Рішення

від 10.06.2020 по справі 466/10013/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10013/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Кайрякової К.О.

справа №466/10013/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності

ВСТАНОВИВ :

04.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, в якому просить постановити рішення, яким визначити частку ОСОБА_3 в праві власності на земельну ділянку, площею 0,0573 га, кадастровий № 4610137500:04:002:0020, призначена для обслуговування та будівництва вказаного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 19/50 частин такої, а частку ОСОБА_2 визначити в розмірі 31/50 частин вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 липня 2006 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівській міської ради на підставі розпорядження № 1042 від 26.07.2006 року, та зареєстрованого в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.09.2006 року, тітці позивача ОСОБА_3 належало 19/50 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Співвласником інших 31/50 частин вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №520921, виданого 12.03.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0573 га, кадастровий № 4610137500:04:002:0020, призначена для обслуговування та будівництва вказаного житлового будинку.

Ще за життя ОСОБА_3 , між нею та ОСОБА_2 було складено схему розподілу вказаної земельної ділянки відповідно до їх часток в праві спільної власності на житловий будинок, відповідно до якого ОСОБА_3 користується земельною ділянкою 1,0125 га, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою 0,0266 га, 0,0055га та 0,0573 га, крім цього земельна ділянка під будинком площею 0,0127 га залишається в спільній власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На випадок своєї смерті, тітка позивача ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 19.04.2001 року приватним нотаріусом Хом`як А., яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 .

30.03.2017 року позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, однак 26.09.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку в зв`язку з тим, що частка померлої в праві власності на земельну ділянку не визначена.

Таким чином, враховуючи те, що частка померлої в праві власності на будинок становила 19/50 (або 38/100) частин, то при визначенні її частки в праві власності на земельну ділянку слід відступити від засад рівності часток і визначити її частку в праві власності на земельну ділянку в розмірі 19/50 (або 38/100) частин. Враховуючи вищевикладене, позивач змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі. В останнє судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу у її відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не заперечувала, в останнє судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №1042 від 26.07.2006 року, 19/50 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (а.с.7-8).

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 26.04.2006 року, 31/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (а.с.9-13)

У відповідності до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №520921, виданого 12.03.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0573 га, кадастровий № 4610137500:04:002:0020, призначена для обслуговування та будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.11.2016 року (а.с.22).

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 , між нею та ОСОБА_2 було складено схему розподілу вказаної земельної ділянки відповідно до їх часток в праві спільної власності на житловий будинок, відповідно до якого ОСОБА_3 користується земельною ділянкою 1,0125 га, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою 0,0266 га, 0,0055га та 0,0573 га, крім цього земельна ділянка під будинком площею 0,0127 га залишається в спільній власності.

Крім того, згідно заповіту від 19.04.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Хом`яком А.П., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно заповіла племінниці ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.09.2011 року, позивач змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.32).

30.03.2017 року позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, однак 26.09.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку в зв`язку з тим, що частка померлої ОСОБА_3 в праві власності на земельну ділянку не визначена (а.с.24-26).

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У відповідності до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішення суду.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

У відповідності до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Так, враховуючи заяву сторін про розподіл земельної ділянки площею 0,0573 га, кадастровий № 4610137500:04:002:0020, призначеної для обслуговування та будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності.

Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідач ОСОБА_2 визнала позов, про що свідчить її заява від 01.06.2020 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,263,265,268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0573 га., кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:04:002:0020, призначеної для обслуговування та будівництва житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 19/50 частини.

Визначити, що частка ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0573 га., кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:04:002:0020, призначеної для обслуговування та будівництва житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 31/50 частини.

В зв`язку з поділом майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 червня 2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук