Рішення

від 02.06.2020 по справі 911/61/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/61/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-ПРО", м. Київ,

до відповідача дочірнього підприємства "Рітейл Центр", м. Ірпінь Київської області

про стягнення 252 989,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Правдивець С.М., адвокат, ордер ЖТ №077987 від 04.05.2020;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТС-ПРО", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "ТС-ПРО") звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.12.2019 №1/12 до відповідача - дочірнього підприємства "Рітейл Центр", м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - ДП "Рітейл Центр"), в якому просить суд стягнути з відповідача 252 989,53 грн. заборгованості за договором №РЦ022454 від 27.01.2014, з яких 151 382,97 грн. основного боргу, 51 855,89 грн. пені (за період з 23.12.2018 до 23.12.2019), 12 405,03 грн. 3% річних (за період з 01.04.2017 до 23.12.2019), 37 345,94 грн. інфляційних втрат (за період з 01.04.2017 до 23.12.2019) та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2014 між ТОВ "ТС-ПРО" (постачальник) та ДП "Рітейл Центр" (покупець) укладено договір №РЦ022454, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Позивач на виконання умов договору №РЦ022454 від 27.01.2014 поставляв відповідачу товар, однак відповідач за отриманий товар розрахувався не в повній мірі та станом на 23.12.2019 заборгував перед позивачем 151382,97 грн. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 51 855,89 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 12 405,03 грн. 3% річних та 37 345,94 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/61/20, підготовче засідання призначено на 17.02.2020. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач копію ухвали від 13.01.2020 отримав 20.01.2020.

У підготовче судове засідання 17.02.2020 представники учасників справи не з`явились. Підготовче судове засідання неодноразово відкладалося, на 02.03.2020, на 16.03.2020.

У підготовче судове засідання 16.03.2020 представники учасників справи повторно не з`явились, вимог ухвали суду від 13.01.2020 не виконали. До матеріалів справи залучене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про те, що відповідач копію ухвали суду від 02.03.2020 отримав 10.03.2020, відтак був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області суду від 16.03.2020 було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 13.04.2020.

08.04.2020 ухвалою суду підготовче судове засідання у справі № 911/61/20, призначене на 13.04.2020, відкладено на 04.05.2020, у зв`язку із запровадженням на території України карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

04.05.2020 в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 08.04.2020 отримав 16.04.2020, відтак був завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2020 підготовче судове засідання у справі №911/61/20 відкладено на 19.05.2020.

19.05.2020 від представника позивача до господарського суду Київської області надійшла заява від 18.05.2020 №3 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з дочірнього підприємства "Рітейл Центр" 91 786,21 грн. основного боргу, 4 481,45 грн. 3% річних (за період з 01.10.2018 по 18.05.2020), 8 366,94 грн. інфляційних втрат (за період жовтень 2018 - квітень 2020), 16 522,70 грн. пені (за період з 01.10.2018 по 01.04.2019), а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката.

В підготовче судове засідання 19.05.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче судове засідання повторно не з`явився. Залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач копію ухвали від 04.05.2020 отримав 15.05.2020, відтак був належним чином завчасно повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою від 19.05.2020 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 18.05.2020 №3, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 02.06.2020.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви №3 від 18.05.2020 товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-ПРО" про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з дочірнього підприємства "Рітейл центр" заборгованості у розмірі 121 157,30 грн., з яких:

91 786,21 грн. основного боргу,

4 481,45 грн. 3% річних (за період з 01.10.2018 по 18.05.2020);

8 366,94 грн. інфляційних втрат (за період жовтень 2018-квітень 2020),

16 522,70 грн. пені (за період з 01.10.2018 по 01.04.2019), та судових витрат.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 19.05.2020 отримав 25.05.2020, відтак був належним чином завчасно повідомлений про дату та час судового засідання.

02.06.2020 від представника позивача до господарського суду Київської області надійшла заява в порядку ст. 126, п. 8 ст. 129 ГПК України про відшкодування судових витрат, до якої було додано попередній (орієнтований) розрахунок розміру судових витрат на правничу допомогу на суму 10 500,00 грн.

В судове засідання 02.06.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. При цьому суд бере до уваги, що строк для надання вдповідачем відзиву сплив до запровадження карантину та набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ.

Розглянувши позов ТОВ "ТС-ПРО" до ДП "Рітейл Центр", всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

27.01.2014 між ТОВ "ТС-ПРО" (постачальник) та ДП "Рітейл Центр" (покупець) укладено договір №РЦ022454, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет" (п. 1.1 договору);

- у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар (п. 3.7.1 договору);

- покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п. 3.7.2 договору);

- постачальник зобов`язаний не пізніше ніж через 5 календарних днів після вивезення товару, надати коригуючу податкову накладну (п. 3.7.3 договору);

- покупець не оплачує постачальнику вартість поверненого товару, витрати на перевезення або інші витрати (в т. ч. збитки) (п. 3.7.4 договору);

- в разі, якщо постачальник не вивезе товар у строк, вказаний у п. 3.7.1 договору, він зобов`язаний відшкодувати покупцю вартість вивезення і утилізації цього товару (п. 3.7.5 договору);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору);

- оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) дні(ів). При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн. з кожного магазину (п. 7.9. договору);

31.12.2016 між ТОВ "ТС-ПРО" та ДП "Рітейл Центр" укладено додаткову угоду № до договору №РЦ022454 від 27.01.2014, відповідно до умов якої сторони погодились про наступне:

1. Пункт 10.1 договору викласти в наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.03.2017 року".

Крім цього, між ТОВ "ТС-ПРО" та ДП "Рітейл Центр" був укладений договір про надання послуг від 27.01.2014 №ВЗ РЦ022454, відповідно до умов якого сторони домовились здійснювати розрахунки в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір №РЦ022454 від 27.01.2014 є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання договору від 27.01.2014 №РЦ022454 позивачем протягом 2014-2017 років здійснював поставки відповідачу, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, перелік яких суд не наводить у зв`язку із їх великим обсягом.

Відповідач здійснював часткову оплату за товар, крім того, відповідач повернув частину товару, що підтверджується накладними на повернення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, позивач твердить, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за отриманий товар, у зв`язку з чим станом на 19.05.2020 (дата складання заяви про зменшення розміру позовних вимог) за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 91 786,21 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2018 року, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 91 786,21 грн., дані якого підтверджуються залученими до матеріалів справи первинними документами - видатковими накладними, накладними на повернення, виписками по рахунку, оформленими належним чином, які містять всі належні реквізити та за якими суд може достовірно встановити зміст господарських операції між сторонами.

Суд враховує позицію постанов Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, у яких вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Позивач належним чином виконав свою частину зобов`язань за договором, поставивши відповідачу товар, зокрема за спірними накладними, відтак вправі був очікувати належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, за видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, суду не подано, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 7.9 Договору передбачено оплату товару після його реалізації кожні тридцять днів за умови, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Відповідно до ч. 3. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 5.1 договору передбачено перехід права власності на товар з моменту приймання-передачі товару на складі покупця.

Однак, виходячи з умов укладеного договору всі ризики (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) та всі додаткові витрати (доставка, вивіз та утилізація непроданого товару, надання знижок, вивезення зворотної тари тощо) фактично несе продавець.

Договором передбачена відповідальність за порушення його умов виключно постачальника, покупець не несе жодної відповідальності.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в Договорі визначена можливість покупця в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець згідно умов Договору не має механізму впливу.

В силу частин 1, 3 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Керуючись вищевикладеним, суд робить висновок про те, що строк оплати товару, отриманого відповідачем за договором №РЦ022454 від 27.01.2014, в сумі 91786,21 грн. станом на дату підписання Акту перевірки розрахунків 30.09.2018 є таким, що настав.

На підставі наведеного, судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 91 786,21 грн. на підставі договору №РЦ022454 від 27.01.2014, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з ДП "Рітейл Центр" 91786,21 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 16 522,70 грн. за прострочення оплати за поставлений товар.

Щодо зазначеної вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 7, 11 ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ст. 547 ГПК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором №РЦ022454 від 27.01.2014 не передбачено відповідальності ДП Рітейл Центр за невчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, а відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 481,45 грн. 3% річних (за період з 01.10.2018 по 18.05.2020) та 8 366,94 грн. інфляційних втрат (за період жовтень 2018-квітень 2020).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України до розрахунку процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Судом встановлено, що позивач нарахував 3% річних від суми 91 542,06 грн. (тобто від суми, меншої, ніж прострочений основний борг 91786,21 грн.).

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду та суми боргу, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних (за період з 01.10.2018 по 18.05.2020) становлять 4 481,45 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат (за період жовтень 2018-квітень 2020), не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду та суми боргу, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати становлять 8 366,94 грн. відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ "ТС-ПРО" частково, ухвалює рішення про стягнення з ДП "Рітейл Центр" 91 786,21 грн. основного боргу, 4 481,45 грн. 3% річних та 8 366,94 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

Виходячи з розміру зменшених позовних вимог, позовна заява мала бути оплачена судовим збором у мінімальному розмірі 2102,00 грн. Як вбачається з платіжного доручення від 26.12.2019 №2, позивач сплатив судовий збір в сумі 3 794,85 грн., виходячи із розміру первісних позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення з бюджету судового збору в сумі 1 692,85 грн., звернувшись до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-ПРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Рітейл Центр" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, ідентифікаційний код 38734018)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-ПРО" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 46/48, кв. 21, код 30971578)

91 786,21 грн. (дев`яносто одну тисячу сімсот вісімдесят шість гривень двадцять одну копійку) основного боргу;

4 481,45 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят одну гривню сорок п`ять копійок) 3% річних;

8 366,94 грн. (вісім тисяч триста шістдесят шість гривень дев`яносто чотири гривні) інфляційних втрат;

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у порядку ст. 256, пункту 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.06.2020.

Суддя О.В. Конюх