Постанова

від 17.06.2020 по справі 340/158/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/158/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя - Хилько Л.І.) в адміністративній справі

за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короташ Андрія Романовича

до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 (далі - Позивач) - адвокат ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 11.11.2019 р. №208877-52.

В обґрунтування адміністративного позову представник Позивача, зокрема, зазначив, що враховуючи неотримання податкового повідомлення-рішення із визначенням суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 154043,73 грн., сума грошового зобов`язання є неузгодженою, а тому Відповідачем протиправно сформовано та направлено податкову вимогу

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/158/20 адміністративний позов задоволено частково (а.с.38-39).

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 11.11.2019 р. № 208877-52 на суму 154043,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що визначене податковим повідомленням-рішенням №182165-5208-1128 від 19.07.2019 грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 154 106,96 грн. є неузгодженим, оскільки Позивач таке не отримувала, що, в свою чергу, свідчить про протиправність податкової вимоги від 11.11.2019 №208877-52.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що у зв`язку із зміною реєстрації платник податків зобов`язаний відповідно до пункту 70.7. статті 70 Податкового кодексу України подати заяву до контролюючого органу за новим місцезнаходженням у місячний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання). Податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб на 2019 рік (форма Ф ) №182165-5208-1128 від 19.07.2019 на суму 154043,73 грн. направлено 21 серпня 2019 на адресу АДРЕСА_1 .

Представник Позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.

Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України карантину до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що Позивач є платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,7688 га.

19.07.2019 року Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення (форми Ф ) №182165-5208-1128, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 154 106,96 грн.

Податкове повідомлення-рішення було направлено Позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

11.11.2019 року Відповідачем сформовано спірну податкову вимогу №208877-52 на суму 154 043,73 грн., яку направлено Позивачу за адресою: АДРЕСА_3 м АДРЕСА_4 Вознесенськ, вул. АДРЕСА_5 .

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У свою чергу, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно пункту 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України)

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р. №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 р. за № 902/30770 передбачено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Враховуючи вищевказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, відповідно до вимог законодавством податкова вимога надсилається податковим органом платнику податків у разі несплати ним податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов`язання.

Згідно п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно п.42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В матеріалах справи відсутні докази реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1 ., за якою здійснювалось направлення податкового повідомлення-рішення №182165-5208-1128 від 19.07.2019 року.

Натомість з копії паспорта громадянина України судом встановлено, що Позивач з 24.12.1996 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що визначене податковим повідомленням-рішенням №182165-5208-1128 від 19.07.2019 грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 154 106,96 грн. є неузгодженим, оскільки Позивач таке не отримував, що, в свою чергу, свідчить про протиправність податкової вимоги від 11.11.2019 №208877-52.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 лютого 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/158/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 18 червня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов