Постанова

від 16.06.2020 по справі 185/2501/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5565/20 Справа № 185/2501/17 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу ,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 23 травня 2016 року у розмірі 732 238,14 доларів США. Вирішено питання стосовно судових витрат.

19 липня 2017 року сторони звернулись до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди.

До заяви було додано мирову угоду від 21 червня 2017 року, з тексту якої вбачається, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 червня 2017 року уклали мирову угоду щодо виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року ЄУ №185/2501/17, до відкриття виконавчого провадження, яку подали суду для визнання. Сторони уклали зазначену мирову угоду на наступних умовах: 1.Предметом цієї угоди є врегулювання відносин, що виникли між сторонами в результаті укладення договору позики від 23 травня 2016 року. 2.Цією угодою сторони врегульовують виконання судового рішення від 10 травня 2017 року у справі №185/2501/17 Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, наданих як позика за договором позики від 23 травня 2016 року у розмірі 732 238,14 (сімсот тридцять дві тисячі двісті тридцять вісім) доларів США 14 центів та 8000 (вісім тисяч) грн. судового збору. 3.Стягувач та боржник констатують, що відшкодуванню підлягають 732 238,14 доларів США 14 центів з яких: 700 000 (сімсот тисяч) доларів США 00 центів США - основний борг; 21 000 доларів США 00 центів США - штраф за несвоєчасне повернення позики; 1 400 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення позики; 9 838 доларів США 14 центів США - 3% річних. 4.Сторони дійшли згоди, що боржник ( ОСОБА_3 ) в якості погашення суми, зазначеної у п.3 даної мирової угоди, зобов`язується передати належне йому майно у власність стягувача ( ОСОБА_2 ), визначене у п.5 цієї мирової угоди. 5.Майно, яке підлягає переданню боржником у власність стягувача складається з домоволодіння (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1051,1 (одна тисяча п`ятдесят одна ціла одна десята) кв.м, житловою площею 156,4 (сто п`ятдесят шість цілих чотири десятих) кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 23946232000); земельної ділянки, кадастровий номер 3222484501:01:004:0114, площею 0,3096 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ділянка 52,54 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 24160632000); земельної ділянки кадастровий номер 3222484501:01:004:0119, площею 0,1508 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 242589320000), надалі за текстом за одночасного згадування всіх трьох об`єктів нерухомості, перелічених вище - майно. 6.На момент укладення даної угоди, майно належить боржнику на підставі наступних правоустановчих документів, оригінали яких він зобов`язується передати стягувану після прийняття судом рішення про визнання даної мирової угоди: дублікату договору купівлі-продажу домоволодіння від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком ОСОБА_4 .З., зареєстрованого в реєстрі за номером 1791, зареєстрованого в реєстру за N18; дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за номером 1792, зареєстрованого в реєстрі за №19; дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого реєстрі за номером 1793, зареєстрованого в реєстрі за №20. 7.Право власності на майно у стягувача виникне з моменту його державної реєстрації у відповідності з чинним законодавством. 8.Після набрання законної сили ухвалою суду про затвердження даної мирової угоди, стягувач ( ОСОБА_2 ) має право на вчинення усіх наступних правочинів щодо майна задля виконання пункту 4 цією угоди. 9.З моменту реалізації своїх прав щодо майна, стягувач не буде мати жодних претензій та вимог до боржника щодо виконання зобов`язань за договором позики від 23 травня 2016 року. 10.Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою він відмовляється від примусового виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухваленого 10 травня 2017 року у справі №185/2501/17. Ця мирова угода передається на визнання до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області і набуває чинності після її визнання судом. 11.Цією угодою сторони домовляються, що вся інформація, яка міститься у даній угоді, та інформація, яка стала відома сторонам та їх представникам під час підготовки і розгляду цивільної справи №185/2501/17 у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області, є конфіденційною і не підлягає розголошенню третім особам, крім випадків коли таке розголошення сталося за попереднім погодженням сторін або на законну вимогу представників органів виконавчої та судової влади. 12.Ця угода зобов`язує та має законну силу для стягувана та боржника. У разі порушення взятих за даною угодою зобов`язань ця угода може бути виконана в примусовому порядку. 13.У випадках, не передбачених цією угодою, сторони керуються чинним законодавством України. 14.Ця угода містить повне порозуміння між сторонами щодо умов. Сторони визнають, що кожне з положень цієї Угоди було узгоджено окремо і Сторони дійшли цілковитої згоди. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди та їм відомі наслідки її затвердження. Боржник та стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій. Сторони повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї мирової угоди.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року визнано частково мирову угоду, укладену 21 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно умов якої: 1.Предметом цієї угоди є врегулювання відносин, що виникли між сторонами в результаті укладення договору позики від 23 травня 2016 року. 2.Цією угодою сторони врегульовують виконання судового рішення від 10 травня 2017 року у справі №185/2501/17 Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, наданих як позика за договором позики від 23 травня 2016 року у розмірі 732 238,14 доларів США 14 центів та 8 000 грн. судового збору. 3.Стягувач та боржник констатують, що відшкодуванню підлягають 732 238,14 доларів США 14 центів з яких: 700 000 доларів США 00 центів США - основний борг; 21 000 доларів США 00 центів США - штраф за несвоєчасне повернення позики; 1 400 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення позики; 9 838 доларів США, 14 центів США - 3% річних. 4.Сторони дійшли згоди, що боржник ( ОСОБА_3 ) в якості погашення суми, зазначеної у п.3 даної мирової угоди, зобов`язується передати належне йому майно у власність стягувача ( ОСОБА_2 ), визначене у п.5 цієї мирової угоди. 5.Майно, яке підлягає переданню боржником у власність стягувача складається з домоволодіння (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1051,1 (одна тисяча п`ятдесят одна ціла одна десята) кв.м, житловою площею 156,4 (сто п`ятдесят шість цілих чотири десятих) кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 23946232000); земельної ділянки, кадастровий номер 3222484501:01:004:0114, площею 0,3096 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 24160632000); земельної ділянки кадастровий номер 3222484501:01:004:0119, площею 0,1508 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 242589320000), надалі за текстом за одночасного згадування всіх трьох об`єктів нерухомості, перелічених вище - майно. 6.На момент укладення даної угоди, майно належить боржнику на підставі наступних правоустановчих документів: дублікату договору купівлі-продажу домоволодіння від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за номером 1791, зареєстрованого в реєстру за N18; дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за номером 1792, зареєстрованого в реєстрі за N19; дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого реєстрі за номером 1793, зареєстрованого в реєстрі за №20. 7.Право власності на майно у стягувача виникне з моменту його державної реєстрації у відповідності з чинним законодавством. 8.Після набрання законної сили ухвалою суду про затвердження даної мирової угоди, стягувач ( ОСОБА_2 ) має право на вчинення правочинів щодо майна задля виконання пункту 4 цієї угоди. 9.З моменту виконання даної мирової угоди, стягувач не буде мати жодних претензій та вимог до боржника щодо виконання зобов`язань за договором позики від 23 травня 2016 року. 10.Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою він відмовляється від примусового виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухваленого 10 травня 2017 року у справі №185/2501/17. Ця мирова угода передається на визнання до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області і набуває чинності після набрання законної сили ухвали суду про її визнання. 11.У випадках, не передбачених цією угодою, сторони керуються чинним законодавством України. 12.Ця угода містить повне порозуміння між сторонами щодо умов. Сторони визнають, що кожне з положень цієї угоди було узгоджено окремо і сторони дійшли цілковитої згоди. 13.Цю угоду складено у трьох оригінальних примірниках: один - зберігається в матеріалах цивільної справи №185/2501/17 в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області, другий - у ОСОБА_2 , третій - у ОСОБА_3 . В визнанні решти умов мирової угоди відмовлено. Ухвала суду про затвердження даної мирової угоди набуває сили виконавчого документу відповідно до законодавства України і в разі добровільного її невиконання сторонами мирової угоди, може бути подана до відповідної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання умов мирової угоди в порядку встановленому законодавством України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

В уточненнях до апеляційної скарги, крім скасування ухвали та відмови у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, просила скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер: 37781015 від 26 жовтня 2017 року, номер запису про право власності 23028401 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1051,1 (одна тисяча п`ятдесят одна ціла одна десята) кв.м, житловою площею 156,4 (сто п`ятдесят шість цілих чотири десятих) кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 23946232000); скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер: 37780352 від 26 жовтня 2017 року, номер запису про право власності 23027874 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484501:01:004:0114, площею 0,3096 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ділянка 52,54 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 24160632000); скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер: 37780352 від 26 жовтня 2017 року, номер запису про право власності 23027874 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3222484501:01:004:0119, площею 0,1508 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 24258932000).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано її інтересів, оскільки дана ухвала позбавила її права власності на належну їй частину майна. Зазначала про те, що на час виникнення спірних правовідносин вона перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Звертала увагу на те, що відповідач визнав позовні вимоги, що свідчить про те, що фактично спору не існувало. Договір позики на суму 700 000 доларів США, який начебто було укладено між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , виходить за межі дрібного побутового правочину, в той час коли вона, як дружина, свою згоду на його укладання не надавала. Наголошувала на тому, що спір у даній справі створений штучно, направлений виключно на зменшення маси спільного сумісного майна подружжя, поділ якого наразі здійснюється.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та доповнень до неї сторони по справі не скористались.

15 червня 2020 року від адвоката відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона тільки 14 червня 2020 року уклала з відповідачем договір про надання правової допомоги, а апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 не отримував.

15 червня 2020 року від адвоката позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він перебуває у відпустці.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Вказані клопотання на думку колегії суддів до задоволення не підлягають, оскільки обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась, а матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду за відсутності належним чином сповіщених сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, з врахуванням доповнень до неї, та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, з врахуванням доповнень до неї, підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Частково визнаючи мирову угоду, укладену 21 червня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що її умови в затвердженій судом частині частині не суперечать закону та не порушують прав інших осіб.

Колегія суддів не може погодить з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст .175 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) - мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду, виконання судового рішення і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, оскільки така угода не приведе до усунення конфлікту.

Згідно зі ст.372 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. До відкриття виконавчого провадження мирова угода подається сторонами до суду, який ухвалив рішення, для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, специфіка даної мирової угоди пов`язана із тим, що на відміну від дефініції передбаченої ст.175 ЦПК України, де сформульовано поняття мирової угоди на стадії до вирішення спору судом, мирова угода в процесі виконання не може укладатись з метою врегулювання спору.

Передбачається, що спір вже врегульований певним судом рішенням, яке набрало законної сили, за цим рішенням видано виконавчий документ, що надійшов для примусового виконання державному виконавцю.

Мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись на взаємних поступках і, безумовно, стосуватись лише прав та обов`язків сторін й предмета спору.

Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов`язків осіб, які не є сторонами у спорі, створювати права та обов`язки для них тощо.

Мирова угода, що розглядається, покликана сприяти закінченню виконавчого провадження, зокрема шляхом визначення конкретних заходів, дій, рішень тощо, що сторони беруться вчинити.

Підставою для відмови у визнанні мирової угоди, укладеної між сторонами є: суперечливість таких дій закону, порушення прав чи свобод інших осіб.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини чітко врегульовано законом і вони не можуть змінюватися волевиявленням сторін.

Окрім того, мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись саме на взаємних поступках і, безумовно, стосуватись лише прав та обов`язків сторін й предмета спору. Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов`язків осіб, які не є сторонами у спорі.

Суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав а інтересів інших осіб.

Такі висновки суду не ґрунтуються на законі, оскільки, суд першої інстанції не врахував, що мирова угода не стосується предмету позову про стягнення боргу, зокрема визнав мирову угоду, предметом якої є не грошові кошти, які позивач просив стягнути з відповідача; а фактично перехід права власності на нерухоме майно відносно якого сторони уклали мирову угоду.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина 1 статті 41 Конституції України). Близький за змістом припис передбачає частина 1 статті 317 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_3 з 25 грудня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з апелянтом ОСОБА_1 .

Шлюб між ними було розірвано рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2019 року (а.с.139-141).

Також, з матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що між апелянтом ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 наразі існує спір стосовно поділу майна подружжя, серед якого майно, яке було передане у власність боржником ОСОБА_3 стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики у розмірі 732 238,14 доларів США (а.с.122-126).

Колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про часткове визнання мирової угоди, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий суд порушив вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України.

З огляду на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, ухвалу суду скасувати та у визнанні мирової угоди відмовити.

Вимоги апеляційної скарги щодо скасування реєстраційного запису про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки не є предметом розгляду під час перевірки апеляційним судом законності постановлення судом першої інстанції ухвали про визнання мирової угоди.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року про затвердження мирової угоди скасувати, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди до відкриття виконавчого провадження відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.