Рішення

від 19.06.2020 по справі 160/4009/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року Справа № 160/4009/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у наданні їй пільги, передбаченої п.11 ч.1 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" щодо плати за землю на земельну ділянку кадастровий номер 1225283500:01:003:0106, площею 8,2719 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 року № 21747-0000-0483;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 07.11.2019 року № 98335-57/31.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником двох земельних ділянок, площею 2,001 га та площею 8,2719 га і на неї розповсюджуються пільги, передбачені п.11 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Проте відповідачем було протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 року № 21747-0000-0483 та в подальшому податкову вимогу від 07.11.2019 року № 98335-57/31, якими їй нараховано заборгованість по земельному податку. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у наданні пільги у вигляді звільнення від плати за землю. Така відмова є безпідставною і порушує її право на пільги, передбачені п.11 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а тому, податкові зобов`язання від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо плати за землю, визначені податковим повідомленням-рішенням від 02.05.2018 р. № 21747-0000-0483 та податковою вимогою від 07.11.2019 року № 98335-57/31 є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року дана позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.161 КАС України.

Ухвалою суду від 30.04.2020 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 29.05.2020 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу, як пенсіонеру (за віком), надано пільгу по

сплаті земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер: 1225283500:01:001:0068, площею 2,001 га, цільове призначення: для ведення особистого

селянського господарства. Одночасно, позивач не має право на пільгу зі сплати земельного податку, відповідно до п.281.3 ПК України, за земельну ділянку кадастровий номер: 1225283500:01:003:0106, площею 8,2719 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай-рілля). З огляду на викладене податковим органом за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 р. №21747-0000-0483. Після чого, в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 07.11.2019 р. №98335-57/31 на загальну суму 1 257,75 грн., яка була направлено на адресу ОСОБА_1 , рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення 23.12.2019 р. На теперішній час за позивачем продовжує обліковуватися податковий борг у сумі 1 257,75 грн., що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для скасування податкової вимоги від 07.11.2019 р. №98335-57/31. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 року № 21747-0000-0483 та податкова вимога від 07.11.2019 року №98335-57/31 є цілком законними та вірними.

До суду 09.06.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем у відзиві не надано до суду ніяких доказів та не наведено ніяких норм права по суті справи, коли два нормативно-правових акта по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному - це ст.281 ПК України та п.11 ч.1 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 року № 3721-XII. Відповідач не спростував застосування пункту 56.21 ст.56 ПК України та не спростував п.11 ч.1 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Тобто відповідач не спростовує обставини та правові підстави позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а лише просить суд відмовити у задоволенні позові. Враховуючи викладене, позивач просила навпаки суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Запорізьке, кадастровий номер 1225283500:01:001:0068, площею 2,001 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; та земельної частки - паю кадастровий номер 1225283500:01:003:0106, площею 8,2719 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області отримала податкове повідомлення-рішення від 02.05.2018 року № 21747-0000-0483 на суму 1 854,48 грн. Відповідно до квитанції №74 від 22.10.2018 року позивач сплатила 2 227 грн. та 372,56 грн. Також від відповідача до позивача надійшла податкова вимога від 07.11.2019 року №98335-57/31.

29.01.2020 року позивач звернулася до Софіївської державної податкової інспекції Криворізького північного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з двома заявами. В одній заяві (вх.13428/10 від 29.01.2020 року) позивач просила надати пільги, передбаченої п.11 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" щодо звільнення її від плати за землю та скасувати податкову вимогу від 07.11.2019 року № 98335-57/31. В другій заяві (вх.13424/10 від 29.01.2020 року) позивач просила, звільнити її від сплати за землі та повернути помилково надміру сплачений земельний податок за податковим повідомленням-рішенням від 02.05.2018 року №21747-0000-0483.

Листом про надання відповіді від 05.02.2020 року Криворізьке північне управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відмовило позивачу у застосуванні зазначеної пільги, оскільки відповідно до п.п.281.1, 281.2 статті 281 ПК України, остання має пільгу по сплаті земельного податку тільки за одну земельну ділянку кадастровий номер 1225283500:01:001:0068, площею 2,001 га для ведення особистого селянського господарства. А в зв`язку з тим що належна позивачу земельна ділянка кадастровий номер 1225283500:01:00, відповідно до п.281.3 статті 281 ПК України, не передавалась в оренду платнику податків четвертої групи то позивач не має права на пільгу із земельного податку на вищезазначену земельну ділянку.

Правомірність та обґрунтованість відмови відповідача в наданні позивачу пільги передбаченої п.11 ст.7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.05.2018 року № 21747-0000-0483 та вимоги від 07.11.2019 року № 98335-57/31, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-111.

За приписами ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Положенням п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з положеннями п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування, є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Положеннями п.274.1 ст.274 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п.281.1 ст.281 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Пунктом 287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.287.5 ст.285 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вже встановлено судом позивач є власником:

- земельної ділянки за адресою: Софіївський район, с.Запорізьке, кадастровий номер: 1225283500:01:001:0068, площею 2,001 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельної частки - паю на території Софіївського району, Запорізької сільської ради, кадастровий номер: 1225283500:01:003:0106, площею 8,2719 га., цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай-рілля).

Відповідно до ст.270 ПКУ об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування, є зокрема нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПКУ (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Статтею 281 ПК України встановлено пільги щодо сплати земельного податку.

Відповідно до п.281.1 ст.281 ПК України від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.281.2 ст.281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п.281.1 ст.281 ПК України, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

(присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15

гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Відповідно до п.281.3 ст.281 ПК України від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи вищезазначене позивач, як пенсіонер (за віком) має пільгу по сплаті земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер: 1225283500:01:001:0068, площею 2,001 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Проте, в зв`язку з тим, що земельна ділянка кадастровий номер: 1225283500:01:003:0106, площею 8,2719 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, Запорізька сільська рада, не передавалася позивачем в оренду платнику єдиного податку четвертої групи на протязі з 01.01.2017 року по 29.08.2018 р., то позивач не має право на пільгу з земельного податку з фізичних осіб по вищезазначеній земельній ділянці.

Як видно з матеріалів справи, 13.12.2017 року Софіївською селищною радою прийнято рішення Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2018 рік за №1534-30/VІІ.

Згідно з додатком 1 до рішення №1534-30/VІІ, розмір земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) по коду 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по населеному пункту с.Запорізьке складає 0,4% від нормативної грошової оцінки земель згідно рішення виконавчого комітету Софіївської районної ради по КСП Запорізьке від 12.05.1995 р. №59/1.

Згідно з вимогами Податкового кодексу України, рішення №1534-30/VІІ ГУ ДФС у Дніпропетровській проведено нарахування позивачу грошового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб за період 01.01.2018 р. - 31.12.2018 р., а саме:

- період 01.01.2018 р. - 31.12.2018 р. - (30 051,41 грн. (нормативна грошова оцінка 1 га, з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2018 р.) х 8,2719 га. х 0,4% (ставка земельного податку) з річною сумою до сплати - 994,32 грн.

Відповідно до ст.286 ПК України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було нараховано земельний податок за 2018 рік та складено податкове повідомлення рішення №21747-0000-0483 від 02.05.2018 року в сумі 1 854,48 грн. по терміну сплати до 29.08.2018 року.

Судом також встановлено, що 11.07.2018 р. податкове повідомлення-рішення №21747-0000-0483 від 02.05.2018 року направлено поштовим відправленням з повідомленням про вручення №5002705581330 на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Запорізьке АДРЕСА_3 ).

Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

17.08.2018 року на адресу відправника було повернуто поштове повідомлення з повідомленням про вручення №5002705581330, вручені податкові повідомлення-рішення від 02.05.2018 №21747-0000-0483 з приміткою вручено особисто.

Згідно з п.287.5 ст.285 ПК України - податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням факту виникнення податкового боргу, керуючись вимогами статті 59 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р .№610 Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 р. за №902/30770, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі даних інформаційної системи органів ДПС ІС Податковий блок , в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 07.11.2019 р. №98335-57/31 на загальну суму 1 257,75 грн.

Податкову вимогу направлено на адресу ОСОБА_1 , рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення 23.12.2019 р. та отримано платником особисто 26.12.2019 р.

Крім того, суд звертає увагу, що на підтвердження розрахованих сум по сплаті за землю відповідачем надані рішення Софіївської селищної ради №1534-30/VII, прийняте 30 сесією VII скликання 13 грудня 2018 року, додаток до рішення Софіївської селищної ради №1534-30/VII, прийняте 30 сесією VII скликання 13 грудня 2018 року, яким визначені ставки земельного податку, які вводяться в силу з 01.01.2018 року та перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до п.284.1 ст.284 ПК України із сплати земельного податку.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, вирішуючи спір, суд встановив, що позивач у 2017 та 2018 роках була платником земельного податку у розумінні статті 269 ПК України, а відповідач відповідно до вимог пункту 286.1 статті 286 ПК України нарахував земельний податок.

Тобто, на час здійснення розрахунку і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та вимоги, вказані довідка має бути використана при розрахунку заборгованості позивача, а отже спірне податкове повідомлення рішення 02.05.2018 року № 21747-0000-0483 та податкова вимоги від 07.11.2019 року №98335-57/31 винесені на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Щодо доводів позивача про звільнення її від нарахування земельного податку, суд зазначає наступне.

Підпунктом 17.1.4 п. 17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право, зокрема користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.30.2 ст.30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до п.п.281.1.3 п.281.1 ст.281 ПК України від сплати податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).

Як видно з матеріалів справи, позивач є ветераном праці, що підтверджується її посвідченням № НОМЕР_1 .

Разом з тим, п.281.4 ст.281 ПК України визначено, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Пунктом 284.2 ст.284 ПК України передбачено, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Таким чином, суд доходить висновку, що пенсіонери за віком, у власності яких перебуває декілька земельних ділянок одного виду використання, для отримання пільги щодо сплати земельного податку мають звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою до 1 травня поточного року.

Проте, позивачем не надано до суду доказів такого звернення з заявою до відповідача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною відмови, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги - відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма