Ухвала

від 19.06.2020 по справі 915/828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 червня 2020 року Справа № 915/828/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни про забезпечення позову у справі

за позовом: фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

представник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

до відповідача: виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612)

про: зобов`язання надати дозвіл на укладання договору про встановлення сервітуту,

встановив:

17.06.2020 фізична особа-підприємець Штепа Ірина Анатоліївна звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про зобов`язання надати дозвіл на укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик) розмірами 5х10 м за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 12, або мотивованої відмови у наданні такого дозволу у формі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Разом із позовною заявою позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову.

Зокрема, позивач просить суд до вирішення спору по суті і набрання рішенням суду законної сили заборонити посадовим особам Виконкому Миколаївської міської ради та іншим його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії (демонтувати, розбирати, переміщувати, тощо) стосовно належних ФОП ОСОБА_2 А ОСОБА_3 об`єктів благоустрою, а саме: дерев`яної декоративної огорожі довжиною 30 м, дерев`яних навісів в кількості 5 одиниць, розташованих на земельній ділянці розмірами 5х10 м біля ресторану Веранда в м. Миколаєві по АДРЕСА_3 .

Заяву обґрунтовано посиланням на те, що існує загроза демонтажу або іншим чином пошкодити належні позивачу об`єкти благоустрою, що може значно утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/828/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові від 21.12.2019 у справі №908/1310/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Господарський суд, врахувавши всі наведені обставини в сукупності, не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій справі, виходячи з таких міркувань.

Так, позивач просить суд до вирішення спору по суті і набрання рішенням суду законної сили заборонити посадовим особам Виконкому Миколаївської міської ради та іншим його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії (демонтувати, розбирати, переміщувати, тощо) стосовно належних ФОП Штепа І.А. об`єктів благоустрою.

На думку суду в заяві про забезпечення позову відсутній зв`язок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, правами та інтересами, на захист яких подано позов.

Предметом позову є зобов`язання виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати дозвіл на укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик) розмірами 5х10 м за адресою: м АДРЕСА_4 Миколаїв АДРЕСА_3 12, або мотивованої відмови у наданні такого дозволу у формі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

З наведеного витікає, що правом на захист якого подано позов є право на отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо заяви позивачки в сфері земельних відносин.

Як вказується в позові, позивачка станом на момент звернення до суду не набула ані права оренди ані сервітуту на земельну ділянку за її заявами.

Отже, суд зауважує, що предметом позову не є захист тих чи інших прав позивачки щодо користування земельною ділянкою, на якій нею розташовано зазначені вище тимчасові конструкції, оскільки жодних прав на цю земельну ділянку вона ще не набула.

Відтак демонтаж конструкцій, розташованих без відповідної правової підстави, жодним чином не призводить до порушення права на звернення до органу місцевого самоврядування для надання відповідних дозволів або постановлення відповідного рішення, після чого будь які перешкоди щодо встановлення тимчасових конструкцій будуть відсутні.

Не спрямовано позов і на захист права власності позивачки на зазначені в ньому споруди, оскільки він не містить жодних вимог щодо усунення перешкод в користуванні цим майном, витребування майна з незаконного володіння тощо.

Отже при оцінці обґрунтованості підстав для забезпечення цього позову, суд не може брати до уваги жодних доводів, які витікають, наприклад, з можливості завдання шкоди майну позивачки або створенням інших перешкод в користуванні цим майном.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник в заяві про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що особами, щодо яких вона просить вжити захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо предмету спору, а саме посадовими особами Виконкому Миколаївської міської ради та іншими його структурними підрозділами можуть бути вчинені дії стосовно належних ФОП ОСОБА_4 об`єктів благоустрою.

Доданий позивачем до заяви Акт №3 обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг території м. Миколаєва від 14.05.2020 свідчить про те, що жодний з членів комісії, якою здійснено обстеження, не входить до складу Виконкому Миколаївської міської ради (як витікає з загальнодоступної інформації, розміщеної на веб-сайті відповідного органу).

Крім того, відповідно до тексту наведеного Акту, рішенням цієї комісії рекомендовано вжити відповідні заходи щодо демонтажу зазначених споруд та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок Адміністрації Центрального району ММР та департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції ММР, які, однак, не є структурними підрозділами Виконкому Миколаївської міської ради, а є виконавчими органами Миколаївської міської ради.

Зокрема, відповідно до п. 1.1. Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 №16/32, Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (далі - департамент) є виконавчим органом Миколаївської міської ради.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для задоволення заяви фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст.136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Штепи Ірини Анатоліївни від 16.06.2020 про забезпечення позову у справі - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О.Ржепецький