Вирок

від 18.06.2020 по справі 4815/79/20

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4815/79/20

номер провадження 1-кп/558/135/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року смт. Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі :

одноособово суддя ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши під часпідготовчого судовогозасідання кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12020180210000141 від29.04.2020року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с.Срібне, Радивилівського району, жительки АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, заміжньої, пенсіонерки, не депутата,не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України, -

сторони кримінального провадження: державний обвинувач ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , є згідно Державного акту на право приватної власності серії ЯГ № 384072, виданого від 21.12.2006 року Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, власником присадибної земельної ділянки площею 0,4961 га, з кадастровим номером 5625881600:01:001:0020, яка знаходиться неподалік від вул.Зелена в с.Бугаївка, Радивилівського району Рівненської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пунктів "а", "б" та "г" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов`язаний: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

При цьому, абзацом другим частини першої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч.2 ст. 168 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в аграрному комплексі.

Водночас, ОСОБА_3 , будучи власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 0,4961 га, розташованої неподалік від АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства, всупереч вищевказаним вимогам земельного законодавства, без проведення зміни цільового призначення земельної ділянки, без відповідних дозвільних документів, без проведення зміни цільового призначення земельної ділянки, без відповідних дозвільних документів, у вересні 2012 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 5625881600:01:001:0020 самовільно облаштувала ставок площею 0,0396 га, довжиною 27,5 м.кв. та шириною 14,4 м.кв.

Таке використання ОСОБА_3 даної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості, утворення штучної водойми, що унеможливлює подальше використання земель площею 0,4961 га за її цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, внаслідок безгосподарського її використання, що призвело до виведення земель із сільськогосподарського обороту.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується, у безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України.

30 квітня 2020 року між прокурором, підозрюваною та захисником було укладено угоду про визнання винуватості.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, активно сприяла розкриттю злочину та матеріальної шкоди не завдала.

Прокурор ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання зазначила, що угода відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, тому може бути затверджена і обвинуваченій слід призначити узгоджене в угоді покарання за ч.1 ст.254 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Обвинувачена та її захисник під час підготовчого судового засідання також просять вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання за ч.1 ст. 254 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. При цьому обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України, щиро розкаялася в скоєному.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Суд, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши в обвинувачуваної повне порозуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили ОСОБА_3 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо неї обвинувачення, виду покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Угода за змістом укладена відповідно до ст.472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст.474 КПК України роз`яснено процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, роз`яснено вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов`язань.

Суд також вважає, що обставини, які пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Речові докази та витрати на залучення експертів по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 30 квітня 2020 між прокурором, підозрюваною ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_6 про визнання винуватості.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_3 винною за ч.1 ст. 254 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткоуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя