Рішення

від 16.06.2020 по справі 906/1267/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1267/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Архангельська Ю. С., довіреність №24-12-2019-1 від 24.12.2019;

від відповідача: Андрійчук Л. І., довіреність №958 від 30.12.2019;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту"

до Дочірнього підприємства "Пропан"

про стягнення 807 200,98 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту" звернулося до господарського суду із позовом до Дочірнього підприємства "Пропан" про стягнення 807 200,98грн, із яких: 517 643,52грн основного боргу, 88 315,82грн пені, 156 203,14грн інфляційних втрат, 45 038,50грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №02/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого 27.02.2017 товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 04.12.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020.

08.01.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 62-72).

Ухвалою суду від 09.01.2020 підготовче засідання відкладено на 04.02.2020.

15.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 82-96).

Ухвалою суду від 04.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження; відкладено розгляд справи на 03.03.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження; відкладено розгляд справи на 06.04.2020.

30.03.2020 до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення від 26.03.2020.

Ухвалою суду від 06.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1267/19 до судового розгляду по суті на 06.05.2020.

Ухвалою суду від 06.05.2020 відкладено розгляд справи по суті на 02.06.2020.

В судовому засіданні 02.06.2020 оголошено перерву до 14:30год 16.06.2020.

16.06.2020 представником відповідача подано до суду заяву щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту" (позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Пропан" (відповідач, покупець) укладено договір №02/15 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Договір) (а.с.9-14), за умовами п 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - Товар , відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод до нього.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями. Об`єм, асортимент (найменування, марка Товару), ціна, базис поставки, терміни і умови транспортування визначаються відповідною Додатковою угодою до цього Договору, надалі Додаткова угода . Така Додаткова угода узгоджується Сторонами та після її підписання є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2. договору).

За умовами п.п. 2.2.1. покупець зобов`язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений Постачальником Товар та відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням Товару.

Відповідно до п.3.1. договору кількість Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем в рамках кожної Додаткової угоди, фіксується Актами приймання-передачі Товару. В разі, якщо кількість Товару, передана за Додатковою угодою є меншою або більшою, ніж встановлена в Додатковій угоді, то кількість Товару визначається на підставі Актів приймання-передачі. Поставка меншої або більшої кількості Товару не вважається порушенням умов Договору з боку Постачальника.

Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця з дати підписання акту приймання-передачі Товару, якщо інше не передбачене в Додатковій угоді до Договору. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в Акті прийому-передачі Товару (п.3.3. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що Покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачене Додатковою угодою.

Покупець протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі, перераховує Постачальникові суму, якої бракує в разі недостатності для покриття вартості відвантаженого об`єму (п.6.8. договору).

Згідно п.8.3. договору у разі невиконання Покупцем умов оплати вартості Товару та вартості витрат на його доставку, зазначених в Додаткових угодах до даного Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками Сторонами і діє до 31 грудня 2015 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору, жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Закінчення строку дії Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання (п.12.1. договору).

15.02.2017 сторонами підписано Додаткову угоду №112 до договору №02/15 від 05.01.2015, за умовами якої встановили строк поставки товару до 28.02.2017 включно та умови оплати у вигляді 100% попередньої оплати (а.с.15).

На виконання зобов`язань за Додатковою угодою №112 від 15.02.2017 до Договору, позивачем передано відповідачу скраплений газ у кількості 79,680 тонн, на загальну суму 1 474 080,00 грн. (у т.ч. ПДВ 245 680,00 грн.).

На підтвердження вказаного позивачем надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 018849, № 018850, № 018851, № 018852 (а.с.16-19) та видаткові накладні № 91 та № 92 від 27.02.2017 (а.с.20-21), акт приймання-передачі № 0000005 від 27.02.2017 (а.с.22).

Позивач вказує, а відповідач не заперечує, що вказану партію Товару оплачено відповідачем частково, на суму 956 436,48грн (згідно платіжного доручення від 29.03.2017), що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року - травень 2017 року (а.с.23-24).

Позивач вказує, що ним надіслано відповідачу лист-претензію №23-03-2019-Е-3 від 29.03.2019 про погашення у найкоротші строки заборгованості у розмірі 517 643,52грн (а.с.26). На підтвердження надіслання вказаної претензії позивачем надано копію опису цінного листа, фіскальний чек та накладну про відправку ДП Пропан за адресою: 12430, Житомирська обл., Житомирський район, с.Станишівка (до запитання) (а.с.89).

Відповіді на вказану претензію позивач не отримав, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення із відповідача 807 200,98грн, із яких: 517 643,52грн основного боргу, 88 315,82грн пені, 156 203,14грн інфляційних втрат, 45 038,50грн 3% річних.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 517 643,52грн основного боргу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Сторони вказують, що передачею товару без отримання 100% передоплати ними змінено умови договору в частині строків оплати товару.

Позивач зазначає, що відповідач на підставі ст.692 ЦК України зобов`язаний оплатити товар одразу після прийняття товаро-розпорядчих документів на нього.

В свою чергу відповідач зазначає, що строк виконання зобов`язання не встановлено, а тому застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої відповідач повинен виконати обов`язок з оплати товару у семиденний термін з дня пред`явлення вимоги.

Дослідивши умови договору, судом встановлено, що сторони необґрунтовано посилаються на необхідність застосування до спірних правовідносин ст.530, 692 Цивільного кодексу України та не застосовувати положення договору в частині строків оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Однак, після підписання акту приймання-передачі товару протягом 5 банківських днів покупець перераховує постачальнику суму, якої бракує в разі недостатності для покриття вартості відвантаженого об`єму (п.6.8. договору).

Оскільки у договорі чітко визначено умови оплати товару та можливість відстрочення оплати на 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі товару, суд вважає посилання сторін на необхідність застосування норм Цивільного кодексу України замість умов, передбачених договором, безпідставними.

Таким чином, зважаючи на положення п.6.1. та п.6.8. договору, суд вважає, що прострочення оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних від 27.02.2017, виникло після спливу 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі товару, а саме - 07.03.2017.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 517 643,52грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 517 643,52грн основного боргу.

4. Щодо вимоги про стягнення 88 315,82грн пені за період із 28.02.2017 по 28.08.2017.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов оплати вартості Товару та вартості витрат на його доставку, зазначених в Додаткових угодах до даного Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, варто зауважити, що під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача щодо стягнення пені й 3% річних строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, як свідчать матеріали справи, заборгованість із оплати товару виникла 07.03.2017. Тобто, позивач мав право нараховувати даний вид штрафних санкцій за період 07.03.2017 - 28.08.2017. При цьому, враховуючи вимоги ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що останнім пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовною вимогою щодо стягнення з відповідача пені в сумі 88315,82грн, тому відмовляє в її задоволенні за безпідставністю.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 45 038,50грн 3% річних за період з 28.02.2017 по 29.11.2019 та 156 203,14грн інфляційних втрат за період з березня 2017 року - жовтень 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Крім того, 3% річних не є штрафом, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Тому судом не береться до уваги заява відповідача про застосування строків позовної давності, передбачених п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимоги позивача про стягнення 3% річних.

Зважаючи на те, що заборгованість з оплати товару виникла 07.03.2017, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно якого судом встановлено, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 44 190,40грн 3% річних, із яких:

- нараховано на суму заборгованості 1 471 080,00грн за період із 07.03.2017 по 28.03.2017 - 2 665,46грн;

- нараховано на суму заборгованості 517 643,52грн за період із 29.03.2017 по 29.11.2019 - 41 524,94грн.

Суд відмовляє у стягненні 848,10грн 3% річних через неправильно визначений позивачем початок періоду їх нарахування.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Зважаючи на те, що заборгованість із оплати товару виникла 07.03.2017, березень 2017 року не може бути включено до розрахунку інфляційних втрат, оскільки заборгованість у даному періоді не існувала повний місяць.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою калькулятора інформаційно-пошукової системи "Ліга", враховуючи те, що інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць, суд зазначає, що заборгованість відповідача із інфляційних втрат складає 129 583,02грн за період із квітня 2017 - жовтня 2019.

Суд відмовляє у стягненні 26 620,12грн інфляційних втрат.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи неналежне виконання Дочірнім підприємством "Пропан" умов договору №02/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення із відповідача 691 416,94грн, із яких 517 643,52грн - основного боргу, 44 190,40грн - 3% річних, 129 583,02грн - інфляційних втрат.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 88 315,82грн пені, 848,10грн 3% річних, 26 620,12грн інфляційних втрат.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пропан" (12430, Житомирська обл., Житомирський район, с.Станишівка, ідентифікаційний код 30928236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту" (04071,м.Київ, вул.Спаська,5, ідентифікаційний код 33192027):

- 517 643,52грн - основного боргу;

- 44 190,40грн - 3% річних;

- 129 583,02грн - інфляційних втрат;

- 10 371,26грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.06.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)