Рішення

від 15.06.2020 по справі 926/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 926/1043/20 За позовом Фізичної особи-підприємця Янчик Любов Василівни

до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації

про стягнення боргу у сумі 23322,01 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Данищук В.В.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Янчик Любов Василівна звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 24 травня 2019 року №118 у сумі 23322,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач на виконання умов договору від 24 травня 2019 року №118 надавав послуги з вересня 2019 року по грудень 2019 року, проте відповідач не сплатив їх вартість, внаслідок чого заборгував позивачу 23322,01 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 травня 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15 червня 2020 року.

29 травня 2020 року Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд провести судове засідання без участі його представника.

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає її.

15 червня 2020 року, до початку судового засідання, представником позивача подано суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме: акт наданих послуг від 12.06.2020 року, розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації від 18.03.2020 року, Положення про відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації.

Суд долучив дані документи до матеріалів справи.

Згідно із пунктами 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

24 травня 2019 року між Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Янчик Любов`ю Василівною (Продавець) було укладено договір № 118 купівлі-продажу товарів.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Фізична особа-підприємець Янчик Л.В. зобов`язалася передати у власність Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації, а останній в свою чергу прийняти та оплатити продукти харчування в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікації, що додається до цього договору згідно видаткових накладних на загальну суму 831,74 грн.

Відповідно до пункту 10.1 строк дії указаного договору з моменту підписання до 31 грудня 2019 року.

Позивач продовжував продавати відповідачеві товар - продукти харчування, на умовах вищевказаного договору з вересня по грудень 2019 року на підставі видаткових накладних без проведеної процедури закупівлі послуг на навчальний період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року та без укладення окремого письмового договору.

Так, у матеріалах справи наявні видаткові накладні, з яких вбачається, що в період з 04 вересня 2019 року по 18 грудня 2019 року Фізична особа-підприємець Янчик Л.В. передала покупцю Відділу освіти, молоді та спорту продукти харчування для забезпечення навчальних закладів Заставнівського району Чернівецької області:

1) у вересні 2019 року - на суму 3663,08 грн (видаткові накладні від 04.09.2019 №3, 4 (дві), видаткова накладна від 12.09.2019 №1, видаткові накладні від 18.09.2019 № 2 (три), видаткова накладна від 25.09.2019 № 7);

2) у жовтні 2019 року - на суму 9984,96 грн (видаткова накладна від 03.10.2019 №5, видаткові накладні від 09.10.2019 № 11 (дві),12 (три), видаткові накладні від 16.10.2019 №9,10, видаткові накладні від 30.10.2019 №6,12 (дві);

3) у листопаді 2019 - на суму 2750,00 грн (видаткова накладна від 13.11.2019 №8, видаткові накладні від 20.11.2019 №9 (три), видаткова накладна від 26.11.2019 №10);

4) у грудні 2019 року - на суму 6923,97 грн (видаткові накладні від 04.12.2019 № 11 (дві), видаткові накладні від 11.12.2019 №12, 312, видаткові накладні від 18.12.2019 №13 (дві), 17 (дві).

Всього на підставі зазначених видаткових накладних позивач передав відповідачеві продуктів харчування на суму 23322,01 грн.

Судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу товарів від 24 травня 2019 року №118 було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних рахунків за період з 04.09.2019 по 18.12.2019 року про те, що сальдо станом на 18.12.2019 року складає 23322,01 грн.

Відтак, за результатами взаємозвірки встановлено, що відповідач заборгував станом на 18 травня 2019 року позивачу 23322,01 грн.

Пізніше, позивач звернувся до відповідача з претензією, якою просив здійснити оплату поставлених продуктів харчування в сумі 23322,01 грн. Вказана претензія підписана позивачем та відповідачем, однак залишена відповідачем без належного реагування.

Дослідивши зміст вказаних видаткових накладних, суд встановив, що покупцем продукції виступав відповідач, а фактичними отримувачами продуктів харчування були навчальні заклади Заставнівського району Чернівецької області - Веренчанська загальносвітня школа І-ІІІ ступенів, Яблунівський навчально-виховний комплекс.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно з нормою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Наявність складених і підписаних сторонами спору накладних, за змістом яких Відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації є покупцем продуктів харчування, переданих позивачем безпосередньо поіменованим навчально-виховним закладам Заставнівського району Чернівецької області по перелічених вище видаткових накладних, засвідчує наявність між позивачем і відповідачем договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом складання накладних без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 625 Цивільного кодексу України).

За визначенням статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до норми частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням, зокрема, дітей, які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.

За змістом статті 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» саме відповідач як орган державної влади - структурний підрозділ Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області з правом юридичної особи, здійснює керівництво такою галуззю управління, як освіта, і несе відповідальність за її розвиток, у тому числі щодо забезпечення харчуванням дітей, які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, що перебувають в їх підпорядкуванні.

Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи розпорядженням Голови Заставнівської Районної державної адміністрації «Про затвердження Положення про відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації» від 18.03.2020 року №91-р, де серед іншого зазначено, що Відділ утворений відповідно до Законів України «Про освіту» , «Про загальну середню освіту» , «Про дошкільну освіту» , «Про місцеві державні адміністрації» . Крім цього, завданнями Відділу є зокрема, керівництво роботою навчальних закладів, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; визначення потреби у навчальних закладах, заснованих на комунальній формі власності та інше.

Отже, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі і їх визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, з огляду на визнання відповідачем позову до початку відкриття першого судового засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 86 від 27.04.2020 року, що становить 1051,00 грн, решту судового збору у сумі 1051,00 грн покласти на відповідача.

Як установлено судом в позовній заяві позивач заявив про понесенні ним витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується: актом наданих послуг від 12 червня 2020 року, що є додатком до договору про надання правничої допомоги № 26 від 27 квітня 2020 року, укладеним між позивачем та адвокатом Данищуком В.В., ордером серії СЕ №1006834 від 05 травня 2020 року та квитанцією про оплату з надання правничої допомоги №87 від 27 квітня 2020 року на суму 5000,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 126, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Янчик Любові Василівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 36752460) про стягнення боргу у сумі 23322,01 грн задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 36752460) на користь Фізичної особи-підприємця Янчик Любові Василівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) борг у сумі 1051,00 грн та судовий збір у сумі 1051,00 грн.

3. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 36752460) на користь Фізичної особи-підприємця Янчик Любові Василівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) витрати, повязані з праввничою допомогою адвоката у сумі 5000,00 грн.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю Янчик Любові Василівні ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений квитанцією №86 від 27.04.2020 року судовий збір у розмірі 1051,00 грн.

Відповідно до статті 240 ГПК України повне судове рішення складено та підписано 19 червня 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок