Рішення

від 18.06.2020 по справі 917/651/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2020 Справа № 917/651/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М. за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Анкомтех"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Оіл 2017"

про стягнення грошових коштів

без виклику представників сторін

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Анкомтех" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Оіл" 2017 про стягнення 23359,38 грн заборгованості з договору поставки № ПР-408/121217 від 12.12.2017, з якої: 15969,80 грн - сума основного боргу, 4829,64 грн - пеня, 1630,63 грн - інфляційні втрати та 929,31 грн - 3% річних.

В позові зазначено, що підставою для звернення до суду стало несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем Товар.

Ухвалою від 24.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 24.02.2020 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "За даною адресою організація не існує".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Анкомтех" (Постачальнк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Оіл" (Покупець) уклали договір поставки № ПР-408/121217.

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник здійснює поставку Покупцю запасних частин, автомобільних шин (нових та відновлених), автомобільних шин після регенерації, автохімії, мастил (олив), супутніх товарів для автотранспорту та інше, далі по тексту - Товар, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) в кількості, що погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов`язаний приймати Товар для цілей використання у своїй господарській діяльності, і оплачувати його на встановлених даним договором умовах. Згідно з пунктом 1.2 договору, загальний обсяг та асортимент Товару, що поставляється, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) Товару, за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору.

Загальна сума договору складає суму ціни Товару.

Згідно з пунктом 2.4 договору датою поставки вважається дата вказана в видаткових документах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві Товар відповідно до наступних накладних: № 15736 від 19.04.2018 на суму 7085,70, № 15742 від 19.04.2018 на суму 1127,28 грн, № 16200 від 20.04.2018 на суму 12414,24 грн, № 16236 від 23.04.2018 на суму 562,68 грн, № 16394 від 23.14.2018 на суму 982,80 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору Покупець зобов`язався провести повний розрахунок за придбану по видатковій накладній партію Товару, у встановлений сторонами термін.

Як визначено сторонами в пункті 4.4 договору при проведенні поставки з оплатою за фактом (якщо відпущений Товар з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) Покупець повинен сплатити суму ціни Товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії Товару.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив розрахунків за поставлений Товар у повному обсязі та у визначений сторонами у зазначеному договорі строк.

Заборгованість відповідача за поставлений товар складає 15969,80 грн за видатковими накладними:

1. Видаткова накладна № 15736 від 19.04.2018 (рахунок-фактура № 13232 від на суму 7085,70 грн (з них сплачено 6202,90 грн, залишок - 882,80 грн);

2. Видаткова накладна № 15742 від 19.04.2018 (рахунок-фактура № 13238 від на суму 1127,28 грн;

3. Видаткова накладна № 16200 від 20.04.2018 (рахунок-фактура № 13614 від на суму 12414,24 грн;

4. Видаткова накладна № 16236 від 23.04.2018 (рахунок-фактура № 13579 від на суму 562,68 грн;

5. Видаткова накладна № 16394 від 23.14.2018 (рахунок-фактура № 13648 від на суму 982,80 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані сторонами вказаного договору.

Також, сторони склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 08.08.2018.

Крім того, матеріали справи містять гарантійний лист відповідача від 08.11.2018 щодо сплати заборгованості за поставлений Товар.

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4 договору при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни Товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній.

При проведенні поставки з оплатою за фактом (якщо відпущений товар з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії Товару.

У видаткових накладних № 15736 та № 15742 від 19.04.2018, № 16236 та № 16394 від 23.04.2018 строк розрахунків не зазначений, тому відповідач повинен сплатити суму ціни Товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару, тобто до 21.04.2018 та 25.04.2018, відповідно.

У видатковій накладній № 16200 від 20.04.2018 встановлений строк сплати Товару - до 11.05.2018.

Відповідно до пункту 5.1 договору у разі не дотримання покупцем умов пунктів 4.1 - 4.4 договору, постачальник має право стягнути з покупця борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми коштів за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, не сплатив заборгованість за поставлений позивачем Товар в повному обсязі.

Враховуючи викладене слід дійти висновку про те що вимога про стягнення 15969,80 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, нарахованої за період з 15.04.2019 по 14.04.2020 на суму 4829,64 грн, слід зазначити наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало були виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як убачається з матеріалів справи, позивач здійснював поставки Товару окремими партіями.

Як встановив суд, 23.04.2018 у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати накладних № 15736 від 19.04.2018, № 15742 від 19.04.2018, № 16236 та № 16394 від 23.04.2018 на загальну суму 64108,00 грн та 11.05.2018 щодо оплати накладної № 16200 від 20.04.2018 на суму 12414,24 грн.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з приписів статті 253 Цивільного кодексу України частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № 15736 від 19.04.2018, № 15742 від 19.04.2018, № 16236 від 23.04.2019, № 16394 від 23.04.2018 необхідно здійснювати з 22.04.2018 по 22.10.2018 та з 26.04.2018 по 26.10.2018, а за видатковою накладною № 16200 від 20.04.2018- з 12.05.2018 по 12.11.2018.

У зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що вимога позивача про стягнення нарахованої ним пені за період з 14.04.2019 по 14.04.2020 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановив суд, і не заперечується сторонами, відповідач не здійснив своєчасної оплати товару за вказаними договором та накладними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 929,31 грн - 3% річних та 1630,63 грн інфляційних втрат за період травень 2018 року - березень 2020 року обґрунтована, відповідає вимогам законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Оіл (8400, Полтавська область, Решетилівський район, місто Решетилівка, вул. Полтавська, будинок 100А, код ЄДРПОУ 41543254 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Анкомтех" (03081, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, провулок Чорновола, 1, поштова адреса: а/с 147, м. Київ-191, 03191, код ЄДРПОУ 34702857) 15969,80 грн основного боргу, 1630,63 грн інфляційних втрат, 929,31 грн - 3% річних та 1667,38 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.06.2020.

Суддя Д. М. Сірош