ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.06.2020 м. Ужгород Справа № 907/830/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши позовну заяву Керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «ФреМакс» , с. Свобода Берегівського району та до Державного підприємства «Великолазівський» , с. Стрипа Ужгородського району про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
За участю представників:
прокурор - Романюк Діана Володимирівна, посвідчення № 053662 від 03.09.2019р.
від позивача - Костан Олександр Васильович, довіреність № 32-7-0.7-4/62-20 від 03.01.2020р.
від відповідача 1 - не з`явився
від відповідача 2 - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідачів про визнання недійсним на майбутнє договору №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва від 01.03.2016, укладений між Державним підприємством Великолазівський та товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс , а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс повернути земельні ділянки загальною площею 172 га, вартістю 55 040 000 грн., що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Великолазівський , посилаючись на порушення статуту Державного підприємства Великолазівський та вимог ч. 1 ст. 13 Конституції України, п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 93, ч.1. ст. 116 Земельного кодексу України, ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі .
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/830/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 907/830/19 призначено на 12 лютого 2020 р.
У судовому засіданні 12.02.2020 року судом оголошено перерву, відповідно до вимог п. 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України до 12.03.2020 року.
В судовому засіданні 12.03.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 березня 2020 р.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), відкладено розгляд справи по суті №907/830/19 в межах розумного строку.
27.05.2020 року ухвалою Господарського суду Закарпатської області розгляд справи по суті призначено на 03 червня 2020 року.
Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. При цьому прокурор стверджує, що оспорюваний договір на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва від 01.03.2016 є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам законодавства, а також не відповідає статтям 96, 116 ЗК і частині 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" щодо розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 ЦК і частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, що також надає підстави зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс повернути земельні ділянки загальною площею 172 га, вартістю 55 040 000 грн., що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Великолазівський з огляду на їх використання товариством без достатніх правових підстав.
Вказує на те, що Ужгородською місцевою прокуратурою в ході опрацювання інформації, наведеної в аудиторському звіті державного підприємства Великолазівський , встановлено факт порушення інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин в частині передачі у використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення під видом удаваних правочинів, що знаходяться у державній формі власності на території Ужгородського району Закарпатської області.
А саме, за доводами прокурора Державним підприємством Великолазівський за договором №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва від 01.03.2016 фактично передано Товариству з обмеженою відповідальністю ФреМакс у користування земельні ділянки загальною площею 172 га. На підтвердження зазначеного прокурор вказує, що оскаржуваний договір не містить ознак ні договору про надання послуг, ні договору підряду, а згідно пунктів 1.4, 1.5 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс фактично сплачує орендну плату за користування землею.
Крім того прокурор зазначає, що Державне підприємство Великолазівський будучи постійним користувачем, надаючи у користування сільськогосподарські угіддя, діяло неправомірно та у порушення вимог ст. 16 Закону України Про оренду землі , ст.ст.122, 124. 134 Земельного кодексу України, оскільки чинним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
Позивач Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, у поданих письмових поясненнях доводи прокурора підтримав повністю, просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Акцентує увагу на проведеній перевірці та встановлених порушеннях вимог законодавства.
Також позивач підтверджує, що питання користування земельною ділянкою для вирощування товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування, що фактично відбулося у цьому випадку; умови укладеного між сторонами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", за яким ТОВ ФреМакс на платній основі отримало право користування земельною ділянкою, а Державне підприємство Великолазівський отримувало плату за користування цією земельною ділянкою у вигляді отримання відповідного майна.
При цьому, позивач просить суд врахувати те, що Державне підприємство Великолазівський , взявши на себе певні права та обов`язки за оспорюваним договором, у порушення статті 116 ЗК і статті 4 Закону України "Про оренду землі" розпорядилася земельними ділянками, не маючи на це відповідних правових підстав і повноважень. Отже, за всіма ознаками оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач 1 товариство з обмеженою відповідальністю «ФреМакс» , с. Свобода Берегівського району відзиву по суті заявлених позовних вимог не подав, свого повноважного представника у судові засідання не направив. Разом з тим, подав суду клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами за відсутності повноважного представника відповідача.
Відповідачем 2 Державним підприємством «Великолазівський» , с. Стрипа Ужгородського району 12.02.2020 року подано заяву про визнання позову в якій зазначає, про визнання заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.06.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
На підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001834, виданого Яроцькою сільською радою, Державне підприємство Великолазівський на правах державної власності використовує 604,1 га землі, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 16.05.1995 та 935,2 га землі на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001835, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 08.09.1995.
Між Державним підприємством Великолазівський , в особі В.о директора Буц Василя Юрійовича, (далі Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс в особі директора Фрегана Михайла Михайловича (далі Сторона 2) укладено договір №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва (далі - Договір).
Згідно змісту вказаного договору, предметом Договору є надання товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс Державному підприємству Великолазівський послуг у рослинництві та тваринництві протягом 2015 - 2016 сільськогосподарського року (грудень 2015 листопад 2016 року), 2016 - 2017 сільськогосподарського року (листопад 2016 - жовтень 2017 року), 2017 - 2018 сільськогосподарського року (листопад 2017 - жовтень 2018 року), 2018 - 2019 сільськогосподарського року (грудень 2018 листопад 2019 року), 2019 - 2020 сільськогосподарського року (листопад 2019 - жовтень 2020 року), 2020 - 2021 сільськогосподарського року (листопад 2020-жовтень 2021 року) сільськогосподарських років, 2021 - 2022 сільськогосподарського року (грудень 2021 - листопад 2022 року), 2022 - 2023 сільськогосподарського року (листопад 2022 - жовтень 2023 року), 2023 - 2024 сільськогосподарського року (листопад 2023 - жовтень 2024 року), 2024 - 2025 сільськогосподарського року (листопад 2024 - жовтень 2025 року). Державне підприємство зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити (п.1.1. Договору).
Зокрема пунктом 1.2 договору передбачено, що в обмін на отримані послуги у рослинництві та тваринництві Сторона 1 передає Стороні 2 незавершене виробництво сільськогосподарських культур врожаю сільськогосподарських культур.
При цьому п.1.4. укладеного Договору зазначено, що незавершене виробництво, яке передається товариству з обмеженою відповідальністю ФреМакс , є весь урожай станом на 31 серпня, що знаходиться на угіддях Державного підприємства Великолазівський , визначених сторонами.
У відповідності до пунктів 1.5 спірного договору сторони домовились, що результатом надання Стороною 2 послуг Стороні 1 є зібраний з угідь Сторони 1 врожай сільськогосподарських кулътур, що підлягає передачі Стороні 1 в розмірі визначеному пунктом 1.5 договору.
Державне підприємство Великолазівський , на підставі п.2.2.2. Договору, зобов`язано забезпечити безперешкодний доступ товариству з обмеженою відповідальністю ФреМакс до угідь державної форми власності.
Відповідно до п. 6.1. Договору, правочин вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.
Статут Державного підприємства Великолазівський (далі - Статут), затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 06.12.2011 року № 701та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - 16.12.2011 року № 13241090007005014. Відповідно до п. п. 4.1, 4.6, 4.7 Статуту ДП Великолазівський є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством. Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства. Не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків передбачених законом. Має право відчужувати майнові об`єкти лише за попередньою згодою з Уповноваженим органом Управління. (Статут п.5.4, 5.5).
Правові основи управління об`єктами державної власності закріплені Законом України Про управління об`єктами державної власності .
Пунктом 2 частини 1 ст. 3 наведеного Закону (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що об`єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, яке передане державним комерційним підприємствам
(далі - державні підприємства), установам та організаціям;
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).
Судом встановлено, що між Державним підприємством Великолазівський , в особі В.о директора Буц Василя Юрійовича, (далі Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс в особі директора Фрегана Михайла Михайловича (далі Сторона 2) укладено договір №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва на земельній ділянці площею 172 га.
За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Зі змісту укладеного між сторонами договору слідує, що предметом Договору є надання товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс Державному підприємству Великолазівський послуг у рослинництві та тваринництві. Державне підприємство зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити (п.1.1. Договору).
Зокрема пунктом 1.2 договору передбачено, що в обмін на отримані послуги у рослинництві та тваринництві Сторона 1 передає Стороні 2 незавершене виробництво сільськогосподарських культур врожаю сільськогосподарських культур.
При цьому п.1.4. укладеного Договору зазначено, що незавершене виробництво, яке передається товариству з обмеженою відповідальністю ФреМакс , є весь урожай станом на 31 серпня, що знаходиться на угіддях Державного підприємства Великолазівський , визначених сторонами.
У відповідності до пунктів 1.5 спірного договору сторони домовились, що результатом надання Стороною 2 послуг Стороні 1 є зібраний з угідь Сторони 1 врожай сільськогосподарських кулътур, що підлягає передачі Стороні 1 в розмірі визначеному пунктом 1.5 договору.
Матеріалами справи встановлено, що Відповідач -2 не отримує у свою власність від відповідача -1 жодного результату виконання робіт. Натомість, відповідно до п. 1.4 вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс , стає власником незавершеного виробництва.
Тобто, за умовами договору вирощування, та переробка товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки відповідачем-1 без участі відповідача-2. Відповідач-2 лише отримує частину сільськогосподарської продукції.
Проаналізувавши умови оскаржуваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір №01/16 від 01.03.2016, укладений між відповідачами, не містить ознак, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.
В той же час за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою ї її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.
З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
За умовами оскаржуваного договору відповідач 2 не приймає участі в організації та проведенні закупівлі зерна для посіву, мінеральних добрив, і як наслідок не здійснює контроль за процесом вирощування сільськогосподарських культур.
Таким чином, за змістом договору від 01.03.2016 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оскаржуваного договору вбачається, що відповідач 2 фактично передав відповідачу 1 на платній основі земельні ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача 2. Тому положення даного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Частиною 1 ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України визнає, що сторонами вчинено саме цей правочин, та застосовує норми, що регулюють цей правочин. Оскільки правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду по справі №923/241/18 від 17.01.2019.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування до даних правовідносин, що склались між сторонами, положень статті 235 Цивільного кодексу України.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва підлягає задоволенню.
При цьому суд враховуючи, що зобов`язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв`язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір від 01.03.2016 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за ними на майбутнє, що відповідає п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи те, що згідно умов вказаного договору товариству з обмеженою відповідальністю ФреМакс фактично передана в користування земельна ділянка загальною площею 172 га без правових підстав, таким чином при визнанні спірного договору недійсним, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, спірна земля підлягає звільненню товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс .
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не спростовано доводів позовної заяви в частині, які визнані судом обґрунтованими, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовільнити повністю.
2. Визнати недійсним і припинити на майбутнє договір №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва від 01.03.2016, укладений між Державним підприємством Великолазівський в особі виконувача обов`язків директора Буц Василя Юрійовича та товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс в особі директора Фрегана Михайла Михайловича.
3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс (90210, Закарпатська обл., Берегівський район, село Свобода, вулиця Чапаєва, будинок 24, код ЄДРПОУ 39981476) повернути земельні ділянки загальною площею 172 га. вартістю 55 040 000, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства Великолазівський , які використовуються товариством з обмеженою відповідальністю ФреМакс на підставі договору №01/16 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду та передачі незавершеного виробництва від 01.03.2016 року.
4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю ФреМакс (90210, Закарпатська обл., Берегівський район, село Свобода, вулиця Чапаєва, будинок 24, код ЄДРПОУ 39981476) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРПОУ 02909967) суму 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Державного підприємства Великолазівський (89414, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Стрипа, код ЄДРПОУ 00413825) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2, А, код ЄДРПОУ 02909967) суму 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 18.06.2020.
Суддя О. Ф. Ремецькі
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2020 |
Оприлюднено | 19.06.2020 |
Номер документу | 89882550 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Ремецькі О.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні