Ухвала

від 05.06.2020 по справі 753/8654/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8654/20

провадження № 1-кс/753/2048/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2020 р.слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , про арешт майна,подане в рамках кримінального провадження№ 42019101020000112,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Київськоїмісцевої прокуратури№ 2 ОСОБА_3 звернувся дослідчого суддіз клопотанням,в якомупросив накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно та заборонити розпоряджатись та проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи на вказаних об`єктах.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 42019101020000112 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 272, ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що з березня 2019 року до Дарницького УП ГУНП неодноразово звертались громадяни, мешканці сусідніх будинків, з приводу незаконного будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: м. Київ, вул. Кам`янська, 123 та 125-Г.

Так встановлено, що посадовими особами обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парк» (код ЄДРПОУ 42357814) за адресою: м. Київ, вул. Кам`янська, 123 та 125-Г проводиться самовільне будівництво житлового комплексу «Метро Парк», без відповідних дозвільних документів.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОК «ЖБК «Парк» є замовником та виконавцем робіт з будівництва будинку (ЖК "Метро Парк") на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: АДРЕСА_2 та 125-Г відповідно. В ході проведення огляду місця події встановлено, що на даний час здійснюються роботи з розриття котловану, встановлено будівельний паркан навколо вказаних земельних ділянок, наявна будівельна техніка. Також біля будівельного майданчику був побудований відділ продажу, де посадові особи ОК «ЖБК «Парк» продають квартири, ще не в побудованому будинку. Також, на просторах інтернету та на спеціалізованих веб-ресурсах, було виявлено багато реклами щодо старту продажу об`єктів нерухомого майна в ЖК "Метро Парк".

Відповідно до відповіді Департаменту містобудування та архітектури КМДА містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно, не реєструвалися та не видавалися, на підтвердження надано копії неодноразових листів-відмов у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва індивідуальних, зблокованих, житлових будинків на АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю намірів забудови, та по причині того, що земельні ділянки за функціональним призначенням знаходяться переважно в межах території захисної зелені та частково в межах території громадських забудівель та споруд. Також наявна відповідь Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, де вказано, що в Департаменті відсутня інформація щодо отримання ОК «ЖБК «Парк» документів, що дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім цього, із заявою до Дарницького УП ГУНП у м. Києві звернувся громадянин ОСОБА_4 , який повідомив, що в червні 2019 року він вирішив придбати однокімнатну квартиру у Дарницькому районі міста Києва. Після чого почав аналізувати ціни, місцезнаходження об`єктів будівництва, які розташовані на території Дарницького району, та оскільки у нього обмежена кількість грошових коштів, більше звертав уваги на об`єкти у початковій стадії будівництва. Так, його зацікавила пропозиція ЖК «Метро Парк», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кам`янська, 123, 125-Г.

В подальшому йому надали їх типовий договір, де було виявлено, що договір укладається між покупцем та обслуговуючим кооперативом «Житлово будівельний кооператив «Парк» (код ЄДРПОУ 42357814), де особа стає пайовиком обслуговуючого кооперативу після часткової оплати до зазначеної в договорі дати, та в подальшому після 100 відсоткової оплати, в повноцінному членстві кооперативу.

Щодо наявності документів дозвільного характеру ОСОБА_4 відповіли, що в наявності документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки, контрольна картка благоустрою на встановлення будівельного паркану. Проаналізувавши дану ситуацію, ОСОБА_5 вважає, що відносно нього як свідомого громадянина України, посадовими особами обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Парк» (код ЄДРПОУ 42357814) здійснюються шахрайські дії, тобто обіцяючи, йому та іншим покупцям добудувати житловий комплекс на протязі року, цим самим виманюють передоплату, або повну суму за житло, не маючи змоги на даний час навіть здійснювати будівельні роботи, не кажучи про закінчення будівництва. Не враховуючи те, що він ще не підписав будь-яких договорів, вважає що ОК «ЖБК «Парк», шахраями, здійснено замах на заволодіння його грошовими коштами.

На даний час досудовим розслідування, встановлюються особи, які вже підписали договори та здійснили оплату за придбання квартири.

Відповідно до інформації з Державного реєстру державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, а саме об`єкти: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: м.Київ, вул.Кам`янська, 123 та вул.Кам`янська 125-Г, належить ОК «ЖБК «Парк» (ЄДРПОУ 42357814).

18.02.2020 року було винесено ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 № 753/3051/20 про надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, та об`єктів нерухомості, які знаходяться за вказаною адресою, що належать ОК «ЖБК «Парк».

Так, 02.03.2020 року було проведено огляд земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: АДРЕСА_1 , учасниками якого були співробітник ГУ Держпраці у Київській області ( ОСОБА_7 ) та Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві ( ОСОБА_8 ). За результатами огляду представником Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було виявлено наступні порушення: відсутні документи на початок підготовчих та будівельних робіт; відсутній паспорт на об`єкт; порушення техніки безпеки; не витримані будівельні норми. Водночас, представником ГУ Держпраці у Київській області виявлено такі порушення: відсутня схема руху автотранспорту; відсутні сигнальні та технічні загородження; відсутні захисні козирьки на вході в будівлю; на території наявні робітники без касок.

На підставі виявлених порушень, співробітником ГУ Держпраці у Київській області, встановлено наявність порушення правил безпеки під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , що створює загрозу загибелі людей.

З огляду на зазначене, в діях осіб, які проводять будівельні роботи за зазначеною адресою вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

27.09.2019 слідчим було винесено постанову про визнання речовим доказом об`єкти нерухомого майна, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:167:0054 та 8000000000:90:167:0044 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно.

Враховуючи викладене, а також наявні матеріали кримінального провадження, у слідства виникла необхідність накласти арешт на об`єктинерухомого майна,а саме:земельні ділянкиз кадастровиминомерами 8000000000:90:167:0054та 8000000000:90:167:0044,що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 ,відповідно та заборонитирозпоряджатись тапроводити будь-якібудівельні таремонтні роботина вказанихоб`єктахз метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання його відчуження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

Власник об`єктів нерухомого майна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, вважаю клопотання необґрунтованим з огляду на такі обставини.

Пунктом 15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно ч.1, ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Вирішуючи з урахуванням положень ст. 132 КПК України питання про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у зв`язку з яким слідчий порушує питання про арешт майна, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Об`єктом злочину за ст. 356 КК України є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов`язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також права й інтереси громадян та юридичних осіб, що охороняються законом

Об`єктивна сторона самоправства має сукупність таких ознак:

1. Самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій.

2. Оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією).

3. Заподіяння такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власників.

Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку окремо. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров`ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.

4. Причинний зв`язок між діями винної особи та значною шкодою.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Отже, відсутні достатні підстави вважати, що вчинено злочин, передбачений ст. 356 КК України, оскільки навіть за наяності відомостей про самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, прокурором не доведено, що такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, розмір такої шкоди, тощо.

Крім того прокурор, описуючи у своєму клопотанні конкретний епізод вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України зазначає, що 23.05.2019 за адресою: АДРЕСА_2 посадові особи ЖБК "Парк" намагалися вчинити шахрайські дії під приводом продажу квартир, спрямовані на шахрайське заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах клієнтів, які бажають придбати житло, в той же час будь-яких доказів цього не надає, свої доводи у цій частині у будь-який спосіб не підтверджує, на даний час повідомлення про підозру нікому не вручено.

Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення шахрайства.

Згідно з ч. 2 ст. 15 КК замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Водночас з матеріалів клопотання не вбачається, що посадові особи ЖБК "Парк" виконали будь-які дії, які вважали необхідними для заволодіння грошима потерпілого, і злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Частиною 1 ст. 272 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

Диспозиція цієї норми є бланкетною. Для розкриття її змісту необхідне посилання на відповідні нормативно-правові акти, що регулюють безпеку під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, які було порушено.

Також обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, є настання наслідків у виді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12.06.2009 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» як поняття "загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків" (частина перша статті 272 КК) необхідно розуміти такі зміни у стані виробничих об`єктів, підприємств, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благам. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо.

Прокурорм не зазначино в клопотанні жодних конкретних відомостей про настання таких наслідків, окрім констатації факту порушення.

У кримінальному провадженні лише 05.05.2020 призначена експертиза життєдіяльності, яка станом на час розгляду клопотання не проведена.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти ОСОБА_4» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_10 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За викладених обставин в слідчого судді відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням прокурора заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 42019101020000112, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1