрафу; задовольнити позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця у повному обсязі; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Також просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2020р. поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20, відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20. Запропоновано відповідачу у строк - до 15.05.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачам.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена Державному підприємству "Славутське лісове господарство" на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 30000, Хмельницька обл., місто Славута, вул.Кузовкова, 1, та була отримана представником відповідача (Римарук) 27.04.2020р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 111).

При цьому, відповідач не скористався правом, передбаченим ст.263 ГПК України, подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

04.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" та державним підприємством "Славутське лісове господарство" укладено договір про надання послуг №04/01-19/ЛЕ, за умовами якого ТОВ "Лотівка Еліт" взяло на себе зобов`язання з надання послуг, пов`язаних із зважуванням вагонів та вантажів ДП "Славутське лісове господарство".

На виконання умов договору №04/01-2019/ЛЕ від 04.01.2019р. у липні 2019 року ТОВ "Лотівка Еліт" надано відповідачу послуги зі зважування залізничних вагонів на суму 9000,00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №844 від 31.07.2019р.).

Відповідно до протоколу зважування лісних вантажів ДП "Славутський лісгосп" від 03.07.2019р., вага вагону №60048055 становить 59 150 кг.

Із технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки - вагонних ваг, станція Славута-1, власник ваг - ТОВ "Лотівка Еліт" вбачається, що ваги 24.07.2019р. перевірено та вони придатні до використання.

Як вбачається із накладної №34070565 від 04.07.2019р., ДП "Славутський лісгосп" відправлено зі станції Славута-1 Південно-Західної залізниці на станцію Ароматна Придніпровської залізниці вантаж масою 59 150 кг у вагоні №60048055.

11.07.2019р. працівниками станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/161/3 про те, що у накладній №34070565 від 04.07.2019р. невірно вказана маса вантажу. Зокрема, при зважуванні вагону №60048055 в статичному режимі, з повною зупинкою та розщепленням, у присутності ДС ОСОБА_1 АРВ Плітченко, приймальника поїздів Кокошинської, на справних вагонних 150-ти тонних електронно-тензометричиних вагах виявлено, що маса вантажу є меншою ваги, вказаної в документах, на 5 650 кг.

Акт підписано начальником станції Цап Д.М., АРВ Плітченко І.П. та приймальником поїздів Кокошинською В.М.

Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1328, згідно якого комісією у складі: ДС - Цап Д.М., приймальника поїздів Кокошинською В.М ОСОБА_2 та АРВ Плітченко І.П., проведено перевірку маси вантажу у вагоні №60048055, накладна №34070565. Фактична маса брутто вагона склала 75500 кг, тара вагона з ПД 23000 кг, маса вантажу нетто за ПД 59 150 кг. Фактична маса вантажу нетто 53500 кг, що менше документу на 5 650 кг.

Відповідно до виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості від 08.05.2019р., у вагоні №60048055 виявлено різницю між вагою по документах та фактичною в сторону зменшення на 5 650 кг.

Матеріали справи містять технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки №14 на вагонні ваги (станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, власник ЗВВТ Дніпровська дирекція залізничних перевезень), згідно якого 29.06.2019р. проведено перевірку ваг, дата наступної перевірки - не пізніше 29.12.2019р.

Першим заступником начальника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 16.08.2017р. затверджено посадову інструкцію начальника станції Нижньодніпровськ - Вузол (позакласної) Цап Д.М.

02.03.2016р. начальником станції Нижньодніпровськ - Вузол Цап Д.М. затверджено робочу інструкцію агента з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. У п.п.1, 15, 16, 18, 20 розділу 2 інструкції передбачено, що Плітченко І.П. складає комерційні акти по виявленим випадкам несхоронних перевезень вантажу, який прибуває призначенням на станцію Нижньодніпровськ - Вузол (комісійна видача вантажу); з пункту перевантаження (перевірка стану вантажу); роз`єднання вантажів від документів, тощо; виконує зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі згідно Технологічного процесу ПКО станції; за результатами перевірки складає акти загальної форми ГУ-23 на вагони, в яких виявлено наднормативну нестачу або надлишок вантажу; складає актові матеріали по застосуванню ст.122 Статуту залізниці України та надає його в Тех.ПД, ДНМ; у разі необхідності реєструє результати зважування у журналі форми ГУ-78.

Начальник станції Нижньодніпровськ - Вузол наказом №8 від 03.01.2019р. "Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти" призначив відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, в тому числі, приймальника поїздів Кокошинську В.М.

Відповідачем видано довідку №29 від 23.01.2020р. про те, що підприємство знаходиться в важкому фінансовому стані.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Державного підприємства "Славутське лісове господарство" про стягнення 54215,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з частиною 1 статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

На підставі статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року за №644 затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року за №644, а саме пунктом 1.1 розділу Правил оформлення перевізних документів передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту залізниць України, пунктом 5 розділу Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Отже, на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

У додатку 3 розділу Правил оформлення перевізних документів оформлення перевізних документів визначено, що п. 24 накладної заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року за №442, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заповнено залізничну накладну №34070565 від 04.07.2019 року на перевезення зі станції Славута-1 Південно-Західної залізниці до станції Ароматна Придніпровської залізниці вантажу у вагоні №60048055 масою 59 150 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Абзац 5 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує статтю 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Із листа №271 від 05.09.2019 року вбачається, що по станції Славута-1 Південно - Західної залізниці зважування вагону №68820760 працівниками станції та контрольне зважування не здійснювалось.

У пункті 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Тоді як Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В подальшому, на станції призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 11.07.2019 року агентом з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. здійснено контрольне зважування вагону №60048055, про що внесено дані у Книгу обліку контрольних зважувань та перевірки кількості, та виявлено, що вага вантажу, яка вказана у накладній, є більшою на 5 650 кг від фактичної ваги.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічна норма міститься у статті 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Підставою для накладення на Вантажовласника відповідальності згідно статті 122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17).

По прибуттю вантажу на станцію призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі проведеного контрольного зважування складено комерційний акт від 11.07.2019 року №450003/161/3, який підписано начальником станції ОСОБА_3 , приймальником поїздів ОСОБА_4 В. ОСОБА_5 та агентом з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 10 Правил складання актів на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018р. у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018р. у справі №916/1993/17, від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17.

Як зазначалося вище, акт №450003/161/3 від 11.07.2019р. підписано начальником станції ОСОБА_6 Д. ОСОБА_5 , особою, яка здійснювала зважування - ОСОБА_7 , а також приймальником поїздів Кокошинською В.М., яку наказом №8 від 03.01.2019 року начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол визначено відповідальною особою, яка має право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Відтак, комерційний акт №450003/161/3 від 11.07.2019р. підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п.10 Правил складання актів. Вказаним вище також спростовуються відповідні заперечення ДП "Славутське лісове господарство". Аналогічно надані ДП "Славутське лісове господарство" докази укладення із ТОВ "Лотівка Еліт" договору про надання останнім послуг зі зважування вагонів та технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки не спростовують обставин, встановлених 11.07.2019р. станцією призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час контрольного зважування вагону №60048055.

Стосовно природної втрати маси вантажу, на які посилається відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із наданого наукового роз`яснення не вбачається можливість встановити втрату маси вантажу, що перевозився у вагоні №60048055, на 5650 кг по причині природного сушіння, тому вказане заперечення також не спростовує факту невірного зазначення у транспортній накладній №34070565 вантажовідправником маси вантажу.

Стаття 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із статтею 32 цього Статуту покладає на Вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.

Так, статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт внесення ДП "Славутське лісове господарство" невірних відомостей у залізничну накладну №34070565 від 04.07.2019р. щодо маси вантажу, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, яка становить, згідно п.31 транспортної накладної №34070565, 10 843,00 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, вважає обгрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 54215,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу (10 843,00грн.*5).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов ДП "Славутське лісове господарство" просило суд першої інстанції зменшити розмір штрафу до 1000,00 грн. відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, враховуючи, що вага вантажу, зазначена відповідачем у накладній, є більшою від фактичної, що унеможливило спричинення будь-яких негативних наслідків для позивача, дійшов висновку про зменшення розмір штрафу до двох провізних плат у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, а саме - 21686,00грн.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті вищезгаданого, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що штраф відповідно до статті 118 Статуту стягується у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі №914/2339/17, від 27.03.2020р. у справі №917/500/19 та постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020р. у справі №924/3/20, від 31.03.2020р. у справі №903/729/19, від 09.12.2019р. у справі №903/609/19.

Отже, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, тобто має місце не порушення зобов`язання з боку відповідача, а порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов`язана зі збитками залізниці, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.

В свою чергу посилання відповідача на скрутне матеріальне становище підприємства, також не є достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки.

Слід зазначити, що відповідач на підтвердження свого фінансового стану надано тільки фінансові документи, а саме: довідки про рахунок і залишок коштів в АТ КБ Приватбанк станом на 13.01.2020р., 14.01.2020р., 15.01.2020р. та відповідну довідку №29 від 23.01.2020р. підписану в.о.директора та Гол.бухгалтером підприємства, однак судова колегія апеляційної інстанції констатує, що фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника, а не лише АТ КБ Приватбанк станом на 13.01.2020р., 14.01.2020р., 15.01.2020р., а також за умови надання достовірної інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відповідного клопотання. Боржником не надано зазначених вище документів, що спростовує твердження боржника щодо перебування його у важкому фінансовому становищі.

Крім того, зазначена відповідачем у залізничній накладній вага вантажу, яка є більшою від фактичної, не є тією винятковою обставиною, що надає суду право на зменшення відповідного розмірі штрафу передбаченого Статутом залізниць України за умови невірного визначення маса вантажу, як у більшу, так і у меншу сторону.

Поряд з цим, зменшуючи розмір штрафу з 54215,00 грн. (5-ти кратний розмір провізної плати) до 21686,00 грн. (2-о кратний розмір провізної плати) суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування чому штраф зменшено саме на 60%.

Враховуючи, що спірний штраф нарахований за порушення відповідачем порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не пов`язана зі збитками залізниці, апеляційний господарський суд вважає суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір штрафу.

Відповідно до вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справі та правову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача та, відповідно, зменшення заявленого до стягнення штрафу. Вказане є передумовою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивача про неповне з`ясування обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині зменшення судом розміру штрафу знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при ухваленні рішення в частині зменшення розміру штрафу місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, а висновки, що викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 підлягає задоволенню, а вказане рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача - Державне підприємство "Славутське лісове господарство".

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині вимог задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Славутське лісове господарство" (30000, Хмельницька область, м.Славута, вул.Кузовкова, буд.1, код ЄДРПОУ 00993314) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, буд. 108, код ВП 40081237) 32529,00 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень 00 коп.) - штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

В іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. у справі №924/4/20 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача - Державне підприємство "Славутське лісове господарство".

Стягнути з Державного підприємства "Славутське лісове господарство" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Кузовкова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00993314) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, буд. 108, код ВП 40081237) 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.06.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.