Постанова

від 09.06.2020 по справі 522/16830/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5138/20

Номер справи місцевого суду: 522/16830/19

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бикова Дмитра Юрійовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2017 року позивач та відповідач не проживають разом. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утриманні.

Відповідач, який є батьком дитини, матеріальної допомоги не надає. Дитина з народження дуже хворіє та потребує тривалого лікування. У зв`язку з тим, що позивач не може сама забезпечити дитині гармонійний розвиток та належне лікування, звернулася з цим позовом до суду.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача додаткові витрати, які вона понесла під час лікування сина.

У зв`язку з наведеним, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 гривень, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення сином повноліття; а також стягнути додаткові витрати у розмірі 3000 гривень, які вона понесла при лікуванні дитини.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 03 жовтня 2019 року, та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1000 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Биков Дмитро Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції без наведення належних обґрунтувань та мотивів вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 1000 грн.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- з 2017 року позивач та відповідач не проживають разом;

- дитина проживає разом з позивачем та перебуває на повному її утриманні.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що дитина народилася з певними вадами здоров`я і має ряд захворювань, послаблений імунітет. Крім того, внаслідок слабкого здоров`я дитини, виникає необхідність її лікування в тому числі і виконання профілактичних рекомендацій лікарів, а також дотримання дієтичного харчування, що обумовлює необхідність несення позивачем додаткових витрат, як фактично так і тих, які є необхідними на найближче майбутнє.

Судова колегія виходить з такого.

Відповідно до статті 141 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185) ; утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Позивач звернулася з позовом згідно з яким просила стягнути на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі - 4000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

В розумінні ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення.

Суд визначаючи розмір аліментів у частці від заробітку і доходів позивача не встановив джерело доходів відповідача і характер такого доходу чи заробітку (стабільний чи мінливий) і в якому розмірі, а також не врахував стан здоров`я дитини, майновий стан матері дитини.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не може в цій частині залишатися в силі.

Ухвалюючи власне судове рішення апеляційний суду виходить з наступного.

Як вбачається з представлених медичних документів та консультативних висновків лікарів малолітній ОСОБА_4 , 2016 року народження, у зв`язку з низкою захворювань, підтверджених наявністю лікарського висновку з встановленим клінічним діагнозом, має слабкий стан здоров`я та затримку у стато-кінеточному і психо-речовому розвитку.

Між тим майновий стан відповідача судом першої інстанції належним чином не з`ясований.

Відповідно до ч. 2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з відповіддю державної податкової служби від 23.04.2020 року ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку, як СПД - фізична особа у Тарутинській ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДПС в Одеській області і за звітний 2019 календарний рік задекларував 997 989 грн. 60 коп. доходу, до складу якого входить дохід безпосередньо від підприємницької діяльності, дохід у вигляді заробітної плати в ТОВ ЮВМ , дохід від надання майна в лізинг фермерському господарству Чага-Агро .

Згідно відомостей регіонального сервісного центру МВС в Одеській області у ОСОБА_2 у власності перебуває автомобіль ВАЗ 21070, 2006 року випуску.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав ОСОБА_2 має на праві власності:

-житловий будинок в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 0.0461 га;

- земельну ділянку площею 0.0461 га;

- житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Крім того за ФОП ОСОБА_2 за договором оренди від 03.10.2017 року строком на 7 років зареєстровано право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9234 га.

Враховуючи майновий стан платника аліментів, стан здоров`я дитини, майновий стан матері дитини, яка не працює і отримує щомісячну одноразову допомогу по народженню дитини у розмірі 860 грн., з урахуванням, що відповідач сплачує згідно з судовим наказом від 28.09.2018 року аліменти на утримання його іншої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судова колегія вважає,що заявлені позивачем вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивач заявляла вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 3 000 грн., які складаються з фактично здійснених нею витрат на придбання ліків у зв`язку з загостренням хронічної хвороби дитини на суму, яка підтверджена квитанціями у розмірі 4 118 грн. та витрат, які необхідно зробити в найближчий час для проходження медичних профілактичних процедур у зв`язку з консультативним висновком лікаря.

З цього приводу судова колегія зазначає про таке.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які піддягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини .

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження . Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Тобто, якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.

Тобто якщо це витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у поглибленому вивченні іноземної мови, що підтверджується відзнакою у мовних олімпіадах або перемогою у конкурсах або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Позивачем фактично підтверджено витрати, які у відповідності до ст. 185 СК України відносяться до додаткових, на суму 1977 грн. 60 коп. і включають оплату за придбання ліків під час загострення хронічної хвороби дитини.

Решта наданих позивачем квитанцій включають оплату за відвідування дитиною ясла-садка - 200 грн., спонсорської допомоги ясла-садку -1500 грн. та 441 грн. за харчування дитини в ясла-садку, що в розумінні ст. 185 СК України, не відносяться до додаткових витрат.

Інші квитанції, які додані представником позивача до клопотання про пришвидшення розгляду апеляційної скарги позивача на стадії апеляційного розгляду справи, до суду першої інстанції не подавалися і не були предметом дослідження в районному суді. Крім того частина копій квитанцій, яка додана в апеляційному суді, здійснена після ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується додаткових витрат, які належить здійснити в майбутньому для проходження профілактичних лікувальних процедур у вигляді проходження курсів лікування ніг та стоп, то судова колегія звертає увагу на наступне.

Необхідність такого лікування дійсно підтверджена консультативним висновком лікаря (а. с. 26). Проте доказів вартості лікувального курсу (відповідна довідка або затверджений прейскурант вартості таких послуг), позивачем до позову не додано.

Враховуючи наведене з відповідача слід стягнути 1\2 частину підтверджених фактичних витрат, які відносяться в розумінні ст.185 СК України до додаткових витрат, понесених позивачем.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати у розмірі 988 грн. 80 коп.( 1977,60/2).

В решті вимог про стягнення додаткових витрат слід відмовити.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення додаткових витрат підлягає зміні з урахуванням встановлених у справі обставин та обгрунтувань, викладених в цій постанові суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Бикова Дмитра Юрійовича підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 4000 грн. у повному обсязі. Рішення суду в частині вимог про стягнення додаткових витрат слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на неповнолітню дитину у розмірі 988 грн.80 коп. В решті вимог про стягнення додаткових витрат слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бикова Дмитра Юрійовича - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2019 року, та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 988 гривень 80 коп.

В решті вимог про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений: 17.06.2020 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова