Рішення

від 15.06.2020 по справі 520/6950/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.06.2020р. справа №520/6950/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Третьякової Н.Ю., представника відповідача - Виноградова В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс машинобудування" до Головного управління ДПС у Харківській області проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс машинобудування (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27.06.2019 р. №9; 2) зобов`язати поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс Машинобудування" (ідентифікаційний код - 25189719) у Реєстрі платників єдиного податку.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що протиправно був позбавлений статусу платника єдиного податку.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління; фактичний та юридичний правонаступник учасника спірних правовідносин - ГУ ДФС у Харківській області), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведена камеральна перевірка показала на існування податкового боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних звітних податкових кварталів. Наполягав, що ця обставина з`ясована із дотриманням процедури, є достовірною і визначена законом у якості підстави для припинення знаходження особи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого з 08.01.1998р. набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, а тому значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 25189719.

З 21.01.1998 р. заявник є платником податку на додану вартість.

З 31.05.2012 р. оподаткування результатів господарських операцій заявника у межах господарської діяльності здійснювалось за спрощеною системою оподаткування у якості платника 3 групи із реєстрацією платником ПДВ.

25.06.2018 р. контролюючим органом відносно заявника було прийнято податкове повідомлення - рішення №00001271411 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 23.717,50грн. (основний платіж - 18.974,00грн.; штраф - 4.733,50грн.).

Указане рішення одержано платником податків 03.07.2018р. (а.с.94).

Скаргою від 12.07.2018 р. це рішення було оскаржене заявником в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 03.08.2018р. строк розгляду цієї скарги було продовжено до 14.09.2018р. включно (а.с.149).

Рішенням ДФС України від 12.09.2018р. згадана скарга заявника була відхилена (а.с.95-96).

Матеріали справи не містять доказів направлення ДФС України перелічених рішень на адресу заявника та отримання заявником цих рішень.

Однак, у контексті даного спору ці обставини не мають юридичного значення.

13.06.2019р. податкове повідомлення - рішення від 25.06.2018р. №00001271411 було оскаржено заявником до суду у межах справи №520/5958/19.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №520/5958/19 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020р.) податкове повідомлення - рішення від 25.06.2018р. №00001271411 було визнано протиправним і скасовано.

14.05.2019р. контролюючим органом відносно заявника було прийнято податкове повідомлення - рішення №00000381405 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 14.200,50грн. (основний платіж - 9.467,00грн.; штраф - 4.733,50грн.).

Указане рішення одержано платником податків 04.06.2019р., обставини чого визнані відповідачем у тексті відзиву на позов (а.с.73 останній абзац) та підтверджуються копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.109).

13.06.2019р. податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 було оскаржено заявником до суду у межах справи №520/5957/19.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 р. по справі №520/5957/19 (з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020р.) податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 було скасовано в частині визначення основного платежу - 4496,00 грн. та застосування штрафу - 2248,00 грн. В частині визначення основного платежу - 4.971,00грн. та застосування штрафу - 2.485,50грн. у задоволенні позову заявника було відмовлено.

У картці особового рахунку заявника як платника ПДВ з 02.10.2018р. безперервно відображалась наявність недоїмки (тобто податкового боргу) у початковій загальній сумі 28.098,24грн. (основний платіж - 18.953,19грн.; штраф - 4.743,50грн.; пеня - 4.401,55грн.).

27.06.2019р. контролюючим органом було проведено камеральну перевірку діяльності заявника з питання дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Результати перевірки оформлені актом від 27.06.2019р. №4180/20-40-53-05-09/25139719 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою порушення абз.8 п.п.298.2.3 ст.298 та абз.3 п.п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України за рахунок застосування спрощеної системи оподаткування при існуванні податкового боргу за податковими повідомленнями - рішеннями №00001271411 від 25.06.2018р. на суму 23.717,50грн. та №00000381405 від 13.06.2019р. на суму 14.200,50грн., а також пені у розмірі 6.807,47грн.

27.06.2019р. і з посиланням на Акт контролюючим органом було видано рішення №9 про анулювання реєстрації заявника у якості платника єдиного податку.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення контролюючим органом обрані положення абз.8 п.п.298.2.3 ст.298 та абз.3 п.п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугували судження контролюючого органу про наявність податкового боргу згідно з відомостями Акту.

Не погодившись із правомірністю рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації у якості платника єдиного податку, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2012 р. правовідносини з приводу справляння єдиного податку унормовані приписами глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, п.п.8 п.п.298.2.3 ст.298 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У тексті оскарженого рішення контролюючим органом указано, що заявник переводиться на загальну систему оподаткування з 01.07.2019р., тобто перший календарний день третього кварталу 2019р.

Отже, звітними податковими періодами, використаними контролюючим органом для розрахунків, у спірних правовідносинах є ІІ квартал 2019р. та І квартал 2019р.

Відтак, контролюючий орган у спірних правовідносинах виходив із наявності у заявника податкового боргу станом на 01.04.2019р. (перше число першого місяця ІІ кварталу 2019р.) та станом на 01.01.2019р. (перше число першого місяця І кварталу 2019р.).

Розглядаючи справу, суд відмічає, що відповідно до п.п.3 п.п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Як передбачено п.п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5 1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Звідси слідує, що проведення виїзної документальної перевірки на предмет дотримання п.п.4 п.291.4 та п.291.5 1 ст.291 Податкового кодексу України є обов`язковим виключно стосовно платників єдиного податку 4 групи.

Між тим, відносно заявника контролюючим органом у спірних правовідносинах фактично перевірялось питання своєчасно оплати грошових зобов`язань з податків (зборів).

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні п.п.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, оскільки нормами глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України не передбачено окремого порядку проведення перевірок з питань дотримання особами умов застосування спрощеної системи оподаткування за критерієм своєчасності виконання податкового обов`язку (тобто за критерієм відсутності податкового боргу), а проведена контролюючим органом перевірка стосувалась виключно питання своєчасності оплати податків (зборів) і здійснювалась на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, то порушень у реалізації владної управської функції у цій сфері судом не знайдено.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що за приписами п.п.299.6 ст.299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

У силу п.п.291.5.8 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За визначенням п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли з урахуванням правових наслідків існування податкового боргу (якими є втрата права на застосування спрощеної системи оподаткування) платнику єдиного податку в обов`язковому порядку має бути надіслана податкова вимога безвідносно до суми боргу.

До матеріалів справи відповідачем, контролюючим органом не подано доказів направлення на адресу заявника податкової вимоги.

Відтак, слід дійти висновку, що контролюючий орган у даному конкретному випадку не забезпечив виконання положень ч.2 ст.2 КАС України при винесенні оскарженого рішення, адже не виклав у тексті Акту жодних обставин реальної обізнаності заявника із існуванням податкового боргу або об`єктивної неспроможності заявника не знати про існування податкового боргу.

З приєднаних до справи документів витікає, що рішення про анулювання реєстрації заявника у якості платника єдиного податку було зумовлено відомостями картки особового рахунку з приводу відсутності оплати податкового повідомлення - рішення від 25.06.2018р. №00001271411, податкового повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 та самостійно нарахованої контролюючим органом пені за заниження платником податкових зобов`язань з ПДВ (тобто за недоплату).

З цього приводу суд зауважує, що обставини оплати податкового повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 неправомірно покладені контролюючим органом в основу волевиявлення про виключення заявника з реєстру платників єдиного податку, адже це податкове повідомлення - рішення було одержано заявником лише 04.06.2019р.

За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України це податкове повідомлення - рішення підлягало оплаті протягом 10 днів, тобто заявник мусив ініціювати переказ коштів на оплату цього рішення (здійснити платіж) до 14.06.2019р. включно.

13.06.2019р. заявник оскаржив податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 у межах справи №520/5957/19.

У розумінні п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України процедура узгодження грошових зобов`язань за цим рішенням завершилась лише 11.02.2020р. за подією ухвалення Другим апеляційним адміністративним судом постанови від 11.02.2020р.

Відтак, усі обставини, що будь-яким чином пов`язані з податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2019р. №00000381405, не можуть бути визнані законними підставами для позбавлення заявника статусу платника єдиного податку.

Обставини оплати заявником податкового повідомлення-рішення від 25.06.2018р. №00001271411 також не можуть бути визнані судом законними підставами для позбавлення заявника статусу платника єдиного податку, адже згаданий ненормативно - правовий акт був скасований судом у межах справи №520/5958/19, а відтак, об`єктивно не здатен створити будь-які юридичні наслідки, оскільки втрачає юридичну дію з календарної дати прийняття контролюючим органом.

Обставини оплати заявником пені за вчинення діяння з недоплати (заниження податкового зобов`язання з ПДВ), що і стало підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 25.06.2018р. №00001271411 та податкового повідомлення - рішення від 14.05.2019р. №00000381405 також не можуть бути визнані судом законними підставами для позбавлення заявника статусу платника єдиного податку, адже правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст.129 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.129.1 ст.129 означеного кодексу нарахування пені розпочинається: у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

З процитованої норми закону чітко та однозначно випливає, що законодавцем передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п. 129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими по результатам податкової перевірки; 2) у порядку п. 129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, винесеним у випадках коли податкове зобов`язання визначається органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.

При цьому, у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов`язання з податку (збору).

Можливість нарахування пені на недоїмку (тобто на занижене платником грошове зобов`язання - недоплату) від календарної дати закінчення певного звітного податкового періоду нормами Податкового кодексу України чітко не передбачена.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не встановлено чіткого порядку нарахування пені на занижене грошове зобов`язання платника (недоплату) до моменту настання події узгодження такого зобов`язання за рішенням контролюючого органу, то відповідні владні управлінські діяння контролюючого органу слід визнати неправомірними та такими, що не мають юридичного значення.

Додатково суд зважає на наявні у справі роздруківки картки особового рахунку платника податків, з яких вбачається, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України.

Між тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом була проведена податкова перевірка діяльності платника, складено акт податкової перевірки, видано податкові повідомлення-рішення.

Тому нарахування пені могло бути правомірно проведено контролюючим органом лише за процедурою п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України і лише за подією несвоєчасної оплати узгоджених грошових зобов`язань за виданими контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями.

Такий самий по суті правовий висновок з приводу застосування ст. 129 Податкового кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 р. по справі №520/10442/18.

При цьому, суд зважає, що картка особового рахунку платника податків є електронним документом, в якому відображається лише подія нарахування пені контролюючим органом.

Відтак, відомості картки особового рахунку платника самі по собі об`єктивно не здатні підтвердити правильність та підставність обчислення пені.

Матеріалами справи не підтверджено існування події узгодження того грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на яке контролюючим органом була нарахована пеня до моменту видання контролюючим органом податкового повідомлення - рішення.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом , у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей .

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Наведені ж приватною особою доводи не відкидають гіпотетично припустимої можливості існування в умовах реальної дійсності.

Тому, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення в реалізації управлінської функції спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27.06.2019 р. №9.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс Машинобудування" (ідентифікаційний код - 25189719) у Реєстрі платників єдиного податку.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України17 червня 2020 року.

Суддя Сліденко А.В.