Рішення

від 18.06.2020 по справі 460/3445/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 року м. Рівне №460/3445/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка призвела до ненарахування та не виплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в смт.Зарічне Зарічненського району Рівненської області. Вказує, що даний населений пункт віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач листом від 06.05.2020 повідомив, що підстав для нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги немає. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 21.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки, відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує даний спір за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 6. ст. 162 та ч.3 ст.175 КАС України.

Крім того, на адресу суд будь-яких клопотань про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Водночас, суд зазначає, що діяльність відповідача на період проведення карантинних заходів припинена не була, а, відтак, у нього була процесуальна можливість надання відзиву на позовну заяву шляхом надіслання його на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач таким правом не скористався.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що позивач є громадянкою, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.01.1994 (а.с.12).

Позивач проживає на території радіоактивного забруднення, в смт. Зарічне Зарічненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення.

24.03.2020 позивач звернулася до відповідача з заявою в якій просила нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018 (а.с.13-14).

На звернення позивача щодо нарахування коштів передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації листом від 30.03.2020 №01-14/2/5721 повідомило, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено. З огляду на викладене управління немає підстав для нарахування та виплати грошової допомоги (а.с.18).

Вважаючи дії, відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 вказано, що таке рішення суду є зразковим для справ щодо звернення до суду осіб, що мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають у населених пунктах, жителям яких з 01.04.1991 виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, з адміністративними позовами до управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону №796-XII.

Також визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: позивач - особа, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям якого з 01.04.1991 виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 3.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; відповідач - управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач; предмет спору - нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону № 796-XII.

Поряд з цим, Великою Палатою Верховного Суду вказано, що на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.

Тому, на переконання суду, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019, за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Як вбачається з ст.1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до положень ст.37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст ст. 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення п.28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст.37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон №76-VIII) пп.7 п.4 розділу І якого виключено, зокрема, ст.37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 пп.7 п.4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію ст.37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Відповідно до ст.63 Закону №796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI.

Згідно з пп.5 п. 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка призвела до ненарахування та не виплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають до задоволення.

Враховуючи, що позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, тобто з 17.07.2018, має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XI.

Натомість відповідач виплату такої допомоги не відновив, чим допустив бездіяльність, яку судом визнано протиправною.

Разом з тим, Верховним Судом у зразковій справі зазначено, що у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 17.07.2018 щомісячну грошову допомогу, передбачену ст.37 Закону № 796-XII в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області судовий збір у розмірі 840,80грн. Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.20).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Грушевського, 1, смт. Зарічне, Рівненська область, 34000, ЄДРПОУ 23306428) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка призвела до ненарахування та не виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області судовий збір у розмірі 840,80грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, з урахуванням п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 18 червня 2020 року.

Суддя Жуковська Л.А.