Рішення

від 18.06.2020 по справі 908/393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/25/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2020 Справа № 908/393/20

м.Запоріжжя

За позовом: Комунального підприємства «Київський метрополітен» , код ЄДРПОУ 03328913 (03056, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 35)

до відповідача: Приватного підприємства «Декот» , код ЄДРПОУ 35842830 (69095, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В)

про стягнення суми 40359,58 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 18.02.2020 надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» до відповідача: Приватного підприємства «Декот» про стягнення суми 40359,58 грн. штрафу.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 18.02.2020 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/393/20 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/393/20, присвоєно номер провадження справи 9/25/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 на усій території України установлено карантин. На засіданні уряду 20 травня 2020 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину до 22 червня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» , який набрав чинності 02.04.2020, доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України пунктом 4. За змістом вказаного пункту 4 розділу Х ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки розгляду справи по суті, судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

Отже строк розгляду справи № 908/393/20 є продовженим на час дії карантину в силу закону.

В ухвалі суду від 24.02.2020 про відкриття провадження у даній справі № 908/393/20 відповідачу було надано строк для подання відзиву - до 17.03.2020 включно.

Станом на 18.06.2020 відзив відповідачем суду не надано, будь-яких клопотань, в т.ч. з процесуальних питань, від відповідача до суду також не надходило.

Суд звертає увагу, що з 11.05.2020 скасована частина обмежувальних заходів та впроваджено низку пом`якшень, зокрема, дозволено проведення певних заходів за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних норм, діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів тощо. З 22 травня 2020 дозволяються регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні. З 10.06.2020 впроваджено наступну низку пом`якшень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69095, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача 28.02.2020.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких приоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

18.06.2020 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. На виконання умов укладеного сторонами договору від 12.11.2018 № 729/НХ-18 відповідачем було поставлено товар на загальну суму 270000 грн., в т.ч. 45000 грн. ПДВ, згідно з видатковими накладними від 22.11.2018 № 1226, від 09.01.2019 № 1, від 07.02.2019 № 44, від 14.02.2019 № 51. За поставлений товар позивач розрахувався в повному обсязі. Згідно з п.п. 6.3.4, 11.5.1 договору постачальник зобов`язаний оформляти належним чином податкові накладні та інші первинні документи, дотримуючись вимог діючого законодавства та умов даного договору. Постачальник зобов`язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її Покупцю за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України. Якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок корегування) в ЄРПН та/або не надав її покупцю за його вимогою, постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку покупець фактично сплатив в складі перерахування коштів постачальнику. Реєстрація податкових накладних від 09.01.2019 та від 07.02.2019 на загальну суму 242157,48 грн. була зупинена. Позивач листом від 22.05.2019 № 19/22-243 звернувся до відповідача з вимогою виписати та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на вказані операції, а також направив претензію від 12.07.2019 № 12/04-360 з вимогою сплатити відповідно до п. 11.5.1 договору штраф в сумі 40359,58 грн. Відповіді від відповідача не отримано, податкові накладні не зареєстровано в ЄРПН та не надано їх позивачу, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит. У зв`язку із цим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.11.5.1 договору. Позов обґрунтовано ст.ст.11, 509, 527, 610, 611, 623, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, умовами договору № 729/НХ-18 від 12.11.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Покупець, позивач у справі) та Приватним підприємством «Декот» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір № 729/НХ-18, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця у встановлений термін Частини та приладдя до верстатів , код 42670000-3 за ДК 021:2015 (свердла) - далі товар, визначений в асортименті, якості, кількості та цінами, які визначені у Специфікації (Додаток 1) до договору, що є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти товар і сплатити його вартість.

Сторонами було підписано Специфікацію (Додаток 1) до договору, в якій обумовлено найменування (асортимент), кількість та ціну товару, його виробника. Загальна вартість товару згідно зі Специфікацією становить 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 45 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривні. Сума договору становить 270 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 45 000,00 грн.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 товар має бути поставлений Постачальником Покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями Покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил Інкотермс-2010 ).

Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки замовлено партії товару на склад Покупця на підставі видаткової накладної (п.п. 4.1,4.2).

Згідно з п. 10.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.12.2018, договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 березня 2019 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору ПП Декот було поставлено та передано позивачу обумовлений товар партіями на підставі відповідних замовлень КП Київський метрополітен , всього - на загальну суму 270 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 1226 від 22.11.2018 на загальну суму 17150,76 грн. (ПДВ - 2858,46 грн.);

- № 1 від 09.01.2019 на загальну суму 228726,72 грн. (ПДВ - 38121,12 грн.);

- № 44 від 07.02.2019 на загальну суму 13430,76 грн. (ПДВ - 2238,46 грн.);

- № 51 від 14.02.2019 на загальну суму 10691,76 грн. (ПДВ - 1781,96 грн.);

Позивач здійснив оплату отриманого товару у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 7360 від 11.12.2018 на суму 17150,76 грн., в т.ч. ПДВ 2858,46 грн., та № 1887 від 12.03.2019 на суму 252849,24 грн., в т.ч. ПДВ 42141,54 грн. Отже всього позивачем перераховано на рахунок відповідача загальну суму 270 000,00 грн., в тому числі 45 000,00 грн. ПДВ.

Відповідно до п.п. 11, 6, 11.7 договору Постачальник та Покупець є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

У підпункті 6.3.4 пункту 6.3 укладеного сторонами договору встановлено, що Постачальник зобов`язаний, зокрема, оформляти належним чином податкові накладні та інші первинні документи, дотримуючись вимог діючого законодавства та умов даного договору.

В пункті 11.5 договору передбачено порядок надання податкових накладних. Так, згідно з п.п. 11.5.1 Постачальник зобов`язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її Покупцю за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України. У разі, якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок корегування) в ЄРПН та/або не надав її Покупцю за його вимогою, постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку Покупець фактично сплатив в складі перерахування коштів Постачальнику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням Постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРНП та/або надання її Покупцю.

Позивачем додано до позову копію адресованого директору ПП Декот листа від 22.05.2019 № 19/22-243 про надання податкових накладних на поставку товару здійснену за видатковими накладними, в тому числі на підставі договору від 12.11.2018 № 729-НХ-18 та реєстрацію їх в ЄРПН. Також позивачем надано до позову копію претензії від 12.07.2019 №12/04-360 на адресу ПП Декот з вимогою про сплату суми 40359,58 грн. штрафу на підставі п. 11.5.1 договору у зв`язку з ненаданням виписаних податкових накладних щодо здійсненої протягом 2019 року поставки товару на підставі видаткових накладних на суму 242157,48 грн., в т.ч. ПДВ.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки, в тому числі, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 188, 192, 201 розділу V Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, порядок складання податкових накладних, а також корегування податкових зобов`язань на підставі розрахунку коригування до податкових накладних.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. першим, другим статті 201.10 розділу V цього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

У п. 18.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань, яка визначається подією, яка сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню або дата відвантаження товарів.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Як зазначалося судом вище, умовами п.п. 11.5.1 укладеного сторонами договору визначено обов`язок Постачальника скласти податкову накладну, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її Покупцю за його вимогою , відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України та у разі невиконання - сплатити на користь Покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку Покупець фактично сплатив в складі перерахування коштів Постачальнику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням Постачальником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРНП та/або надання її Покупцю.

Позивач у позовній заяві зазначив, що реєстрація податкових накладних №2 від 09.01.2019 та № 3 від 07.02.2019 на загальну суму 242157,48 грн. була зупинена, заходів щодо відновлення їх реєстрації відповідачем не вжито, накладні не зареєстровані в ЄРПН та не надані позивачу на його вимогу.

Разом з тим, за змістом ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем в порушення даних процесуальних норм не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо не реєстрації відповідачем (зупинення реєстрації) в ЄРПН податкових накладних №2 від 09.01.2019 та № 3 від 07.02.2019 на загальну суму 242157,48 грн.

Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження направлення (надіслання) відповідачу вимоги від 22.05.2019 № 19/22-243 про надання податкових накладних, копію якої позивачем додано до позову. За умовами ж договору (п.п. 11.5.1) відповідальність постачальника у вигляді штрафу настає саме у разі невиконання ним обов`язку скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її Покупцю за його вимогою.

На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення складено та підписано 18.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Суддя О.С. Боєва