Рішення

від 09.06.2020 по справі 915/2443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 915/2443/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства «УКРХІМТРЕСТ» (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75А/1, офіс 105, код ЄДРПОУ 42457858)

до відповідача : Фермерського господарства «РУСАН» (57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 34462769)

про : стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи :

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

в с т а н о в и в:

19.12.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 12.12.2019 про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 2635971,21 грн., з яких заборгованість за договором купівлі-продажу №11/04-31 від 11.04.2019 у розмірі 2240500,00грн, пеня за несвоєчасний розрахунок в період з 02.07.2019 по 17.07.2019 у розмірі 42046,03 грн., пеня за несвоєчасний розрахунок з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 299060,71 грн, інфляційні втрати за період з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 26926,02 грн., 3% річних за період з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 27438,45 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2443/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог п.1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме: відсутності доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою місцезнаходження, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачеві встановлено судом 10-денний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

28.12.2019 позивачем подано до господарського суду заяву від 26.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази надіслання копії позовної заяви з доданими документами відповідачеві листом з описом вкладення за адресою: 57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2443/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.01.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 29.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 26.02.2020 року о 10:50 год.

Ухвалою суду від 26.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.03.2020 року об 11:10 год.

Судове засідання у справі, призначене на 23.03.2020 об 11:10 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

30.03.2020 року судом постановлено ухвалу, якою судове засідання для розгляду справи по суті, яке було призначено на 23.03.2020 о 11:10, перенести на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину.

18.05.2020 року судом постановлено ухвалу, якою судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.06.2020 о 12:30.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалами суду від 18.05.2020 року .

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Враховуючи, що неодноразово відповідач повідомлявся за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, однак останнім ухвал господарського суду не отримано, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

09.06.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.04.2019 року між Приватним підприємством «УКРХІМТРЕСТ» (продавець, позивач) та Фермерським господарством «РУСАН» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №11/04-31 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар: мінеральні добрива - гранульована аміачна селітра (нітрат амонія), виробництво Болгарія, оброблена антизлежувачем (далі - товар), на умовах даного Договору (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.2 Договору товар за даним Договором реалізовується партіями. Об`єм (маса), ціна, вартість кожної партії товару, інші додаткові умови поставки вказуються у погоджених та підписаних уповноваженими представниками сторін специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна 1 тони товару на день підписання даного Договору становить 8700,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна на кожну партію товару вказується у відповідній специфікації до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору загальна вартість даного Договору складається з сум, зазначених у специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору на кожну партію товару покупець та продавець підписують специфікацію, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору умови доставки кожної партії товару вказуються у відповідній специфікації до даного Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з долученням необхідної документації на товар (сертифікат якості, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, рахунок, реєстрація податкової накладної у порядку та у строки, передбачені Податковим кодексом України).

Відповідно до п. 3.5 Договору приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем при отриманні товару від продавця.

Відповідно до п. 3.6 Договору товар вважається переданим продавцем покупцю:

- по кількості: у відповідності до видаткової накладної продавця;

- по якості: у відповідності до наданого продавцем сертифікату, виданого незалежною лабораторією.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата всіх поставлених партій товару здійснюється покупцем у строк до 01 липня 2019 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 цього Договору, на підставі рахунку на оплату, виставленого продавцем.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку, якщо покупець не здійснив оплату товару у строк, визначений у п. 4.1 даного Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої та діючої у період прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 8.1 Договору Договір вступає в силу з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2019 року.

11.04.2019 року сторонами підписано специфікацію №1 до Договору, якою погоджено поставку товару кількістю 300 тон, на суму 2610000,00 грн з ПДВ (а.с. 14).

25.04.2019 року сторонами підписано специфікацію №2 до Договору, якою погоджено поставку товару кількістю 15 тон на суму 130500,00 грн з ПДВ (а.с. 15).

17.07.2019 року сторонами підписано акт приймання-передачі товару, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв товар кількістю 315 тон, вартістю 2740500,00 грн (2610000,00 + 130500,00) (а.с. 16).

17.07.2019 року відповідачем платіжним дорученням №17 здійснено оплату товару на суму 500000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 19).

Заборгованість в сумі 2240500,00 грн (2740500,00 - 500000,00) залишилась несплаченою.

Листом №15/08-19 від 15.08.2019 року відповідач гарантував позивачу повну оплату товару у строк до 20.09.2019 року (а.с. 18).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата всіх поставлених партій товару здійснюється покупцем у строк до 01 липня 2019 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 цього Договору, на підставі рахунку на оплату, виставленого продавцем. А пунктом 7.3 Договору сторони визначили відповідальність за порушення визначеного у пункті 4.1 Договору строку оплати товару.

Отже, пункт 4.1 Договору визначає умови оплати товару, поставленого у строк до 01.07.2019 року , а пункт 7.3 Договору передбачає відповідальність за нездійснення такої оплати.

В даному випадку товар поставлений 17.07.2019 року, а тому застосуванню підлягають приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України (покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього).

Доказів оплати товару на суму 2240500,00 грн відповідачем не надано, отже вимога про стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу №11/04-31 від 11.04.2019 року в сумі 2240500,00 грн є обгрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасний розрахунок в період з 02.07.2019 по 17.07.2019 у розмірі 42046,03 грн та пені за несвоєчасний розрахунок з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 299060,71 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначено вище, пункт 4.1 Договору визначає умови оплати товару, поставленого у строк до 01.07.2019 року , а пункт 7.3 Договору передбачає відповідальність за нездійснення такої оплати.

Умовами Договору не визначено строку оплати товару, поставленого після 01.07.2019 року, а також не визначено відповідальності за порушення строку оплати товару, поставленого після 01.07.2019 року.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення пені за несвоєчасний розрахунок в період з 02.07.2019 по 17.07.2019 у розмірі 42046,03 грн та пені за несвоєчасний розрахунок з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 299060,71 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 26926,02 грн. та 3% річних за період з 17.07.2019 по 12.12.2019 у розмірі 27438,45 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, в даному випадку товар поставлений 17.07.2019 року, отже застосовуються приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України (покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач має право на нарахування 3% річних на суму заборгованості за період з 18.07.2019 року по 12.12.2019 року.

Розмір 3% річних за вказаний період становить 27254,30 грн. Отже, саме цей розмір 3% річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 184,15 грн (27438,45 - 27254,30) слід відмовити.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивач має право на нарахування інфляційних втрат за період з серпня по листопад 2019 року.

Розмір інфляційних втрат за цей період складає 26926,02 грн, отже вимога позивача про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованою.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 39539,57 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 87%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 34399,43 грн (39539,57 х 87%).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «РУСАН» (57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 34462769) на користь Приватного підприємства «УКРХІМТРЕСТ» (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75А/1, офіс 105, код ЄДРПОУ 42457858):

- 2240500,00 грн - основна заборгованість за договором купівлі-продажу №11/04-31 від 11.04.2019 року;

- 27254,30 грн - 3% річних;

- 26926,02 грн - інфляційні втрати;

- 34399,43 грн - судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Приватне підприємство «УКРХІМТРЕСТ» (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 75А/1, офіс 105, код ЄДРПОУ 42457858),

відповідач : Фермерське господарство «РУСАН» (57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 34462769).

Повний текст рішення складено і підписано 19.06.2020.

Суддя В.О. Ржепецький