Постанова

від 10.06.2020 по справі 387/447/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 387/447/17

провадження № 61-12693св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

третя особа - Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Балюр Світлани Вікторівни на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода , третя особа - Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,8402 га, яка розташована на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07 квітня 2017 року йому стало відомо про існування договору оренди землі від 15 вересня 2016 року, який зареєстрований 10 лютого 2017 року державним реєстратором Добровеличківської селищної ради на строк 10 років.

Волевиявлення на укладення зазначеного вище договору він не мав, вказаний правочин не підписував, тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним правочин - договір оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладений між ним та відповідачем на земельну ділянку площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015, яка знаходиться на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району та скасувати державну реєстрацію у Добровеличківській селищній раді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку, здійснену державним реєстратором Войцеховським А. В. Добровеличківською селищною радою Кіровоградської області за індексним номером 33809158 від 10 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2017 року у складі судді Майстер І. П. позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ), який зареєстрований в реєстрі 06 лютого 2017 року за № 18961591 державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області Войцехівським А. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33809158 від 10 лютого 2017 року.

Скасовано державну реєстрацію у Добровеличківській селищній раді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015, яка знаходиться на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області за договором оренди землі без номера, укладеного 15 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , здійснену державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області Войцехівським А. В. за індексним номером 33809158 від 10 лютого 2017 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ТОВ Згода ухиляється від участі у проведені експертизи шляхом відмови у наданні експертам для дослідження оригіналу договору оренди землі від 15 вересня 2016 року, що унеможливлює проведення судової-почеркознавчої експертизи.

Враховуючи викладене, суд вважав доведеним той факт, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , вчинений не ним, а іншою особою.

Факт відсутності волевиявлення у позивача на укладення договору також вказують і ті обставини, що останній 04 жовтня 2016 року викликав представників ПП І-Експерт-Сервіс для обстеження земельної ділянки на підставі чого складено акт обстеження земельної ділянки. Крім того довідкою Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року № 89 підтверджено, що земельна ділянка площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015, яка знаходиться на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, належить ОСОБА_1 , який її обробляє одноосібно.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Згода задоволено. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір підписаний особисто Комаром В. В., тому сторонами під час його підписання було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Дії позивача щодо обстеження земельної ділянки ПП І-Експерт-Сервіс не свідчать про відсутність у нього волевиявлення на укладення договору оренди землі.

Посилання позивача на те, що земельну ділянку він обробляє самостійно і як доказ цьому надає довідку Гаївської сільради Добровеличківського району Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року № 89 не свідчить про не укладання договору та про зміну прав й обов`язків сторін визначених цим правочином.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Балюр С. В. подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач вважає доведеним той факт, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі землі від 15 вересня 2016 року вчинений не ним, а іншою особою.

Крім того, факт відсутності волевиявлення у позивача на укладення договору також вказують і ті обставини, що позивач 04 жовтня 2016 року викликав представників ПП І-Експерт-Сервіс для обстеження земельної ділянки на підставі чого складено акт обстеження земельної ділянки. Також у матеріалах справи міститься довідка Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року № 89, якою підтверджується те, що спірна земельна ділянка з жовтня 2016 року обробляється позивачем одноосібно.

Позивач вважає, що апеляційний суд зайняв позицію відповідача та не врахував вимоги частини другої статті 113 ЦПК України, згідно з якою якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ТОВ Згода подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 15 грудня 2017 року 3 876/877/17-27, складений у цій справі, містить категоричну відповідь про те, що підпис на оригіналі договору оренди землі від 15 вересня 2016 року в графі Орендодавець виконаний без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Експертний висновок експертів свідчить про те, що підпис у оспорюваному договорі виконано самим ОСОБА_1 , тому доводи позивача про те, що підпис підроблений є необґрунтованими.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростували факт підписання договору позивачем.

Висновок експерта апеляційним судом визнано належним та допустимим доказом у справі, який не суперечить матеріалам справи та не викликає сумнівів щодо його правильності.

Постанова апеляційного суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законною і обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015, яка знаходиться на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю із кадастровим № 3521781000:02:000:1015.

15 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода було укладено договір оренди землі, згідно з пунктом 2.1 якого в оренду передається земельна ділянка площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015. Розмір орендної плати за цим договором становить 9 482,40 грн, що відповідає 4,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у пункті 2.3 договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 210 721,30 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір укладено строком на 10 (десять) років.

Право власності також підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07 квітня 2017 року № 84498189, згідно з якою у реєстрі 06 лютого 2017 року за № 18961591 зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Згода . Реєстрація вказаного права здійснена державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області Войцехівським А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33809158 від 10 лютого 2017 року.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 04 жовтня 2016 року межі земельної ділянки, яка належить позивачу, були обстежені у присутності громадянина - ОСОБА_1 та представника ПП І-Експерт-Сервіс .

З довідки Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року № 89 вбачається, що земельна ділянка площею 5,8402 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:1015, яка знаходиться на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, належить ОСОБА_1 з жовтня 2016 року обробляється одноосібно.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 грудня 2017 року № 876/877/17-27, складеним Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець на оригіналі договору оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі Соловчука І. М., виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічної підготовки чи застосування технічних засобів - виконаний самим ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

02 квітня 2018 року справа № 387/447/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1, 13, 14 Закону України Про оренду землі за договором оренди орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що він не підписував оспорюваний договір оренди землі, згоди на його укладення не давав. Підпис у договорі виконано не ним.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, а також врахувавши висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 грудня 2017 року № 876/877/17-27, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, у зв`язку з тим, що оспорюваний договір підписаний ОСОБА_1 , тому між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних його умов.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд зайняв позицію відповідача та не врахував вимоги частини другої статті 113 ЦПК України, згідно з якою якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

У жовтні 2017 року ТОВ Згода подало до апеляційного суду клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просило поставити питання: Ким, ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підпис в графі Орендодавець на оригіналі договору оренди землі від 15 вересня 2016 року .

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

15 грудня 2017 року Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було складено висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 876/877/17-27.

У січні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Балюра С. В. подала до апеляційного суду клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, оскільки на експертизу було представлено більше 10 зразків підпису ОСОБА_1 , а він відібрав для дослідження лише 3, причому зробив це довільно, не обґрунтувавши мотиви свого вибору, і в дослідницькій частині висновку, та фото таблиці не вказав датування відібраних для дослідження зразків.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Апеляційний суд встановивши, що висновок експерта, який наявний у матеріалах справи, був проведений компетентним експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, є належним та допустимим доказом у справі, не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів у його правильності, ухвалою від 25 січня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Балюри С. В. про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Балюр Світлани Вікторівни залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська