Рішення

від 18.06.2020 по справі 139/387/20

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/387/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла у встановленому законом порядку. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на будинок за життя спадкодавця не видавався, тому змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.05.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 101/2017, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивач в підготовче засідання не з`явилася, в поданій заяві просила справу розглянути у її відсутності (а.с. 45).

Відповідач копію ухвали від 25.02.2020 та доданих до неї матеріалів отримав 27.05.2020, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.30,46).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Перекоринці Мурованокуриловецького району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 213703 гривні.

Факт належності будинку спадкодавцеві та його вартість підтверджується, технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок та випискою з погосподарської книги (а.с. 12-14, 19).

Вказаний будинок згідно акту обстеження житлово-побутових умов перебуває в доброму стані та відповідає протипожежним і санітарним умовам (а.с. 22).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Свідоцтвом про одруження позивача (а.с. 9), довідкою Роздолівської сільської ради №86/06-06 від 27.02.2020 (а.с. 10) стверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка має право на спадкування. Іншими спадкоємцями за законом є діти померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З копії спадкової справи № 101/2017, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 слідує, що 11.04.2017 позивач, яка згідно довідки Роздолівської сільської ради № 483/02-16 від 22.11.2016 проживала за однією адресою із спадкодавцем, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкоємці за законом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовились, подавши нотаріусу відповідні заяви. Інші спадкоємці із спадкодавцем на час смерті разом не проживали до нотаріальної контори із будь-якими заявами не зверталися. ОСОБА_8 11.04.2017 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_2 земельну частку (пай) (а.с.33-44).

Разом з тим, 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів (а.с. 11).

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 14) садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1974 по 1986 роки.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки із погосподарської книги за 2000-2005 роки, слідує, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_2 (а.с. 19).

Однак, відповідно до довідки КП Могилів-Подільське МБТІ № 74 від 12.02.2020 право власності на спірний житловий будинок не зареєстровано (а.с. 17), відповідне свідоцтво про право власності не видавалося, що підтверджується довідкою Роздолівської сільської ради № 200/03-13 від 19.02.2020 (а.с. 18).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що доводиться витягами з рішень Роздолівської сільської ради № 24 від 19.05.1994 та № 119 від 30.09.2009 (а.с. 20-21).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2137 грн (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. а-1 - ганок; літ. а-2 - підвал; літ. а-3 - вхід до підвалу; літ. Б - сарай; літ. б - сарай прибудова; літ. б-1 - сарай прибудова; літ. В - вбиральня; № 1 - криниця; № 2 - ворота; № 3 - ворота; № 4 - огорожа; № 5 - огорожа; № 6 - огорожа), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Роздолівська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04327086, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Роздолівка, вул. Центральна, 32.

Рішення складено 18.06.2020.

Суддя: