Ухвала

від 19.06.2020 по справі 903/563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 червня 2020 року Справа № 903/563/19 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М. за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши заяву Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

про відстрочку виконання судового рішення

у справі №903/563/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика"

до відповідача: Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1

про стягнення 1 084 285,09 грн.

представники сторін:

від заявника: н/з;

від відповідача: н/з;

Встановив: 15.04.2020 на адресу суду надійшла заява Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 за вх. № 01-62/7/20, в якій заявник просить:

- постановити ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 у справі №903/563/19 щодо сплати Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 702 900 грн. заборгованості, 14 846,41 грн. 3% річних, 48 885 грн. втрат від інфляції та 11 499,47 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви на строк до 30.09.2020 року.

Заяву обґрунтовує тим, що заявник є фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, і, станом на теперішній час, введення карантину та інших обмежувальних заходів, безпосередньо впливає на можливість здійснення відповідачем його господарської діяльності в умовах пандемії коронавірусу, що унеможливлює виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2020 призначено розгляд заяви на 04.05.2020.

23.04.2020 позивач через відділ документообігу суду подав заперечення за вх. №01-57/2718/20 на заяву про відстрочення виконання рішення суду, у яких вказує, що заборгованість відповідача виникла за господарськими відносинами в період з 2017 по 2019 роки за договорами, що укладені у 2017 та 2018 роках. Вважає, що у відповідача було достатньо часу належним чином виконати грошові зобов`язання перед позивачем. Крім того, зауважує, Що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового становища.

Ухвалою суду від 04.05.2020 розгляд заяви відкладено. Про дату і час судового засідання учасників справи повідомлено ухвалою суду згідно ст. 120 ГПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020) з 12 березня до 22 травня 2020 року в Україні введено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID 19 з метою убезпечити населення України від розповсюдження гострої респіраторної хвороби та масового поширення вірусної інфекції коронавірусу.

Указом Президента України №87 від 13.03.2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2» , яким констатовано, що епідемічна ситуація в Україні, у зв`язку поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19» набула надзвичайно загрозливого характеру.

Стаття 3 Конституції України визначає життя і здоров`я людини найвищою соціальною цінністю в Україні.

Відповідно до ст. 27 Конституції України, обов`язком держави - є захист життя людини.

З урахуванням наведеного, з огляду на встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину» , враховуючи обмеження регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні на період карантину, беручи до уваги те, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків та гарантування кожному право на справедливий суд передбачених Конституцією України і з метою повного та об`єктивного розгляду спору, ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.05.2020 підготовче засідання відкладено.

Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04 травня 2020 (урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020, №392 від 20.05.2020) строки загальнонаціонального карантину в Україні продовжено до 22 червня 2020, та з 11.05.2020 скасована частина обмежувальних заходів і впроваджено низку пом`якшень, зокрема, дозволено проведення певних заходів за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних норм, діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Враховуючи вищевикладене та те, що постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 дозволено відновити діяльність адвокатам, господарський суд дійшов висновку про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні 10 червня 2020 на 17:30 год.

Однак, згідно оголошення розміщеного на сайті Судової влади України від 08.06.2020 робота Господарського суду Волинської області з 09.06.2020 тимчасово зупинена з ціллю проведення дезінфекції приміщень і профілактичних заходів, а тому судове засідання 10.06.2020 у справі №903/243/20 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку про неможливість проведення судового засідання.

У зв`язку з тим, що у Господарському суді Волинської області закінчено проведення санітарно-епідеміологічних та профілактичних заходів, з 16.06.2020 суд відновив роботу у звичайному режимі, однак, із дотриманням окремих карантинних обмежень, зокрема, маскового режиму, температурного скринінгу, обмеженого доступу відвідувачів суду та інше.

Враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання ухвалою суду від 15.06.2020 призначено розгляд заяви на 19.06.2020 на 10.00 год.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча належним чином було повідомлені про час та місце розгляду заяви.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення, з огляду на таке.

14.11.2019 рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/563/19 задоволено частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» до Фермерського Господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 та стягнуто 1 072 594,97 грн., з них: 992 900 грн. - основної заборгованості, 16 498,18 грн. - 3% річних, 63196,79 грн. - втрат від інфляції та 16 088,92 грн. судового збору.

27.02.2020 постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 скасовано частково, стягнуто з Фермерського Господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» 702900 грн. заборгованості, 14846,41 грн. 3% річних, 48885 грн. втрат від інфляції та 11499,47 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 6884,18 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

06.04.2020 па виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 видано накази №903/563/19-1, №903/563/19-2, №903/563/19-3.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Так, у рішенні від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Враховуючи те, що існування заборгованості (яка підтверджена обов`язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями), надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено, то така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.).

У рішенні від 17.05.2005р. "Чижов проти України" вказано, що на державі лежить зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів для негайного виконання рішення суду. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003р. у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.07.2018р. у справі №905/915/17.

Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Отже, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.

При цьому, згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява №38773/05) від 26.07.2012р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, подані стороною на підтвердження таких обставин.

Як вбачається із заяви відповідача, останнім не подано доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять неможливим його виконання. Відповідач лише зазначає, що є фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, і, станом на теперішній час, введення карантину та інших обмежувальних заходів, безпосередньо впливає на можливість здійснення відповідачем його господарської діяльності в умовах пандемії коронавірусу, що перешкоджає належному веденню його господарської діяльності, обмежений у використанні праці найманих працівників, необхідної для проведення посівної кампанії та інших робіт, що призвело до скрутного фінансового становища.

Водночас, статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Однак, скрутне фінансове становище заявника не є винятковою обставиною у розумінні приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, адже, укладаючи господарський договір, стягнення заборгованості згідно якого було предметом розгляду даної справи, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.

Результати фінансової діяльності, а також тяжке матеріальне становище, стали наслідком власної підприємницької діяльності, яку відповідач здійснює на свій ризик.

Наведені відповідачем доводи щодо того, що він не може виконувати рішення суду в межах суми позову, оскільки це призведе до погіршення економічної ситуації боржника на думку суду, не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для відстрочення виплати заборгованості згідно рішення суду, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Фактично обставини, на які заявник посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків, у зв`язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача.

Відтак, вказані заявником обставини не є такими, що відповідають визначеним в ст.331 ГПК України обставинам при яких надається відстрочка виконання рішення.

Більше того, з моменту винесення рішення суду минуло більше 4 місяців, однак, як встановлено судом, боржником не вжито жодних заходів щодо його виконання, а подання до суду заяви про відстрочку виконання рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин і виконання судового рішення в повному обсязі.

В той же час, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача, не може бути перекладений на позивача (стягувача), оскільки це суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (п. 6 ст.3 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17.

В аспекті визначеного, суд засвідчує, що оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що відстрочення виконання рішення суду на рік з моменту ухвалення рішення у справі зробить реальною можливість сплатити заборгованість.

При цьому, суд зауважує, що заявник звертаючись із заявою за вх. №01-62/7/20 від 15.04.2020 про відстрочення виконання рішення у прохальній частині просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 р. у справі № 903/563/19 скасовано частково , накази на примусове виконання рішення видано на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви заява Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 на строк до 30.09.2020.

Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Фермерського Господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 за вх. № 01-62/7/20 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2019 у справі №903/563/19 щодо сплати Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" 702 900 грн. заборгованості, 14 846,41 грн. 3% річних, 48 885 грн. втрат від інфляції та 11 499,47 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви на строк до 30.09.2020 року відмовити.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала щодо відстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала підписана 19.06.2020р.

Суддя В. М. Дем`як